У січні 2017 р. на посаду президента Республіки Болгарія (РБ) вступив колишній командувач ВПС цієї країни генерал-майор Румен Радев, який балотувався від Болгарської соціалістичної партії (БСП). Відразу після перемоги на виборах він спростував твердження політичних опонентів про свою «проросійськість» та про можливий курс РБ на вихід з НАТО і Європейського Союзу, заявивши: «Я — натівський генерал, я — перший болгарин, який закінчив військово-повітряну академію в США, і я буду захищати наше євроатлантичне членство навіть більш активними засобами, ніж зараз».
Водночас події, що розгорталися у Болгарії упродовж останніх років, свідчать про те, що не все так однозначно у балканській державі, яка у двох світових війнах виступала на боці Німеччини, а потім ледве не стала 16-ю республікою Радянського Союзу. За даними соціологічних опитувань, тут склалася парадоксальна ситуація – більшість болгар (від 66 % до 85 %) вважають себе русофілами, хоча усі уряди Болгарії послідовно дотримувалися курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Крім того, кожен другий громадянин РБ хотів би жити при соціалізмі.
Згідно з Конституцією, РБ – «республіка з парламентським управлінням». Фактично ж це змішана, парламентсько-президентська республіка. Президент є Верховним головнокомандувачем Збройних сил, він призначає і звільняє з посади вищий командний склад ЗС, очолює Консультативну раду з питань національної безпеки. Прем’єр-міністр наділений більш широкими повноваженнями, через Раду міністрів він здійснює керівництво внутрішньою та зовнішньою політикою РБ.
На дострокових парламентських виборах у березні 2017 р. перемогу отримала правоцентристська партія «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЄРБ) з результатом 33,5 % голосів. Її лідер Бойко Борисов (відставний генерал-лейтенант МВС) очолив коаліційний уряд. Опозиційна БСП отримала майже 28 %. При такому розкладі політичних сил і згаданих вище настроях у суспільстві виконавча влада постійно змушена лавірувати між обраним у 1989 р. курсом на повернення до європейської сім’ї та впливами Росії, яка не може змиритися із втратою вигідного стратегічного плацдарму на Балканах. Вступ Болгарії до НАТО та ЄС не перекреслив намірів Кремля якщо не повернути її у лоно своїх сателітів, то хоча б вносити розлад у відносини між членами Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу.
Основним інструментом тиску (точніше, шантажу) на Софію для Москви залишається «Газпром». Болгарія споживає більші обсяги енергії порівняно з іншими країнами регіону, а її залежність від російського газу становить 90 %. Про значення цього виду палива свідчить лише той факт, що РБ є одним із європейських лідерів за кількістю автомобілів, що працюють на газі. Проблема полягає в тому, що на сьогодні для Болгарії немає жодної альтернативи, яка б не була пов’язана з ризиками. Плани Євросоюзу щодо диверсифікації джерел і маршрутів постачання природного газу шляхом спорудження нових газопроводів, необхідних для більшості країн Південно-Східної Європи, до цього часу залишаються невирішеними через питання про те, хто буде їх фінансувати. У Болгарії (як і у Франції, Словаччині та Греції) діє потужне проросійське лобі, якому вдається торпедувати газові проекти ЄС.
Протягом останніх кількох років контррозвідувальні органи Польщі, Чехії, Литви, Латвії та Естонії у своїх відкритих звітах били на сполох, наголошуючи на активізації діяльності російської розвідки в енергетичному секторі перелічених держав. Водночас спецслужби Болгарії чомусь з цього приводу особливо не переймалися. Ймовірно, причина криється у тому, що керівники Державного агентства розвідки (підпорядковане президентові РБ) та Державного агентства національної безпеки (підвідомче Раді міністрів РБ) не дозволили собі робити висновки, які не співпадали б з позиціями їх шефів.
