Автор: Кирило Юсипенко

Японія — це острівна країна в Східній Азії, розташована на перетині чотирьох тектонічних плит, через це вона часто стикається з землетрусами. Геополітичне положення країни має як переваги, так і недоліки. З одного боку, острівне розташування захищає її від прямих військових вторгнень з суходолу. З іншого боку, Японія розташована в дуже напруженій зоні, що оточена агресивними сусідами, і має територіальні питання.

У країни є агресивні сусіди та територіальні претензії. Ще з історичного контексту, такими сусідами були Китай і Радянський Союз, з якими Японія мала війни та конфлікти. Коротко розглянемо наступні країни:

1. Китай: Відносини з Китаєм найбільш напружені через суперечку щодо островів Сенкаку. Китай вважає ці острови своїми і часто відправляє кораблі та літаки у цю ділянку. Зростання військової активності Китаю в регіоні вважається Японією прямою загрозою.
2. Північна Корея: Небезпека з боку Північної Кореї зумовлена її ракетною та ядерною програмою. Регулярні випробування балістичних ракет та ядерної зброї представляють пряму загрозу Японії, оскільки деякі ракети пролітають над її територією.
3. Росія: Суперечка з Росією стосується південної частини Курильських островів, які були окуповані СРСР після Другої світової війни. Ця проблема заважає підписанню мирного договору і залишається невирішеною у взаємовідносинах.
4. Тайвань: Тайвань не є безпосереднім сусідом, але має важливе геополітичне значення для Японії. Військовий конфлікт між Китаєм і Тайванем може вплинути на безпеку Японії, оскільки острів розташований на ключових морських шляхах.

 

Японія отримує сильну міжнародну підтримку, що є важливим елементом її національної безпеки. Ця підтримка ґрунтується на системі двосторонніх і багатосторонніх угод, а також на входженні до профільних альянсів.

Ключові альянси та партнерства:

1. Японо-американський альянс безпеки (1960): Основним чинником міжнародної підтримки Японії є її безпековий договір з США. За цим договором США зобов’язані захищати Японію у разі збройного нападу. Цей альянс надає Японії так званий «ядерний шатер» і значно підсилює здатність країни стримувати потенційних агресорів. На території Японії розташовані багато американських військових баз, що є важливим елементом стабільності в регіоні Індо-Тихоокеанського океану. Близько 54 000 американських військовослужбовців в Японії.
2. Партнерства в G7 та Quad: Японія є членом G7, що показує її статус однієї з найважливіших світових держав. Вона єдина з азійських країн входить. Вона також є ключовою учасницею Quad — чотиристороннього діалогу, що включає США, Австралію та Індію. Цей неформальний альянс спрямований на забезпечення безпеки та стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні, а також є противагою зростаючому впливу Китаю.

А також Японія активно розвиває військову та безпекову співпрацю з Австралією та Південною Кореєю. Ці країни також зацікавлені у стримувані Китаю та Північної Кореї. Це проявляється у спільних військових навчаннях, обміні розвідувальною інформацією та координації оборонної політики.

Хоча Японія не є членом НАТО, вона підтримує тісні партнерські відносини з цим альянсом. Крім того, Японія є важливим партнером Європейського Союзу, з яким вона має угоди про стратегічне партнерство, які охоплюють також питання безпеки. Ці зв’язки розширюють можливості Японії на міжнародній арені та підсилюють її позиції у боротьбі з глобальними викликами.

Міжнародна підтримка є дуже важливим фактором для Японії. Вона компенсує обмеження, накладені післявоєнною конституцією, і забезпечує доступ до новітніх технологій та військової підтримки. Ця підтримка, особливо з боку США, дозволяє Японії зосередитися на економічному розвитку, при цьому гарантуючи високий рівень безпеки в одному з найбільш нестабільних регіонів світу.

Стійкість суспільства — це здатність країни підтримувати стабільність та ефективно функціонувати в умовах внутрішніх і зовнішніх викликів.

Стійкість японського суспільства в умовах потенційної воєнної кризи є високою, що зумовлено низкою соціальних, культурних та інституційних чинників. Це зумовлено такими основними факторами:

1. Культурна дисципліна та колективізм, стійкість до криз. Японське суспільство характеризується глибоко вкоріненими цінностями дисципліни, відповідальності та колективної солідарності. У кризових ситуаціях громадяни демонструють високий рівень організованості, готовність до самопожертви та підтримки державних рішень. Прикладом є реакція на стихійні лиха: землетрус 2011 року, коли суспільство проявило виняткову згуртованість і витримку.
2. Довіра до інституцій та уряду. Японці традиційно мають високий рівень довіри до державних інституцій, особливо в питаннях безпеки, охорони здоров’я та реагування на надзвичайні ситуації. Це створює сприятливе середовище для мобілізації ресурсів у разі загрози. А також низький рівень злочинності, соціальна дисципліна та традиції мирного вирішення конфліктів роблять ймовірність масових внутрішніх заворушень вкрай низькою.
3. Розвинена система цивільного захисту. У країні діє ефективна система оповіщення, евакуації та реагування на надзвичайні ситуації. Регулярні навчання, інформування населення та наявність чітких протоколів підвищують готовність суспільства до дій у разі воєнної загрози.

 

Попри загальну стійкість, існують певні ризики:

• Старіння населення: понад 28% громадян — старші 65 років, що може ускладнити мобілізаційні процеси. Частка населення віком 65+ становить 29.1% — найвищий показник у світі. Коефіцієнт народжуваності (1.3 дитини на жінку) значно нижче рівня відтворення населення.
• Пацифістські настрої: значна частина населення підтримує антивоєнну позицію, що може впливати на суспільну реакцію у разі ескалації конфлікту.
• Залежність від імпорту енергоносіїв та продовольства: у разі блокади або порушення логістики це може спричинити соціальне напруження.

Загальна оцінка: висока стійкість з необхідністю адаптації до довгострокових викликів. За умови успішного проведення реформ та збереження соціальної згуртованості, Японія здатна підтримати стабільність та ефективність суспільства навіть в умовах значних демографічних та геополітичних змін.

Ефективність воєнного потенціалу Японії значною мірою залежить від її ключових особистостей — військово-політичного керівництва та громадських лідерів.

Політична система Японії є стабільною, що забезпечує послідовність у реалізації оборонної політики. Під керівництвом прем’єр-міністра уряд послідовно збільшує оборонний бюджет та переглядає пацифістські обмеження. Керівництво Сил самооборони Японії (JSDF) складається з високопрофесійних офіцерів, які тісно співпрацюють з американськими партнерами. Це дозволяє ефективно впроваджувати сучасні стратегії та технології.

Громадські лідери та експерти активно сприяють зміні суспільної думки, пояснюючи необхідність посилення оборони в умовах загроз з боку Китаю та Північної Кореї. Лідерські якості в кризових ситуаціях (наприклад, під час стихійних лих) є критично важливими для підтримки морального духу та згуртованості нації, що є важливим несиловим фактором воєнного потенціалу.

 

Аналіз наявного воєнного потенціалу та суміжних можливостей Японії

Японія має сучасні Сили самооборони (JSDF), які включають сухопутні, морські та повітряні компоненти.

Сухопутні сили — відповідають за оборону території, мають сучасну бронетехніку, артилерію та системи ППО.

Морські сили — один із найсильніших флотів Азії, включає есмінці класу Aegis, підводні човни, протикорабельні ракети.

Повітряні сили — оснащені винищувачами F-15, F-35, системами раннього попередження та ППО.

Оборонна доктрина JSDF діють в межах пацифістської Конституції, але з 2015 року дозволено колективну самооборону. Основний акцент — оборона території, захист морських шляхів, кібербезпека та реагування на надзвичайні ситуації.

Армія оснащена передовими системами ППО, флотом есмінців класу Aegis, винищувачами F-35 та розвиває ракетні сили дальньої дії. Оборонний бюджет у 2025 році сягнув рекордних $55 млрд.

Армія активно модернізується:

• Впроваджуються нові ракети дальньої дії, безпілотники, системи кіберзахисту.
• Розробляється власний винищувач нового покоління (проєкт FX).
• Високий рівень автоматизації та інтеграції з союзниками (особливо США).

Японія активно розвиває та впроваджує сучасні антидронові (C-UAS) системи та інтегрує власні безпілотні технології.

Антидронові (C-UAS) системи в Японії

Японія розглядає безпілотні літальні апарати (БПЛА) як серйозну загрозу, особливо після інцидентів із дронами над важливими об’єктами. Їхня стратегія протидії гібридним загрозам включає такі напрямки:

 

Перехоплення на морі: Одним із ключових елементів є інтеграція функцій протидії дронам у морські системи. Наприклад, есмінці Aegis оснащені радарами та зенітними ракетами, які здатні збивати БПЛА на середніх та великих дистанціях.

Системи РЕБ (Радіоелектронної боротьби): Японські сили самооборони використовують мобільні системи РЕБ, які здатні глушити канали управління та навігації комерційних і військових дронів, примушуючи їх до посадки або падіння.

Лазерні системи: Японія активно інвестує у дослідження та розробку високоенергетичних лазерних систем (High Energy Laser, HEL), які в майбутньому мають стати ефективним засобом точкового знищення невеликих БПЛА на близьких відстанях. Це вважається більш економічним методом, ніж використання ракет.

Фізичне перехоплення (Дронові «сітки»): Хоча конкретних, масово впроваджених «дронових сіток» (які часто використовують поліцейські підрозділи) у Силах самооборони не афішують, існують прототипи та спеціалізовані дрони для фізичного захоплення ворожих БПЛА.

Розвиток власних дронових технологій

• Японія також активно розвиває свій військовий потенціал у сфері БПЛА:
• Розвідувальні та спостережні дрони: Використовуються для морського патрулювання та розвідки.
• Проєкти бойових БПЛА: Активно ведеться розробка власних ударних та розвідувальних дронів, які можуть працювати у взаємодії з пілотованою авіацією (Loyal Wingman концепція).
• Інтеграція ШІ: Значні інвестиції спрямовуються на розробку систем штучного інтелекту для автономного керування БПЛА, що є критичним елементом їхньої стратегії модернізації.

Щодо несилових засобів, то Японія використовує потужні дипломатичні важелі для зміцнення альянсів, особливо зі США, та для створення регіональних коаліцій (наприклад, Quad). Це дозволяє стримувати агресивну політику Китаю та КНДР без прямої військової конфронтації.А також японська розвідка активно збирає дані про військові програми сусідів, кібератаки та потенційні загрози. Це забезпечує уряд актуальною інформацією для прийняття рішень та підготовки до криз.

Японія — одна з найбільших економік світу (3-тє місце за номінальним ВВП), з потужною індустріальною базою, високотехнологічним виробництвом і розвинутим фінансовим сектором.

Основні галузі: машинобудування, електроніка, робототехніка, автомобілебудування, суднобудування. Економічна стабільність дозволяє фінансувати масштабні оборонні програми, інвестувати в інновації та підтримувати стратегічні запаси.

Щодо енергетики, Японія має обмежені власні ресурси, тому залежить від імпорту енергоносіїв (нафта, газ, вугілля).

Після аварії на Фукусімі у 2011 році країна скоротила використання атомної енергії, але поступово повертається до її активного застосування.

Розвиваються альтернативні джерела енергії (сонячна, вітрова), проте їх частка поки не критична. У разі блокади морських шляхів або енергетичної кризи країна може зіткнутися з дефіцитом ресурсів, що вплине на обороноздатність.

Японський оборонно-промисловий комплекс (ОПК) є одним із найбільш технологічно розвинених у світі, що ґрунтується на високому рівні інженерії та інновацій у цивільних галузях.

Японія є лідером у сфері високих технологій, що безпосередньо впливає на її ОПК. Провідні корпорації, такі як Mitsubishi Heavy Industries, Kawasaki Heavy Industries та Subaru, виробляють передову військову техніку.

Військово-морський флот: Японські корабельні підприємства будують сучасні есмінці, фрегати та підводні човни з використанням передових технологій.

Авіація: Країна виробляє власні винищувачі, такі як F-2, і співпрацює зі США над виробництвом F-35, що забезпечує їй доступ до новітніх авіаційних технологій.

Ракетобудування: Японські компанії розробляють високоточні ракети, які є ключовим елементом сучасної оборони.

Донедавна експорт військової продукції з Японії був суворо обмежений післявоєнною конституцією. Однак уряд почав поступово послаблювати ці обмеження, що дозволить японським компаніям виходити на міжнародні ринки.

З 2014 року Японія дозволила експорт оборонної продукції. Угода з Філіппінами, Індонезією, Великою Британією та Австралією відкриває нові ринки.

 

У 2023–2025 роках Японія збільшила обсяги експорту, зокрема морських патрульних літаків та радарних систем.

Це не лише стимулюватиме розвиток ОПК, а й зміцнюватиме партнерські відносини з іншими країнами.

Японія попри свою традиційну оборонну доктрину, має значний потенціал для ведення асиметричної війни, що є важливим елементом її воєнного потенціалу в сучасних умовах. Цей потенціал базується на технологічній перевазі та досвіді спеціалізованих підрозділів.

Уряд активно розвиває кіберкомандування, здатне до захисту критичної інфраструктури та ведення кібероперацій. Створено Агентство цифрової безпеки, яке координує кіберзахист державних і приватних систем. А також Японія співпрацює з США та іншими партнерами у сфері кіберрозвідки та протидії гібридним загрозам.

Сили самооборони Японії мають спеціалізовані підрозділи, що здатні проводити спецоперації.

• Японські сили спеціальних операцій (JGSDF Special Forces Group) є високопрофесійним та добре навченим підрозділом, здатним виконувати завдання в тилу ворога, проводити розвідку та підривні операції.
• Морські спеціальні операції: Морські сили самооборони мають підрозділи, які спеціалізуються на диверсіях та розвідці на морі, захисті морських шляхів і протидії ворожим диверсантам.

Асиметрична війна для Японії – це не лише диверсії, а й використання своєї технологічної переваги для створення унікальних систем озброєнь:

• Робототехніка та дрони: Японія є світовим лідером у робототехніці. Це дозволяє створювати автономні бойові системи, розвідувальні дрони та інші безпілотні технології, які можуть надати значну перевагу в конфлікті.
• Стелс-технології: Розробка власних стелс-літаків і технологій є ще одним елементом асиметричної стратегії, що дозволяє уникнути виявлення противником.

 

Інформаційна безпека та недержавні інститути є важливими несиловими елементами військового потенціалу Японії.

Я дослідив, що у Я понії є  такі структури інформаційної безпеки:

• Державні структури: Уряд активно фінансує та створює спеціалізовані агенції для боротьби з кіберзагрозами. Центр готовності та оцінки інформаційної безпеки (NISC) відповідає за координацію зусиль між міністерствами та приватним сектором для захисту критичної інфраструктури.
• Законодавство: Японія постійно вдосконалює своє законодавство, щоб адекватно реагувати на нові кіберзагрози.
• Міжнародна співпраця: Країна співпрацює з партнерами, зокрема зі США, в обміні інформацією про кіберзагрози та проведенні спільних навчань.

Недержавні інститути:

• Аналітичні центри (Think Tanks): Такі організації, як Japan Institute of International Affairs (JIIA), проводять глибокі дослідження з питань безпеки, публікують аналітичні матеріали та організовують семінари. Їхні висновки часто впливають на формування державної політики та стратегії.
• Наукові кола: Університети та дослідницькі інститути беруть участь у розробці передових технологій, які можуть бути використані в оборонній сфері.
• Громадські організації: Організації, що займаються питаннями національної безпеки, інформують суспільство про загрози та допомагають формувати консенсус щодо необхідності зміцнення обороноздатності.

Також варто вказати ще громадянське суспільство та медіа. Японські ЗМІ мають високий рівень професіоналізму, але стикаються з викликами дезінформації та впливу іноземних наративів. А громадські організації проводять кампанії з медіаграмотності, захисту персональних даних та цифрової етики.

Інформаційна безпека Японії базується на поєднанні державних кіберструктур, аналітичних центрів і активного громадянського суспільства. Це створює стійку систему протидії сучасним загрозам, хоча виклики — особливо з боку Китаю та КНДР — залишаються актуальними.

 

 

ВИСНОВОК

Аналіз воєнного потенціалу Японії свідчить, що країна, попри післявоєнні конституційні обмеження, володіє значною і всебічно розвиненою силою. Її потенціал ґрунтується не лише на потужній армії, а й на цілій низці інших важливих факторів.

Геополітичне розташування в одному з найбільш напружених регіонів світу змушує Японію постійно адаптувати свою оборонну політику, реагуючи на загрози з боку Китаю, Північної Кореї та Росії. Це стимулює країну до посилення заходів безпеки різними способами. Міжнародна підтримка, особливо в рамках ключового альянсу зі США, є важливим моментом оборонної стратегії Японії. Вона забезпечує доступ до передових технологій та гарантії безпеки, дозволяючи зосередитися на економічному розвитку.

Економічна потужність та технологічний рівень дають змогу фінансувати масштабні оборонні програми. Високорозвинений ОПК дозволяє виробляти власну передову військову техніку, а послаблення експортних обмежень розширює можливості для співпраці з партнерами.

Окрему увагу приділяють асиметричним загрозам та інформаційній безпеці, які займають дедалі важливіше місце в оборонній політиці. Японія активно інвестує у кіберзахист, розвиток спеціальних операцій і впровадження інноваційних технологій, зокрема робототехніки та безпілотних систем.

Таким чином, я вважаю, що воєнний потенціал Японії — це комплексна система, що поєднує високотехнологічну армію, міцні міжнародні альянси, стійке суспільство та розвинену економіку. Країна поступово переходить від оборонної доктрини до активного стримування, що робить її ключовим гравцем у системі регіональної та глобальної безпеки.

Кирило Юсипенко,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Список використаних джерел

1. Agnihotri, C. K. K., & Kapoor, M. A. Defence of Japan-2024 (Digest): A Critical Review. Eastern Segment of The Indo-Pacific: Maritime Power-Play, 37.
2. Berkofsky, Axel. Japanese security and defense policies-trends, threat perceptions and prospects. Institute for Security & Development Policy, Stockholm, 2011.
3. Nukaga, Fukushiro. «Japan’s Defence Policy: Basic Principles and New Initiatives.» The RUSI Journal 151.1 (2006): 16-19.
4. Smith, Sheila A. Japan rearmed: The politics of military power. Harvard University Press, 2019.
5. Vovchak, Olga, and Oleksandr Yaroshenko. «Застосування досвіду повоєнного економічного відновлення Німеччини, Японії та південної Кореї до реалій України.» Економіка і регіон/Economics and region 1 (92) (2024): 212-218.
6. Аналіз економічної стратегії розвитку Японії. Крисюк Л.М., Куликов Д.В., Чебанова А.І. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/8_ukr/29.pdf
7. Військовий альянс США та Японії розширюється. URL: https://uatv.ua/uk/vijskovyj-alyans-ssha-ta-yaponiyi-rozshyryuyetsya-video/
8. Дашевська, О. В. «Геополітична структура країн світу: пошуки універсальної моделі розподілу.» Гілея: науковий вісник 100 (2015): 235-240.
9. Оборонний потенціал Японії: забагато? Якраз? Чи, як і раніше, недостатньо? URL : https://focus.ua/uk/voennye-novosti/603047-oboronnyy-potencial-yaponii-slishkom-mnogo-v-samyyy-raz-ili-po-prezhnemu-nedostatochno
10. Роль Японії у сучасному світі. URL: https://ivinas.gov.ua/images/978-966-02-9897-2.pdf
11. Сили самооборони Японії. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97
12. Стіна дронів по-азійськи. URL: https://militarnyi.com/uk/news/stina-droniv-po-azijsky-yaponiya-rozroblyaye-dronovu-systemu-pryberezhnoyi-oborony-shield/