В першій половині вересня президент Сербії Александар Вучич презентував свій план нормалізації відносин між Сербією і Косово та «захисту сербів» у Республіці Косово (РК). Така ініціатива виглядає як однобічні вимоги Сербії до влади Косова та міжнародної спільноти. План містить ряд вимог, які в Косово вже назвали неприйнятними. Серед іншого А. Вучич вважає за потрібне повернути сербських суддів і прокурорів до виконання їхніх функціональних обов’язків, вивести спецназ косовської поліції, негайно створити Асоціацію сербських муніципалітетів (прямий крок до появи косовського варіанту Республіки Сербської, юридичного утворення для сербської меншини на півночі Косово), звільнити всіх політв’язнів, заарештованих косовською поліцією за їхню «демократичну, громадянську або політичну активність».

В цілому ініціативу Вучича у Косово сприйняли скептично і підозріло. Ба більше, в суспільстві вважають, що це «димова завіса» справжніх намірів Сербії щодо дестабілізації ситуації в Косово та стурбовані наслідками щодо суверенітету країни згодом. Ймовірно, в такий спосіб Вучич намагається впоратися з внутрішнім тиском, оскільки суспільні настрої в Сербії все більше зосереджуються на економічній стабільності та регіональній співпраці. Поштовх до нормалізації відносин може бути стратегією зміцнення його політичного становища. В такий спосіб Вучич має на меті показати себе миротворцем, що насправді є повною протилежністю намірам Сербії. Окрім цього, час цієї заяви (особливо після візиту Вучича до Росії) викликає питання щодо потенційних зовнішніх впливів. Не можна відкидати варіанту, що саме Росія має намір організувати чергове загострення відносин між Сербією та РК. Але тут варто враховувати не тільки інтереси Москви на Балканах, а й бажання Вучича підтримувати баланс між Заходом і відносинами з Росією. Його риторика може збігатися з позицією Європи в аспекті видобутку літію. Раніше Белград ухвалив стратегічне рішення освоювати найбільше у Європі родовище літію разом із Німеччиною та Євросоюзом, а не з Китаєм. Але навряд це вказує на навмисний крок до відчуження Сербії від Росії на користь Європи, хоча б з огляду на те, що Сербія не запроваджує санкції проти РФ.

Також ультиматум Вучича може завдати й репутаційного удару по прем’єру Косова Альбіну Курті перед загальними виборами в 2025 році. Найімовірніше він не прийме вимоги Вучича і це може буде сприйнято як небажання нормалізації відносин.

У самих сербів в Косово змішані почуття щодо заяви Вучича, оскільки багато з них не довіряють йому. Більшість сербів мешкають саме у північному Косово, де раніше чинив тиск Вучич. Його метою було, аби серби відмовилися від інтеграції в інституції Косово, зокрема в поліцію, судову систему, і системи місцевого управління. Тобто, метою Вучича є не допустити інтеграції сербів до косовської державності та суспільства. Зрештою, ця риторика наголошує на захисті їхніх прав, безпеки та сербської ідентичності, а також демонструє спротив будь-яким крокам легітимізації незалежності Косова. Це, в свою чергу, призвело до зростання вимог автономії, зокрема через створення Асоціації сербських муніципалітетів і збільшення різких закликів до опору владі Приштини.

Зайнявши тверду позицію щодо Косово, Вучич продовжуватиме звертатися до націоналістичних виборців і представляти себе як захисника інтересів Сербії. Він розглядає прогрес у косовських переговорах як дипломатичну перемогу, зміцнюючи свій імідж як здібного лідера. Що цікаво, зосередження уваги на Косово дозволяє йому відвернути увагу від внутрішніх проблем Сербії і згуртовувати громадську підтримку навколо “об’єднавчої національної справи”.

Ба більше, створюючи тиск на Косово, А. Вучич може нейтралізувати опозиційні партії, які у майбутньому імовірно намагатимуться представити йому згуртовану позицію. Тобто, цілком можливо, що питання Косова може стати для Вучича підґрунтям для майбутніх виборів.

Аріан Кадріу,

доктор філософії, заступник декана з політичних наук та досліджень у сфері безпеки UBT College,

експерт з національної безпеки з Косова