Сухопутні спецпідрозділи Ізраїлю: традиція і хід реформування

Початок ХХІ століття характеризується переходом до такого типу збройного протиборства, в якому вирішальна роль належить високоточній зброї та іншим нетрадиційним для війн п’ятого покоління засобам, зокрема, військам спеціального призначення, котрі реформуються в інтегровані Сили спеціальних операцій (ССО) як самостійний компонент воєнної організації держави або принаймні її Збройних сил.

Підвищення питомої ваги участі ССО у сучасних локальних війнах та конфліктах закономірно витікає із особливостей т.зв. «війн шостого покоління» – переважно неконтактних війн із масованим застосування високоточної неядерної зброї, інформаційних методів протиборства з перетворенням в інтегроване поле бою землі, повітря та космосу. Головними принципами  застосування добірних військ є раптовість, ініціатива, швидкість, узгодженість зусиль за напрямками та цілями, взаємодія зі спецслужбами та приватними військовими компаніями, здатність до неконвенційних дій (створення на основі підрозділів ССО повстанських антиурядових рухів, прихована участь у державних переворотах, замаскованих формах агресії тощо).

Не в останню чергу це стосується унікальної системи формувань (підрозділів) спецпризначення, які склалися в Ізраїлі упродовж  історії його існування з 1947 р., багатої на збройне протистояння із арабськими державами-сусідами й протидію терористичним (у широкому розумінні – іррегулярним збройним формуванням) Палестинського руху опору, організаціям на кшталт «Хезболли» й ХАМАС, іншим радикальним угрупованням.

Батьки-засновники з терористичного підпілля

У липні 2016 р. шведська газета «Expressen» опублікувала рейтинг вісьмох найкращих (на думку фахівців, опитаних американським виданням «Business Insider») спеціальних підрозділів у світі. Четверту сходинку рейтингу посів загін  спецпризначення Генерального штабу (ГШ) Армії оборони Ізраїлю «Сайєрет Маткаль».

На думку спеціалістів, саме сили спецпризначення єврейської держави у Палестині на сьогоднішній день є носіями найбільшого повчального й передового антитерористичного досвіду. Характерною особливістю структур спецпризначення Ізраїлю є те, що вони, по суті, мають виразні антитерористичні можливості, незалежно від відомчої приналежності й функціональної спеціалізації, що властиве і елітним формуванням Армії оборони (ЦАХАЛ) цієї близькосхідної держави.

Говорячи про актуальність теми, наголосимо, що Україна, яка опинилася у т.зв. «балкансько-близькосхідній дузі нестабільності», змушена враховувати ізраїльський досвід протистояння терористичним угрупованням джихадістської спрямованості. Як зазначають вітчизняні спеціалісти-терологи, ісламістські екстремістські угруповання виявляють настирливе прагнення до перенесення в нашу державу своєї протиправної діяльності.  Лише за 1994-1997 рр. СБ України викрила майже 400 осіб, причетних до діяльності радикальних організацій з Близького Сходу (які прагнули, зокрема, створити у середовищі студентів-земляків «Народний ісламський фронт»), Латинської Америки, незаконних збройних формувань з країн СНД. В Україні фіксувалися спроби перенести сюди свої філії зі сторони близька 20 радикальних й терористичних угруповань джихадістів, передовсім – салафітського спрямування. До початку 2002 р., за даними органів безпеки, в Україні перебувало до 800 осіб, які підозрювалися у причетності до понад 10 ісламських екстремістських організацій. Частина з них легалізувалася під прикриттям різноманітних громадських організацій. Зусиллями СБ України  з України було видворено близько 170 осіб, пов’язаних з сумнозвісною «Аль-Каїдою».

Однією із особливостей генези структур спеціального призначення ЦАХАЛ (насамперед) та інших відомств єврейської держави було те, що вони безпосередньо виростали (у ході «Війни за незалежність» 1948–1949 рр. і надалі) на основі підпільних формувань самооборонного, бойового та диверсійно-терористичного призначення («Хагана», «Іргун», «Штерн» тощо), котрі виникли в межах протистояння місцевому арабському населенню та боротьби проти британського колоніального володарювання в Палестині у 1917-1947 рр.

Низка війн та збройних конфліктів, які тривають на Близькому Сході упродовж майже 60 років, перманентне протистояння Ізраїлю терористичним організаціям обумовили появу в структурі військових формувань цієї держави унікальних спецпідрозділів, які спеціалізуються на боротьбі з тероризмом та іншими екстремістськими проявами. Ізраїль відомий своєю безкомпромісною позицією у протидії насильницьким злочинам екстремістів, і визнає майже виключно силовий спосіб нейтралізації терористичних загроз, не зупиняючись при цьому навіть перед прямим порушенням суверенітету інших держав (взяти, хоча б, спільну операцію ізраїльських спецслужб і збройних сил «Меч Гедеона»  у квітні 1985 р. в Тунісі, в ході якої ліквідували шефа військового відділу Організації визволення Палестини, організатора гучних терактів Абу Джихада).

Перші підрозділи спеціального призначення (ПСП) Армії оборони Ізраїлю  виникли одразу після війни 1948-1949 рр., коли араби застосували проти новоствореної держави партизанську тактику дій малими групами й «просочування»  через пустелю Негев. Проте за декілька місяців ПСП були розформовані, а їх особовий склад переданий до складу Армії оборони Ізраїлю. Напередодні і після агресії проти Єгипту 1956 р. також виникає кілька ПСП – «Шакед» (створений у травні 1955 р.), «Шефіфон» («Гримуча змія»), «Егоз» (1956 р.) та інші, однак і вони проіснували недовго.

Першим регулярним ПСП вважається сформований в 1957 р. знаменитий сайєрет (рота) «Маткаль» («Підрозділ 269», Розвідувальна група ГШ). На його рахунку зухвалий авіаційний рейд до Ентеббе (Уганда, 1976 р.) з силового визволення 103 заручників, знищення арабських терористів, повинних у загибелі ізраїльських спортсменів на Олімпійських іграх у Мюнхені в 1972 р. та відомого терориста Абу Джихада в Тунісі в 1988 р. В 1959 р. сформовано сайєрет  «Голані» – розвідувальний підрозділ добірної 1-ї піхотної бригади «Голані». Він відзначився у Шестиденній війні 1967 р. (штурм сирійських укріплень у Тел-Фахарі на Голанських височинах), війні Судного дня 1973 р. (штурм стратегічної гори Хермон, коли  у 9-годинному бою загинуло 55 і було поранено 79 спецназівців, включно з їх командиром капітаном Вінніком), операції «Мир для Галілеї» 1982 р. (штурм замку Бофор, який обороняли палестинці).

Нарешті, створюється сайєрет «Цанханін» – елітний загін командос за моделлю американських рейнджерів. Він також брав участь у рейді на Ентеббе, а в ході операції «Закон і порядок»  знищив у м. Майдун загін з понад 50 бойовиків «Хезболла», втративши трьох своїх бійців.

Вихованці «Пекельного містечка»

Особовий склад армійської еліти ретельно підбирається (початковий відбір  до «Цанханін», наприклад, витримує не більше чверті кандидатів) і проходить всебічну підготовку (стрибки з парашутом, 90-км форсовані марші по пересіченій місцевості з повною викладкою, техніка виживання, опанування різними видами зброї, розвідувальна підготовка, мінно-підривна справа тощо). Сайєрет «Голані» має навчальне «Пекельне містечко», яке імітує міські умови. На озброєнні сайєретів знаходяться штурмові гвинтівки «Галіл», «IMI Тавор  CTAR-21», М16,  АК-47, «Кольт-коммандо», пістолети-кулемети «Міні-Узі», легкий кулемет М249, важкий кулемет «Браунінг» М2, ПТРК «Джілл» і «Спайк». Це дозволяє виконувати широкий спектр завдань – як по лінії антитерору, так і в загальновійськовому бою.

В операціях проти терористів армійський спецназ використовує стандартний бойовий порядок із груп: штурмової, допоміжної та забезпечення. Чисельність двох останніх груп втричі більше за штурмову, і на них покладається розвідувальне забезпечення, розмінування, блокування місця операції, радіоелектронне придушення технічних засобів противника. До штурмової групи (28 вояків) входять три взводи: основний, снайперський і висотний (має альпіністську підготовку).

Зростання терористичної активності змусило модернізувати систему ПСП. Поштовх дала трагедія травня 1974 р., коли палестинські бойовики захопили школу у м. Маалот на півночі Ізраїлю, взяли у заручники дітей і вимагали звільнення своїх товаришів з в’язниць. Уряд Голди Меїр в традиціях політики відмови від переговорів з терористами викликав армійський спецназ. Терористи були ліквідовані, однак загинуло 23 дитини. Відтак командувач силами спецпризначення Хеффец отримав урядове доручення створити цивільний підрозділ швидкого реагування, було створено школу антитерору на військовій  базі «Міткан Адам».

В 1975 р. організується  ударна бригада поліції «Яамам». За час існування вона провела понад 600 спеціальних операцій, не припустившись випадкових жертв. До складу ПСП входять 120 співробітників, є власна розвідка і технічний відділ (у ньому працює кілька етнічних друзів, що розмовляють арабською і швидко дешифрують ворожі радіопереговори), спеціально треновані на пошук вибухівки собаки. «Яамам» підтримує ділові зв’язки та обмін інформацією з британською SAS та німецьким антитерористичним спецпідрозділом GSG-9. «Яамам» має розгалужену мережу агентури на палестинських територіях, його співробітники вправно маскуються під арабів, і навіть жінок-мусульманок.

Бойова робота підрозділу активізувалася з початком другої Інтифади (вуличного опору) палестинців у вересні 2000 р., коли на «Яамам» поклали ліквідацію лідерів терористів в житлових кварталах з переважно єврейським населенням, де неможливо нанесення ракетних ударів з гелікоптерів.

Небезпечна «Вишенька»

З початком першої Інтифади у 1987 р. було створено ПСП ГШ ЦАХАЛ «Дувдеван» («Вишня», або «Містааравім», тобто «стати арабом»). До його завдань входить пошук, арешт і ліквідація терористів та визволення заручників у місцях компактного проживання палестинців на Західному березі р. Йордан та секторі Газа. Головною передумовою успіху операцій вважається жорстка конспірація та переконливість маскування бійців під палестинців.

Перш, ніж попасти до «Дувдевану», кандидати з вихідців з Близького Сходу, зовні схожі на арабів, проходять тести на фізичну, психологічну та інтелектуальну здатність діяти в екстремальних умовах. Термін підготовки – 15 місяців, загальної служби – три роки. 4 місяці підготовки безпосередньо присвячуються вивченню арабської мови та етнографії. Співробітники вивчають порядок носіння арабського одягу, вчяться користуватися париками, гримом, контактними лінзами. Особливу увагу приділяється опануванню прийомами рукопашного бою, аби по можливості обійтися при ліквідаціях без застосування вогнепальної зброї. На завершальному етапі підготовки кожен боєць набуває спеціалізації снайпера, зв’язківця, підривника, водія. Бійці не тільки опановують навичками стрільби з різних видів зброї, але й вогню на звук або тінь.

 

Оскільки служба в «Дувдевані» пов’язана із постійним перебуванням у ворожому оточенні, підвищена увага надається опануванню рукопашним боєм за національною штучно створеною системою «крав-мага» (з івриту – «контактний бій»). В її основу лягли як техніки східних двоєборств, так і бойове самбо, інші радянські напрацювання та місцеві розробки. Проводяться навчання із захоплення будинків, проникнення в них різним способами визначення їх місця знаходження по фотографіях, зроблених з гелікоптера, або авіарозвідкою. Підбирається зброя, яка може ховатися під арабський одяг; старенькі авто, що не викликають підозру, обладнаються форсованими двигунами, бронеелементами, тайниками для зброї і вибухівки. Є дільниця, де можна моделювати населені пункти, розставляючи у потрібному порядку фанерні макети домів і мечетей.

Діяльність ПСП відзначається високою ефективністю: до 1990 р. на обліку в ізраїльських спецслужбах перебувало 800 активних учасників терористичних організацій, які приховувалися у місцях компактного проживання палестинців. Завдяки «Дувдевану» до 1995 р. їх залишилося до сорока.

Спецпідрозділ «Шельдаг» («загін 5101») визначається для наведення ударів авіації або наземних ракетних установок по особливо важливих «крапкових» цілях – будинках, бункерах, складах озброєнь тощо. Підрозділ може відстежувати і рухомі цілі (авто, кораблі). Для забезпечення точності ураження цілей використовуються прилади, оснащенні лазерами високої енергії; позначений лазерним променем об’єкт захоплюється авіабомбами з лазерним наведенням або ПТУР «Хелфайр», що запускаються з гелікоптерів АН-64 «Апач».  Група успішно діяла в Лівані в останні роки, виявляючи мобільні ракетні установки арабських бойовиків для успішних ударів авіації (в ЗМІ регулярно повідомлялося про знищення «Апачами» цілей у житлових кварталах).

Бійці загону навчені методам проникнення в глибокий тил противника. Загін дислокується на авіабазі Палмахім, 40 його бійців поділені на групи по 8 осіб. Існує суворий відбір до його лав, а підготовка багато в чому нагадує ту, що проходять в спецпідрозділах сухопутних військ. Тренінг триває майже 20 місяців, включає марш-кидки,  орієнтування на місцевості, опанування засобами зв’язку і мистецтвом авіанаведення.

Самим молодим ПСП є «Окец» (підрозділ «7149»), який являє собою кінологічну військову частину сухопутних військ. Він складається з 4 рот собак: розшуково-рятувальної (пошук людей, що опинилися під завалами); службово-розшукової (переслідування і затримання злочинів на місцевості); розмінування (пошук вибухових пристроїв) та антитерористичної. Остання комплектується спеціально навченими великими собаками (вівчарками, доберманами, ротвейлерами), котрі вриваються у приміщення з терористами, самі визначають найбільш агресивних з них, командирів і нейтралізують їх.

Велику увагу в ЦАХАЛ приділяється підготовці снайперів: «калаім», які діють безпосередньо в бойових порядках піхотних взводів і вражають цілі на відстанях до 400 м і «цалафім» – у складі штурмових підрозділів на основі піхотних батальйонів (знищують цілі на відстанях до 1200 м). Головний навчальний центр підготовки снайперів, один з найкращих у світі, знаходиться на військовій базі Міткан Адаме («загін 707») поблизу Тель-Авіва.

Спецпідрозділам ЦАХАЛ довелося витримати чимало важких боїв в міських умовах. Так, в місті Дженіні елітна бригада «Голані» 2 квітня 2002 р. вночі зайняла місто, коли з ранку виявилося, що навкруги розставлені замасковані міни, з дахів домів почався вогонь бойовиків. Вояки бригади вели бій за кожну вулицю і дім, розчищаючи шлях бронетехніці. Коли вони ледве не захопили ініціативу, смертник кинувся у групу солдатів, одночасно почали вибухати міни в урнах і старих авто. Палестинські снайпери добивали поранених і розстрілювали санітарів. Довелося викликати вогонь гелікоптерів. За руїни Дженіну і кілька днів боїв довелося заплатити 23 вбитими і 75 пораненими.

Водночас існує необхідність контррозвідувального захисту й підтримки політичної лояльності самих вояків армійських спецпідрозділів. Зокрема, це пов’язане із загостренням проблеми єврейського націоналістичного екстремізму як реакції на пошуки мирного врегулювання палестинської проблеми за формулою «мир в обмін на території». Відомо, що 4 листопаду 1995 р. націоналіст І. Амір вбив прем’єр-міністра І. Рабина. Терорист пройшов службу в елітній бригаді «Голані», став членом підпільної націоналістичної «Єврейської бойової організації», виконував завдання спецслужби «Натів» («Стежка», створена ще у 1952 р. структура по зв’язках з євреями пострадянського простору, нині існує під назвою «Лішкат-ха-Кешер», діє і в Україні). Існує версія, що радикал став знаряддям заколоту впливових сил, включаючи контррозвідку ШАБАК.

До слова, за даними ШАБАК, спостерігається різке зростання опозиційних настроїв до миротворчої політики крайніх правих озброєних єврейських організацій Наприкінці 2005 р. колишній шеф розвідки МОССАД, депутат Кнессету Д. Ятом виступив із попередженням, що у найближчі роки в Ізраїлі може бути вчинений військовий переворот, причину якого він вбачає у збільшенні націонал-релігійних радикалів серед командного складу збройних сил. «Військовослужбовці перебувають під сильним впливом своїх рабинів і готові підкорятися наказу рабина у більшому ступені, аніж наказу свого армійського командира».

Креативний генерал Айзенкот

Початок організаційно-функціонального реформування системи спецпідрозділів пов’язують із приходом команди 58-річного генерал-лейтенанта Г. Айзенкота, котрий посів з лютого 2015 р. посаду начальника ГШ ЦАХАЛ. Син репатріантів з Марокко, він з 1978 р. брав участь практично у всіх військових кампаніях. Свою стратегічну місію 21-й начальник ГШ вбачає у відверненні тотальної війни на кількох фронтах одночасно, з наголосом на забезпечення безпеки кордонів. Виконання завдань на випередження загроз призвело до посилення координації у роботі між прикордонної службою «Магав» (воєнізована жандармерія із охорони кордонів), та військовою розвідкою ГШ АМАН, загальною зовнішньою розвідкою МОССАД та згаданою ШАБАК. У складі АМАН запровадили підрозділ із координації власних заходів інформаційно-психологічного протиборства з профільними структурами спецслужб союзних держав.

 

Взагалі Г. Айзенкот виступив «порушником традиції» у багатьох «недоторканих»  сферах. Він, скажімо, уперше поставив питання про створення окремих ракетних військ (віднесених раніше до артилерії), хоча Ізраїль давно вже має потужний потенціал високоточної тактичної та оперативно-тактичної ракетної зброї, ракети середньої дальності – потенційні носії ядерної зброї «Єрихон-2» тощо.

Ще одним нововведенням стало визначення, на управлінському рівні, спеціалізації (відповідальності) певних спецслужб з протидії конкретним зовнішнім загрозам. Зокрема, вивчення й протидія військовому контингенту Ірану в Сирії доручили військовій розвідці. На Військово-повітряні сили поклали припинення контрабанди зброї із Сирії до Лівану. Ліквідацію системи підземних «бойових тунелів» ХАМАС для проникнення на територію Ізраїлю доручили командуванню Південного військового округу й розміщеним на його теренах армійським спецпідрозділам. Протидія терору є компетенцією ШАБАК та АМАН. Значення ПСП зростає і в світлі концептуальної настанови, яку висунув заступник начальника ГШ, генерал-майор Я. Голан, виступаючи на початку 2018 р. на конференції в Єрусалимському  інституті стратегічних досліджень: не покладаючись виключно на потужний потенціал Військово-повітряних сил, у боротьбі із іррегулярними силами «ми повинні вести ефективні дії на території противника, використовуючи сполучення бойової потуги та маневровості».

Нарешті, експансивний генерал одразу ж після призначення створив, «з метою посилення співробітництва та підвищення ефективності» бойового застосування,  інтегровану бригаду спецпризначення «Оз» («Зухвалість»,  інша назва – «Бригада командос»). В бригаду об’єднали загони спецпризначення «Егоз» («Горіх», антипартизанська боротьба), «Маглан» («Ібіс», виконання розвідувально-диверсійних завдань в тилу противника), згадуваний «Дувдеван» та утворений у 2010 р. ПСП «Рімон» («Гранат», спецоперації в пустелі). Імовірно, організаційним об’єднанням кількох ПСПР зроблено суттєвий крок у запозичення досвіду творення сил спецоперацій як окремого елементу силової машини  держави. У червні 2017 р. кілька сотень бійців «Егоза», уперше за всю історію діяльності спецназу Ізраїлю, попрямували на масштабні міжнародні навчання елітних військ на Кіпрі.

Аналіз організації та тактики ПСП Ізраїлю дає змогу вилучити певний позитивний досвід, основними рисами якого є:

– прискіпливий відбір особового складу, виходячи із сукупності інтелектуальних, моральних, психологічних й фізичних даних кандидатів на службу;

– ретельний попередній збір інформації  щодо противника, із комплексним використанням можливостей агентурної мережі та радіотехнічних засобів розвідки, який уможливлює успішне проведення бойових операцій;

– вимогливий підхід до навчання (тренування) особового складу з метою прищеплення тактичної грамотності, знання противника, відмінного володіння зброєю, спеціальними засобами, бойовою та спеціальною технікою, засобами зв’язку, рукопашним боєм тощо, намагання наблизити підготовку до реальних оперативно-бойових умов;

– поглиблена спеціалізація окремих ПСП на діях у певних умовах або проти певної категорії противника;

– поглиблена спеціалізація співробітників за певним бойовим, технічним й допоміжним профілем;

• підвищена увага до оперативного маскування у ворожому середовищі;
• налагодження взаємного інформування та взаємодії зі спецслужбами та спецпідрозділами іноземних держав;
• наступальний характер дій, який не в останню чергу спирається на високий статус, який надається ПСП державою, що десятиліттями існує в екстремальних умовах.

Є, звичайно, і унікальні риси, серед яких – комплектування ПСП вояками строкової, призовної служби, що дозволяє мати великий мобілізаційний ресурс елітних бійців.

 

Дмитро Вєдєнєєв,

доктор історичних наук, полковник запасу

                 Андрій Слюсаренко,

кандидат історичних наук, полковник