Ульяновське підприємство “Авиастар-СП” готується до відновлення виробництва Ан-124 “Руслан”, приблизно дві третини всіх «Русланів» вироблено саме там. Випуск машин був припинений в 2004 році. В даний час на підприємстві почалася підготовча робота, паралельно вирішується питання з можливим двигуном для нових “Русланів”. Про це повідомляє Військовий навігатор України 20 червня ц.р.
За даними видання, в даний час ведеться попередня робота, складається план, готуються приміщення. Застаріле обладнання готується до демонтажу, звільняються виробничі площі. Далі буде проведена оцінка готовності потужності підприємства до виробництва модернізованого літака Ан-124-100М. Крім цього, на підприємстві готуються виробничі приміщення для виробництва військово-транспортних літаків Іл-76МД-90А і Іл-276, а також виготовлення агрегатів стратегічного ракетоносця Ту-160м2.
Про поновлення виробництва найвантажопідйомнішого серійного літака Ан-124 “Руслан” раніше заявив на початку червня командувач військово-транспортною авіацією РФ Владімір Бєнєдіктов, який заявив, що що Ан-124 був розроблений за радянських часів КБ “Антонов” і інтелектуальною власністю України не є , щоб там в Києві не заявляли. У той же час в КБ “Антонов” заявили, що відновлення виробництва “Русланів” в Росії неможливо без участі України, так як тільки ДП “Антонов” володіє всіма технічними знаннями та необхідною інформацією про виробництво літаків.
У той же час, на сайті “Авиастар-СП” є інформація про те, що хоча виробництво Ан-124 припинено в Росії в 2003 році, але в рамках програми глибокої модернізації та підтримки льотної придатності даних літаків, підприємство має повну технологією виробництва, так як за весь час на підприємстві було виготовлено 36 літаків Ан-124 “Руслан”.
Реанімація виробництва Ан-124 зіткнеться з масою труднощів. По-перше, необхідно заново налагодити випуск всіх деталей, вузлів і агрегатів. А це мільйони виробів, які виготовлялися на сотнях підприємств. Значить, потрібно відновлювати всю кооперацію. По-друге, на «Авіастарі» треба заново створити весь технологічний ланцюжок – від окремих агрегатів до остаточного складання. Але чи збереглися оснащення, стапелі, випробувальні стенди і т. д.? В якому стані це обладнання, чи можна його використовувати через 15 років? І чи готове підприємство виділити для виробництва величезної машини необхідні площі? Нарешті, найголовніше і найскладніше питання – двигун. Його просто немає. Про Україну і Д-18Т можна забути. Потрібен свій мотор. А розробити двигун такого класу, налагодити виробництво, провести всі випробування, довести характеристики до потрібних значень – це мінімум десять років роботи і багатомільярдні інвестиції.
Чи являється очистка приміщень заводу з мільярдними боргами підготовкою до виробництва літаків Ан-124 “Руслан”, чи це є черговим пропагандистським фейком покаже час.