В середині вересня 2024 року з’явилася інформація про те, що Індія розпочала значну оборонну ініціативу з модернізації свого парку танків Т-72 російського походження, маючи намір експортувати ці модернізовані моделі на міжнародні ринки. Ця новина викликає зацікавлення у багатьох, адже виникає питання: чи зможуть ці модернізовані танки якимось чином потрапити на озброєння до РФ? Актуальність даної проблеми варто розглядати в контексті російсько-української війни, адже Москва, відчуваючи брак техніки, весь час шукає шляхи для поповнення ресурсу задля продовження ведення боротьби на виснаження.
Відносини Індія – РФ. Індія та Росія – стратегічні партнери, співробітництво між якими поглибилося після початку російського вторгнення на територію України у 2022 році. Нью-Делі відразу прийняв до уваги наступну тенденцію: санкційний тиск та спроби країн Заходу до ізоляції Москви можуть призвести до переорієнтації нею своєї економіки на азійський напрямок, що в свою чергу може призвести до її критичної залежності від КНР у стратегічних галузях.
Індія вважала це загрозою власним інтересам, адже вона ніяк не могла допустити ситуації, в якій Росія перетворюється на «сировинний придаток» для Китаю. Крім того, для Нью-Делі важливим є перешкоджання створенню трикутника співпраці Москва-Ісламабад-Пекін, метою якого є «придушення» прагнень Індії до регіональної гегемонії.
Такий стан справ змусив Індію активно діяти та розпочати процес поглиблення відносин з РФ за допомогою торгівлі та інших економічних зв’язків, незважаючи на спроби США перетягнути Індію до приєднання до західного табору у глобальному протистоянні з Китаєм та ситуативним партнерством Росії, Ірану та КНДР. Додатковим фактором стала слабкість західної стратегії щодо стримування РФ – упродовж відрізку часу від вересня 2022 року, коли в Самарканді прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді фактично засудив війну в Україні до липня 2024 року, коли він же обіймався із Путіним у Москві, — відбулася певна трансформація у свідомості очільника країни з найбільшим населенням на планеті.
ВТС – один з небагатьох стовпів, на якому тримається сучасне співробітництво між даними країнами.
Військово-технічне співробітництво Індії з РФ. Росія є традиційним партнером Індії у сфері ОПК ще з часів існування Радянського Союзу. Довготривала російсько-індійська співпраця призвела до значної залежності Нью-Делі від імпорту військових матеріалів та технологій з Москви. За різними даними, понад 60% індійської військової техніки є радянсько-російського виробництва. Крім того, варто наголосити і на тому, що для Росії ринок Індії також є ключовим, адже від усього експорту російського озброєння на Нью-Делі припадає 34%.
Проте, Індія взяла курс на диверсифікацію постачальників озброєння. За останні два десятиліття Індія витратила 60 мільярдів доларів на зброю з Росії, але імпорт неухильно скорочується: з 76 відсотків у 2009-2013 роках до лише 36 відсотків за останні п’ять років — це перший п’ятирічний період з 1960-х років, коли російський оборонний експорт становив менше половини індійського імпорту зброї.
Щодо напрямків у сфері ВТС, то сторони співпрацювали у створенні спільних підприємств зокрема з 2016 р., налагоджено спільне виробництво винищувачів Су-30МКІ, танків Т-90, надзвукових протикорабельних ракет «BrahMos», штурмових гвинтівок АК-203.
У свою чергу, Індія здійснювала експорт підшипників до РФ, які використовуються для танків, інших броньованих і гусеничних машин та авіації. Крім того, вони є критично важливими для функціонування залізниці – основного способу російського військового постачання та й усієї російської логістики загалом. Попри видиму простоту цієї деталі, росіяни не здатні виготовляти підшипники достатньої якості та в достатній кількості. Основним покупцем в Росії є група компаній “Европейская Подшипниковая Корпорация” – російський промисловий конгломерат, чия продукція активно використовуються в процесі виготовлення локомотивів, авіації, ракетних комплексів та іншої військової техніки.