А свого критичного ставлення до нинішніх відносин Євросоюзу з РФ болгарські очільники не приховують, декларуючи його при будь-якій нагоді. Так, Румен Радев, перебуваючи з візитом у Польщі, заявив, що санкції ЄС стосовно Росії мають бути відмінені, тому що в економічному сенсі вони наносять шкоду. В інтерв’ю виданню «Euractiv» президент Болгарії розкритикував войовничу риторику європейських чиновників на адресу РФ і звинуватив їх у загостренні напруги на світовій арені. Він вважає, що Росія і країни Євросоюзу повинні об’єднатися у боротьбі зі спільним ворогом — міжнародним тероризмом. Румен Радев нагадав слова канцлера Німеччини Ангели Меркель про неможливість забезпечення безпеки в Європі без діалогу з РФ, а також прем’єр-міністра Люксембургу Ксав’є Бетеля, який вказав на те, що прийшов час перестати говорити про Росію і почати говорити з Росією. Повністю підтримує таку позицію віце-президент РБ Іліана Йотова, на думку якої необхідно «поступово рухатися в напрямку скасування санкцій проти Росії».
На останніх парламентських виборах тема відносин з Москвою за значимістю мало не перевершила тему міграції. Як говорилося вище, проєвропейська партія ГЄРБ здобула на них перемогу, але досить хитку. Бойко Борисов втретє за вісім років став прем’єр-міністром країни. Слід зазначити, що уряд, сформований його партією, вже двічі у сучасній історії Болгарії йшов у відставку, причому зі скандалом. У попередні часи прем’єрства цього політика відносини з РФ складалися досить непросто. Підкоряючись рішенням європейських органів, болгарський уряд поступово згортав співпрацю з Росією у сфері дуже важливої для РБ ядерної енергетики і максимально перешкоджав будівництву газопроводу «Південний потік» через територію країни. Бойко Борисов і партія ГЄРБ беззастережно підтримали введення санкцій проти Росії у 2014 р. та наступне продовження терміну їх дії.
У той же час, мабуть, не варто було б називати (як це часто роблять ЗМІ) ГЄРБ антиросійської партією. У її програмі чітко прописано положення про необхідність розвитку відносин з Росією у всіх сферах, від економіки до культури і збереження добросусідських взаємин. Та й сам тричі прем’єр-міністр Бойко Борисов не цурається особистих зустрічей з тричі президентом Володимиром Путіним, навіть дарує йому цуценят болгарської вівчарки. У складі Народних зборів РБ діє парламентська група дружби з Росією, співголова якої Красимір Велчев є депутатом від правлячої партії.
Ще одним важелем впливу Москви на Софію є та обставина, що Збройні сили Болгарії оснащені переважно радянською військовою технікою та озброєнням. А у ВПС усі зенітно-ракетні комплекси та винищувачі вироблені в СРСР. Після вступу до НАТО у 2004 р. у ЗС РБ не було проведено жодної масштабної модернізації, тому й зараз країна повністю залежить від поставок запчастин із Росії та проходження там ремонту цієї техніки. В Альянсі постійно натякають на необхідність позбавитися «рудиментів» періоду Організації Варшавського договору, але не поспішають постачати союзникам нові зразки техніки та озброєння. Зі свого боку Болгарія, найбідніша країна Євросоюзу, обмежена в коштах і не в змозі збільшити свій оборонний бюджет до 2 % ВВП, як того вимагають у Брюсселі. Якщо РБ у 2015 р. витратила на оборону 664 млн. доларів (1,16 % ВВП), у 2016 р. 769 млн. доларів (1,31 %), то у 2017 р. – взагалі лише 585 млн. доларів. Деякі експерти вважають, що скорочення військового бюджету спричинене не стільки економічною ситуацією, скільки бажанням не зіпсувати остаточно відносини з Москвою.
Нещодавно у Болгарії розгорівся скандал, учасником якого стала й Україна. На початку грудня 2017 р. міністерство оборони РБ підписало з російською стороною угоду на загальну суму майже 50 млн. доларів, згідно з якою протягом чотирьох років РФ повинна була забезпечувати технічну підтримку 15 винищувачів «МіГ-29». В оборонному відомстві пояснили, що процедуру прямих переговорів (без оголошення тендеру) з концерном «МіГ» обрали тому, що тільки він має ліцензію, виробляє оригінальні запчастини та здійснює ремонти згаданих літаків. Однак, українська державна компанія «Укрінмаш» подала скаргу до Комісії із захисту конкуренції проти цього рішення МО Болгарії, і реалізація угоди була заблокована. Віце-прем’єр-міністр і міністр оборони РБ Красимір Каракачанов охарактеризував крок Києва як «спробу саботажу» російсько-болгарської угоди з метою домогтися розміщення замовлення на ремонт винищувачів в Україні. За словами урядовця, надійну технічну підтримку літакам типу «МіГ» може надати лише російська компанія, а «українська компанія не має ані ліцензії, ні спроможності здійснювати такі переоснащення». Через те, що скарга надійшла під кінець року, МО Болгарії доведеться чекати впродовж трьох-чотирьох місяців, щоб отримати фінансування з держбюджету для вирішення проблеми модернізації своїх літаків. Цікавим є той факт, що влітку 2017 р. президент РБ Румен Радев, посилаючись на власний досвід військового льотчика, критикував льотні характеристики «МіГ-29» і виступав за якнайшвидше оновлення авіапарку ВПС за стандартами НАТО.
Незважаючи на те, що Болгарія досить давно є членом Північноатлантичного альянсу, інколи вона займає позицію, яка йде в розріз з планами НАТО. Так, у 2014-2015 рр. РБ не дала згоди на розміщення на своїй території елементів комплексів американської ПРО. У 2016 р., за рішенням Варшавського саміту організації, на її східному фланзі мало бути створене постійно діюче з’єднання кораблів Румунії, Туреччини і Болгарії (як реакція на нову ситуацію у регіоні після анексії Криму). Софія відмовилася підтримати цей проект, а прем’єр-міністр РБ Бойко Борисов заявив, що судна ВМС його країни «не стануть частиною Чорноморської флотилії, яка створюється проти Росії».
Події у Болгарії та навколо неї викликають занепокоєння у євроатлантичних партнерів РБ. У вересні 2017 р. Європейська рада міжнародних справ опублікувала доповідь «Контрольований хаос: як Росія веде свою політичну війну у Європі», у якій Болгарія названа «троянським конем Кремля в НАТО і ЄС». Експерти цього аналітичного центру припускають, що Росія й надалі буде посилювати свої впливи на РБ, використовуючи можливості агентури впливу у всіх колах болгарського суспільства.
Яскравим доказом таких припущень стала конференція на тему «Безпека Республіки Болгарія у багатополярному світі», що відбулася у листопаді 2017 р. у Софії. Ініціатором проведення заходу виступала Національна асоціація «Безпека», яку очолює кадровий співробітник органів державної безпеки часів комуністичного режиму полковник у відставці Чавдар Петров. Організація має відділення у 17 містах РБ, до числа її членів входять 1800 колишніх офіцерів спецслужб, включаючи тих, хто працював вже при демократичній владі (зокрема, 6 заступників міністра внутрішніх справ, майже усі директори Національної служби безпеки, 10 колишніх послів). У конференції брали участь також представники Адміністрації президента, Міністерства оборони, Державного агентства розвідки, Державного агентства національної безпеки і Служби військової розвідки МО РБ. Основною темою обговорення на згаданому заході стала проблема відновлення позицій Болгарії на міжнародній арені як геополітичного суб’єкта, для чого країні, на думку багатьох експертів, необхідно переглянути відносини зі Сполученими Штатами Америки, вийти із військової організації НАТО (залишаючись у політичних структурах Альянсу) і відмовитися від антиросійських санкцій.
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень