Російський авіаційний експерт Олексій Захаров оцінив перспективи панування РФ у повітрі у телеграмканалі «Военный осведомитель». Він одразу зауважив, що йдеться про панування у повітрі під час так званої «СВО». «На папері» ЗС РФ досягли його – причому над усією територією України – ще наприкінці лютого позаминулого року, тобто через лічені дні. після початку бойових дій. А насправді ж, на жаль, все не так райдужно. «Наші ВПС продовжують втрачати літаки, які багаторазово знищені (за інформацією нашого МО) «Повітряні сили України» продовжують завдавати ударів по Криму, а українські безпілотники та ракети долітали не лише до Москви, а й до приволзького Енгельса. Тобто панування у повітрі немає не лише над Україною, а й у нашому небі».
Далі Олексій Захаров розслідує причину такого становищ. Та вказує наступне:
«Адже ВПС РФ мають не тільки переважну кількісну, а й якісну перевагу в частині тактичної авіації, а наші комплекси ППО мають (і цілком заслужено) високу репутацію. Причини цього потрібно шукати у слабкості РТО (радіотехнічного забезпечення) ВПС та ППО. Наприклад, літаки ДРЛО А-50, без яких винищувальна авіація сліпа, були побудовані у кількості трьох десятків, з яких, за непрямими оцінками, боєздатні близько третини. Новий А-100 «Прем’єр», надходження на озброєння якого міністр оборони Шойгу обіцяв (https://www.interfax.ru/russia/587980) у 2020 році, у військах так і не з’явився. Сучасних літаків радіотехнічної розвідки Ту-214Р у нас є два борти. І про їх використання в ході СВО нічого не чути. Те саме можна сказати і про розвідувальні БПЛА. Випробування дальнього безпілотника «Альтіус-РУ» були — за словами того ж Шойгу — завершені ще два роки тому. Однак про бойове застосування також інформації немає. БПЛА «Оріон», розробки та виробництва групи компаній «Кронштадт» є. Однак їх гнітюче мало. Чому – незрозуміло. Завод з виробництва цих необхідних армії машин був побудований два роки тому. Однак несхоже, щоб випуск став справді серійним. Припустимо, що це перелічені розвідувальні комплекси з’являться у військах, причому у достатніх кількостях. Чи вирішить це проблему із завоюванням панування у повітрі? На жаль ні.
Тому що інформацію мало отримати – її потрібно обробити та «довести до кінцевого користувача». А із системами автоматизованої обробки та передачі інформації у нас теж проблеми. Ті, що дісталися «у спадок» з радянських часів. Як це не дивно, але за планового господарства ці системи використовують більше сотні різних протоколів обміну інформацією. Зрозуміло, що це викликає проблеми зі сполученням систем і комплексів, які «розмовляють різними мовами». Існує ще й традиційна нелюбов військових до всіх цих новацій та премудростей. Вони часто діють за принципом «в бою чобіт надійніше» і автоматизованій передачі інформації віддають перевагу наведенню «з голосу». Так, через засекречений зв’язок – але це все ж таки архаїзм. Поки нашим ВПС протистоїть противник, оснащений «такою ж» технікою, справи більш-менш терплячі. Так, країни НАТО надають українцям розвідувальну інформацію – але вона обробляється і надходить до «виконавців» порівняно нешвидко.
Проте дедалі більше ознак того, що Україна отримає літаки F-16. А на них – як і на всій тактичній авіації НАТО – стоять термінали обміну інформацією Link 16. Зрозуміло, що українські льотчики не зможуть повною мірою використати переваги, які це дає. Принаймні одразу. Однак це виведе поінформованість екіпажів супротивника на новий рівень, що, безперечно, змінить ситуацію в небі. Залишається сподіватися, що «у верхах» це розуміють, і хоча спробують організувати нашим льотчикам і зенітниками прийнятне радіотехнічне забезпечення».