Дискусія навколо проблеми поліпшення забезпечення Збройних сил РП новими зразками озброєння та військової техніки почала активно розгортатися напередодні парламентських виборів у жовтні 2015 р. У партії «Громадянська платформа», яка перебувала тоді при владі, наголошували на необхідності розвитку співпраці у рамках міжнародних консорціумів та партнерства із зовнішніми структурами. Опозиційна на той час партія «Право і справедливість» висловлювалась за створення незалежного від видів Збройних сил Агентства озброєнь, яке б готувало рекомендації і організовувало процес закупівлі озброєння та військової техніки.
Прийшовши до влади, політики з «Права і справедливості» не поспішали з виконанням передвиборчих обіцянок. Лише у лютому 2017 р. у Міністерстві національної оборони (МНО) на виконання положень Стратегії відповідального розвитку РП до 2020 р. була створена робоча група з розробки проекту документу «Національна політика в галузі озброєнь». Він повинний визначати умови для розвитку польської оборонної промисловості, можливості відкриття нових експортних ринків або збільшення існуючих експортних можливостей, необхідність придбання передових технологій, напрямки розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також співробітництві з польськими університетами та науково-дослідними інститутами.
Практично одночасно, у березні 2017 р. аналітичний центр «Варшавський інститут підприємництва», Спілка підприємців і роботодавців оборонної промисловості та юридична фірма «SLS Seredyński Sandurski» підготували спільну доповідь під назвою «Концепція створення Агентства озброєнь». Автори документа констатували, що фіаско тендера на багатоцільові вертольоти, який тривав з березня 2012 р., засвідчило, що польська система постачання озброєння та військової техніки (СПОВТ) не працює. Через це виникають перешкоди для розвитку ЗС РП та має місце послаблення боєздатності військових частин, оснащених застарілим спорядженням. Проведений аналіз СПОВТ виявив її найбільш слабкі сторони (передусім, інституціональне розпорошення та неефективні процедури).
Закупівлею озброєння в РП займається кілька структур: Інспекція з підтримки ЗС, Інспекція інформаційних систем Головного командування видів ЗС, Інспекція озброєнь МНО та Бюро у справах офсетних угод. Наведена нижче схема, навіть без перекладу, дає уявлення про заплутаність чинної СПОВТ.
Створення Агентства озброєнь зі статусом окремого урядового органа, на думку польських експертів, стане кроком в бік налагодження діяльності СПОВТ. Пропонується, щоб до його компетенції належали не тільки питання комплексного розгляду замовлень для Війська Польського та технічної модернізації ЗС, але й співпраці з науково-дослідними установами і підтримки польської оборонної промисловості РП на зовнішніх ринках. Крім того, планування оборонних проектів не повинно «прив’язуватися» до чотирирічного терміну роботи уряду.
Незважаючи на заяви МОН щодо завершення роботи над згаданим вище документом до кінця 2017 р. (який мав врахувати і рекомендації незалежних експертів), цього так і не трапилось. Виною тому став конфлікт між тодішнім керівництвом оборонного відомства та Бюро національної безпеки, підпорядкованого президентові РП, з приводу реформи системи керівництва і командування Збройними силами.
На початку 2018 р. новопризначений міністр національної оборони Маріуш Блащак «реанімував» ідею створення Агентства озброєнь, яка отримала схвалення з боку профільної парламентської комісії. Її керівник, депутат Сейму від правлячої партії Міхал Ях зазначив, що процес організації і становлення нової структури потребуватиме певного часу, протягом якого буде забезпечений прийом на роботу необхідних спеціалістів та перепідготовка старих кадрів. На перехідний період за СПОВТ продовжуватиме відповідати МНО[3].
З появою Агентства озброєнь військово-політичне керівництво РП пов’язує надії щодо виконання Плану технічної модернізації ЗС на 2013-2022 рр. Крім проваленого тендера на багатоцільові вертольоти, до цього часу не вдається закінчити підготовку до придбання підводних човнів нового покоління, патрульних кораблів та кораблів берегової оборони. Невідомо теж, що буде з контрактом на закупку реактивної системи залпового вогню «Homar», яка мала стати реакцією польського оборонно-промислового комплексу на російські «Іскандери». Список можна продовжувати.
Єдиним великим оборонним контрактом у рамках програми «Вісла», реалізація якого знаходиться на фінальній стадії, є закупівля у США систем протиракетної оборони «Patriot». Контракт на 16 пускових установок і 208 ракет до них розрахований до 2022 р. На першому етапі до Польщі надійдуть дві батареї з ракетами «PAC-3 MSE» і елементами системи управління і зв’язку «IBCS». Початкова ціна контракту складала 10,5 млрд. доларів, на що польська сторона не погодилася. Переговори з цього питання були відновлені вже новим урядом РП (можливо, не випадково?), якому вдалося знизити ціну більш ніж вдвічі.
Очікується, що нова структура також буде більш ефективно розпоряджатися фінансовими ресурсами. Наприкінці минулого року колишній міністр національної оборони Антоні Мацєревич відзвітував про освоєння практично всіх бюджетних коштів (близько 9 млрд. злотих), виділених на технічне переоснащення армії. Однак, за підрахунками аналітика Томаша Дмитрука з незалежного видання «Nowa Technika Wojskowa», лише приблизно 60 відсотків грошей пішло на реалізацію найважливіших оборонних програм. А значна частина коштів була витрачена для задоволення поточних і другорядних проблем.
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень