Останнім часом між Україною та Польщею спалахнула чергова хвиля непорозумінь. Цьому, в свою чергу, сприяли ряд інформаційних приводів та заяв політиків. Найбільше загострення ситуації почалося наприкінці серпня, коли російський дрон Shahed увійшов до повітряного простору Польщі, а влада так і не довела до відома спільноту щодо цього випадку. Про цей інцидент, резонансні заяви політиків та вплив РФ на відносини України і Польщі в інтерв’ю ІА “ОПК” розповіла фахівчиня з комунікацій Університету інформаційних технологій та менеджменту у Жешуві, аналітик ЗМІ, українка за походженням Дельфіна Ертановська.

Дельфіна Ертановська

Дельфіно, на вашу думку, Польща має збивати російські повітряні цілі? Якщо так, то як це має відбуватися? Які з цього приводу настрої в суспільстві?

Загалом публічна дискусія щодо доцільності збиття літаючих об’єктів, що зайшли на територію Польщі, точиться вже давно. У попередніх інцидентах уряд «Право і справедливість» можна було б звинуватити в повній пасивності в цьому питанні. І йдеться навіть не про збиття об’єктів, а про пошук і спостереження за ними, як це було з російською ракетою X-55, яка впала під Бидгощем, у самому центрі країни. Тоді її навіть не моніторили, а знайшла ракету випадкова жінка, яка гуляла лісом. Такі новини потягнули за собою й дискусії в суспільстві. За даними опитування Rzeczpospolita, 58,5% поляків виступають за збиття об’єктів що наближаються до кордону країни, 22,1% – проти, а 19,4% не мають своєї думки. Я вважаю, що російські об’єкти потрібно збивати, коли вони наближаються до кордону. Варто розуміти, що порушуючи повітряний простір східного флангу НАТО, Росія перевіряє, наскільки вона може собі це дозволити. Тобто, це не поодинокі випадки, а свідоме зміщення червоної лінії. Зрештою в жовтні Радослав Сікорський заявив, що домовився і Польща буде збивати російські ракети. Він також повідомив, що найближчим часом Польща відкриє базу протиракетної оборони в Редзікові біля Слупська. Це база, про яку Польща домовилася з США. Я вважаю, що це безсумнівний прогрес та одне з важливих рішень щодо повітряної безпеки Польщі, а також сигнал для Росії, що країни східного флангу НАТО втратили терпіння щодо російських провокацій.

Залишки ракети Х-55 під Бидгощем

Нещодавно міністр оборони України Рустем Умєров і глава МЗС Польщі Радослав Сікорський обговорили роль польської сторони у розбудові української оборонної промисловості, зокрема можливості залучення ресурсів ЄС. Як ви вважаєте, як на таку імовірну ініціативу могло б відреагувати польське суспільство? Які наразі настрої зберігаються у людей в питання саме військової допомоги Україні?

Тут є дві сторони медалі. З точки зору бізнесу та економіки — це стратегічне партнерство дуже вигідне для обох країн. Але реакція громадян буде передбачуваною. Польське суспільство надто маніпулюється російською пропагандою та інформаційною війною. Наразі триває найбільша хвиля дезінформації, фейкових новин і ненависті, що спостерігалася за останні 7 років. Інформація про таку співпрацю виллється у лавину ненависті, критики та ненависницьких коментарів. Наразі в Польщі ще є велика група, яка бачить реальну загрозу з боку Росії, але не можна забувати, що з часом вона стає все менше.

У вересні очільник МЗС Польщі Радослав Сікорський запропонував тимчасово окупований Росією Крим передати під мандат ООН та підготуватися до “чесного” референдуму. Вочевидь така заява викликала обурення української влади і суспільства. Як ви вважаєте, для чого була зроблена така заява? Чи можливо, що в такий спосіб польська влада перевіряє підґрунтя імовірного майбутнього перемир’я між Україною та РФ?

Не дивно, що така поспішна і неконкретна заява обурила українську владу і суспільство. Невідомо, на якій підставі можна було б вважати такий референдум законним, адже більшість етнічних жителів Криму виїхали звідти ще після анексії, також частина перебуває у російських катівнях та в’язницях (особливо Кримські татари), а їх місця заселили переселенці з РФ, зокрема сім’ями військовослужбовців.

Такий референдум постане для України проблемою, адже на території Криму наразі перебуває багато ворожого населення, шпигуни і агенти РФ. Сам півострів є стратегічним для РФ з точки зору контролю Чорного моря. Росіяни швидше віддадуть Курську область ніж Крим. З високою ймовірністю, такі заяви західних чиновників можуть свідчити про підготовку переговорів про перемир’я між Україною та РФ, щоправда без збереження повної територіальної цілісності України зразка 1991 року.

Очільник МЗС Польщі Радослав Сікорський

Нещодавно у Польщі викрили мережу російських і білоруських кібердиверсантів. Інформується, що порівняно з минулим роком кількість кіберінцидентів зросла на 100%. Що, на вашу думку, цьому посприяло? Як ви вважаєте, чи є в польській еліті, зокрема владі люди, які лобіюють інтереси Кремля і забезпечують роботу агентів в країні, можливо навіть спонсорують?

Дійсно, в Польщі зросли атаки російських і білоруських кібердиверсантів. Однією з найзнаковіших стала атака на Академію військового мистецтва Польщі в липні 2023 перед Самітом НАТО у Вільнюсі. Тоді було викрадено чималу базу інформації, включаючи персональну інформацію військових посадовців країни. Окрім цього, під атаку також потрапляли різні міністерства. Загалом, за даними фахівців, фіксується щонайменше 10 таких атак на день на різні організації. Ба більше, окрім російських і білоруських кібератак, Польщу намагається атакувати й Китай. Російські і білоруські атаки спрямовані на системи безпеки, в свою чергу, китайські атаки спрямовано на промисловість.

Як показує приклад польського судді Томаша Шмідта (займався справами судової адміністрації у найвищому суді, мав доступ таємної державної інформації — ред. ), який втік до Білорусі, проросійські шпигуни в Польщі є не тільки в еліті, а й на високих державних посадах. Серед іншого, такі люди ширять прокремлівську пропаганду в Польщі.

Що, на вашу думку, можна очікувати від головування Польщі в ЄС у першій половині 2025 року? Чи може польська влада використати питання Волинської трагедії, як інструмент тиску на Київ?

Головування в ЄС не слід плутати з фактичним здійсненням управління в ЄС. Це представницька функція, яка допомагає привернути увагу ЄС до проблем через те, як їх сприймає головуюча країна. Право в ЄС побудовано таким чином, що для ухвалення того чи іншого закону потрібна згода загального голосуванням — 55% країн (при поточній кількості 27 держав-членів це 15 країн — ред.). Коли мова йде про серйозні теми, такі як розширення альянсу, інтеграція, надсилання військової чи економічної допомоги тощо, то потрібна згода всіх країн. Польща через півроку буде мати можливість привернути ще більшу увагу до євроінтеграції України, підготовки умов приєднання до союзу, виділення грошей, але фінальне рішення належить усім членам.

В цій парадигмі надважливою темою, навколо якої точаться дискусії, стала Волинська трагедія, а саме те, що польська влада пов’язує її із переговорами про вступ України до Європейського Союзу. Тут варто розуміти, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск і очільник МЗС Радослав Сікорський є самі “рабами” цієї ситуації, адже багато радикального суспільства активно вимагають ексгумацій. Наразі перед виборами вони мають зв’язані руки. До президентських виборів в Польщі такі суперечки найімовірніше будуть часто точитися, адже необхідно якось заспокоїти польське суспільство. Часто з цим питанням в медіа з’являються представники партії «Право і справедливість», а також партії “Конфедерація”. Тобто, тут свою роль відіграє й російська пропаганда. Це є частина інформаційної війни РФ проти України.

Вів інтерв’ю Дмитро Бадьорий,

спеціально для «ОПК»