Як Україні вирватися з пастки монополій: урок Рузвельта і наш шанс на інституційний прорив
Автор: Ібрагім Габідулін
Україна входить у фазу політичного та управлінського перезавантаження. Корупційні скандали, стрімке падіння довіри до інститутів та розслідування НАБУ, що підійшли впритул до вищих кабінетів, створили точку неповернення. І саме зараз постає найголовніше питання: чи готова держава використати момент і провести реформу, яку боялися всі уряди останніх 20 років — демонополізацію влади та фінансового сектору?
Світ знає приклад, коли країна у кризі зробила те, що вважалося неможливим. Це — реформи Франкліна Рузвельта у 1930-х роках. Україні сьогодні потрібен власний “New Deal” — не копія, а логіка: очищення, демонтаж монополій і створення незалежних регуляторних інститутів.
- Монополії завжди закінчуються кризою
До Рузвельта американську економіку душили фінансові групи, картелі та корпорації, які контролювали все — від цін до політики. Україна сьогодні перебуває у подібній пастці, тільки в більш складній формі:
- монополія НБУ на регулювання як банків, так і небанківських фінансових установ;
- фактичне знищення страхового регулятора;
- заблокована конкуренція на ринку банківського страхування через «акредитації» (грабіжницька комісія сягає 35%-50%, та примусовий депозит десятків млн грн);
- ослаблений до декоративного стану АМКУ;
- відсутність ринку капіталу як такого.
Результат — олігархічно-державні групи мають ресурс і вплив, а економіка не має точок росту.
- Що зробив Рузвельт і чому це спрацювало
Велика депресія вимагала радикальних рішень, і Рузвельт їх ухвалив. Три ключові кроки стали фундаментом американського відродження:
1) Створення незалежних регуляторів
У 1934 році виникла SEC — наглядовий орган із повноваженнями, яких раніше не мав ніхто: розслідування, доступ до документів, публічні санкції, вимога прозорості. Це був удар по біржових маніпуляціях і корупції.
2) Повернення сили антимонопольним органам
Федеральна торговельна комісія (Federal Trade Commission, FTC) була створена в 1914 році. Рузвельт інституційно підсилив уже існуючий, але неефективний орган. Це є доказом того, що для успіху реформ потрібна не тільки нова структура, а й політична воля надати існуючому органу реальні, «молотові» повноваження. FTC отримала розслідувальні повноваження, доступ до документів, право накладати жорсткі штрафи й політичну підтримку президента. Антимонопольні закони існували й до Рузвельта, але вперше вони почали реально працювати.
3) Демонтаж регуляторних конфліктів
Фінансовий нагляд розділили між кількома незалежними інституціями — OCC, FDIC, SEC, Federal Reserve. Це прибрало можливість лобіювання під виглядом регуляції.
- Українська модель: монополія під виглядом “єдиного регулятора”
НБУ одночасно виконує:
- монетарну політику (аналог Федеральної резервної системи);
- регулювання банків (функції Бюро контролера грошевого обігу — Office of the Comptroller of the Currency, OCC або FDIC у США);
- регулювання небанківського сектору — страхування, фінансові компанії, ломбарди, лізинг (у світі це функція окремого органу).
Такого поєднання немає в жодній розвиненій країні. У цивілізованих моделях ці функції свідомо розділені, щоб банки не мали можливості лобіювати власні інтереси через свого регулятора.
Ще у 2009 році, на банківському форумі Адама Сміта експерти попереджали про небезпеку створення мегарегулятора, який у суто українських реаліях може перетворитися на «монстра» и концентруватиме надмірну владу без достатньої компетенції. Вони пропонували альтернативу — делегувати частину функцій існуючим регуляторам, а не зводити їх в один орган.
Передача регулювання страхового ринку до Національного банку України була стратегічною помилкою. Страхування – це окрема галузь із власною логікою ризик-менеджменту, наглядом за резервами та оцінкою зобов’язань. НБУ не має ані відповідної експертизи, ані необхідної технічної інфраструктури.
У рамках імплементації Solvency II Україна повинна відновити або створити окремий професійний страховий регулятор.
Результат:
- ринок страхування фактично втратив свій регулятор;
- фахівців зі страхової справи в НБУ замінили юристи з банківського сектору, які не розуміють специфіку розрахунку резервів, ризиків, збитковості;
- банки продовжують монополізувати доступ страховиків через “акредитації”;
- конкуренція викривлена, споживачі переплачують.
У 2009 році на банківському форумі Адама Сміта представник НБУ відкрито визнав: «Багато банків спекулюють і диктують клієнту, з якою страховою компанією він має працювати».
Це було 15 років тому. І нічого не змінилося — навпаки, посилилося.
- Чому реформа регуляторної системи — критично необхідна зараз
Скандали Міндіча, Цукермана, справи щодо оточення президента та розслідування щодо “Алі-Баби” (Єрмака) оголили очевидне: корупція проросла у всі органи, які концентрують владу та доступ до потоків.
Фінансовий сектор — один із головних цих потоків. Саме тому майбутня реформа має початися з трьох кроків.
1) Щоб відтворити модель Рузвельта в Україні, необхідно розділити функції:
- НБУ — лише монетарна політика та регулювання банків;
- окремий страховий/фінансовий регулятор — аналог SEC;
- сильний АМКУ — аналог FTC;
- антимонопольний підрозділ — аналог DOJ Antitrust Division. Необхідно надати НАБУ або БЕБ (з чітко визначеним спеціалізованим відділом) мандат на кримінальне переслідування за фінансові антиконкурентні злочини.
Без цього жодна антимонопольна реформа не запрацює, бо конфлікт інтересів залишатиметься вмонтованим у систему.
Рузвельт казав: «Проблема не у великому бізнесі, а в ганебних практиках великого бізнесу». Він не нищив корпорації — він нищив їхню здатність зловживати.
Це важлива логіка і для України: реформи мають бути спрямовані на припинення викривлень, а не на боротьбу з розміром компаній.
2) Повернути АМКУ силу
Антимонопольний комітет України – один із ключових елементів інституційної інфраструктури. Проте за останні роки його повноваження були істотно обмежені: інструменти розслідування, механізми контролю та санкційна політика втратили дієвість. У результаті низка ринків де-факто повернулася до монополістичних практик.
Європейська модель конкурентного регулювання базується на незалежних антимонопольних органах, здатних протистояти зловживанням з боку великих гравців. Для виконання умов євроінтеграції Україна має відновити повноцінний функціонал АМКУ.
Комплекс реформ має включати:
- повернення АМКУ права проводити повноцінні розслідування порушень;
- впровадження значних штрафів за монопольні практики;
- демонтаж акредитаційних схем у банківському страхуванні;
- створення незалежного регулятора страхового ринку;
- обмеження надмірних регуляторних повноважень НБУ в небанківському секторі.
Модернізація економіки починається з інституцій. Після майбутнього політичного перезавантаження саме реформа АМКУ, демонополізація ринків і коректна регуляція фінансового сектору можуть стати основою для довгострокового розвитку України.
3) Створити український аналог SEC
Наявна Комісія з цінних паперів і фондового ринку:
- не має достатніх повноважень;
- не є органом, який контролює банки;
- не здатна боротися з великими порушеннями;
- історично слабка інституційно.
НКЦПФР такої сили, як у SEC, не має і не може мати в нинішній конфігурації. Найголовніший недолік — це неможливість контролювати діяльність банків у сфері ринку капіталу (наприклад, видачу облігацій, брокерські послуги, які надають банківські структури).
- Атака не на бізнес, а на зловживання
Після оприлюднення таких реформ закономірно здійметься хвиля спротиву. НБУ, банки, НКЦПФР, частина керівництва АМКУ та інші структури, які десятиліттями існували у зручній для себе архітектурі, одразу назвуть це «диверсією», «хаосом», «руйнуванням системи». Це типовий рефлекс організму, який не хоче втрачати контроль над потоками, доступ до ренти і механізми тіньового впливу.
Усі ці інституції отримають голосний інформаційний привід: мовляв, «реформи зламають те, що працює». Але ми добре знаємо: те, що «працює», забезпечує не розвиток країни, а збереження статус-кво та приватних інтересів вузьких груп.
Саме тому потрібна не косметична реставрація, а жорстке інституційне втручання.
- 6. Чому реформу підтримають ринок і суспільство
Фінансовий сектор України давно перебуває у стані приглушеного невдоволення. Страховики бояться говорити публічно. Банки мовчать, бо їм вигідно. Інвестори не заходять, бо нема правил.
У такій тиші будь-яка реформа здається “ризикованою”. Але ризик — це залишити все як є.
Висновок
Україна стоїть у точці, де старі моделі розвалюються, а нові ще не сформовані. Це той самий момент, коли Рузвельт ухвалював своє рішення: побудувати сильну інституційну державу або загрузнути у безкінечних кризах.
Наш шанс зараз — провести демонтаж монополій, створити незалежні регулятори та повернути ринкам конкуренцію.
Це не політика.
Це — фундамент майбутньої економіки України.
Ібрагім Габідулін,
військовий експерт,
фахівець з питань застосування Повітряних сил,
полковник у запасі