Водночас варто наголосити і на проблемних моментах, які виникли внаслідок російсько-української війни, адже РФ зайнята виробництвом озброєння і спрямовує весь свій ресурс для закриття внутрішніх потреб: Москва мала поставити п’ять систем протиповітряної оборони С-400, залишилося ще дві, і ніякого прогресу не було досягнуто; мало бути здійснено орендування російського атомного підводного човна, і це було заплановано до 2025 року, проте, за словами старшого військового журналіста в Нью-Делі, Рахула Беді, оренда могла бути вже скасована.
Отже, погана ефективність застосування російської військової техніки на території України, міжнародні санкції, введені проти Москви, зміцнення зв’язків зі США підштовхують Індію до посилення політики диверсифікації постачальників озброєння до Нью-Делі. Звичайно, Індія не зможе повністю відмовитись від свого традиційного партнера через наявність великої кількості російсько-радянського озброєння, яке, так чи інакше, потрібно буде обслуговувати.
Експорт модернізованих танків Т-72. Яка мотивація Індії та чи зможе військова техніка потрапити до РФ? Виходячи з розуміння про те, що РФ втрачає експортні можливості з поставок танків на свої традиційні ринки внаслідок її вторгнення в Україну, яке вимагає від Москви величезної кількості ресурсів(військової техніки та боєприпасів), Індія вирішує заповнити новостворений вакуум у сфері експорту озброєння. На озброєнні Нью-Делі перебуває 2500 танків Т-72, в модернізованих версіях яких можуть бути зацікавлені країни Африки, Близького Сходу, Південно-Східної Азії та навіть Латинської Америки (наприклад, Венесуела). В цьому контексті Індія може використати експорт танків як інструмент закріплення свого впливу в регіоні, за рахунок поставок цих танків М’янмі або Бангладеш, та збільшення своєї ролі експортера озброєнь в світі, що може бути ще одним кроком до поставленої мети Індії – набуття статусу великої держави.
Варто відразу наголосити на тому, що дані танки ні в якому разі не можуть бути продані Росії напряму, враховуючи контекст російсько-української війни. Як відомо, Індія зберігає позицію нейтралітету в конфлікті, не підтримуючи у військово-технологічному плані жодну зі сторін. Хоча, справедливості заради, варто згадати нещодавню резонансну новину, пов’язану з використанням Україною артилерійських снарядів індійського виробництва, які скоріш за все були закуплені за допомогою третіх країн.
Крім того, Нью-Делі не зацікавлена в перетині червоних ліній, встановлених країнами Заходу, зокрема США, адже їй вкрай потрібні їхні технології та інвестиції задля продовження свого економічного розвитку і стримування зростаючого впливу Китаю в регіоні Південної Азії та ІТР.
Розглядаючи можливість використання третіх країн як посередників задля постачання Т-72 Росії, яка дуже зацікавлена в їхньому придбанні, внаслідок великих втрат військової техніки під час російсько-української війни, то такий процес все рівно є малоймовірним. Військово-технологічний експорт країн перебуває під моніторингом країн Заходу, тому якщо танки індійського походження через умовну країну Африки опиняться під контролем Москви, то це матиме серйозні дипломатичні наслідки для всіх сторін, які були дотичні до експорту. Індії б довелося відповідати за порушення санкційних режимів, що поставило б під сумнів її поглибленню співпраці зі США та Заходом.
Отже, навряд чи Індія буде ризикувати власними економічними преференціями та ставити під загрозу свої інструменти для досягнення найголовнішої цілі зовнішньополітичної стратегії Індії – створення власного полюсу сили в багатополярній системі міжнародних відносин. Тому вважаю малоймовірним, що модернізовані танки Т-72 зможуть опинитися на території Російської Федерації принаймні під час російсько-української війни.
Андрій Бузинов,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка