Коли Україна готувалася до свого великого контрнаступу цієї весни, воєначальники на Заході знали, що українські війська не мають ні необхідної підготовки, ні достатнього арсеналу озброєнь — від снарядів до бойових літаків, — необхідних для того, щоб вибити російські сили з укріплених позицій. Однак вони сподівалися, що відвага і рішучість українців все ж таки дозволять їм узяти гору. Але цього не сталося, пише в неділю газета Wall Street Journal.

Величезні заміновані території, міцні оборонні укріплення та перевага росіян у повітрі стримують зусилля українських сил. Власне, їхній наступ ризикує зайти в глухий кут, «випаливши» багато життів та зброї.

Оскільки зараз наступ, як виглядає, дедалі більше буксує і ймовірність великомасштабного прориву українських військ цього року неухильно знижується, перед Вашингтоном та його союзниками постає тривожна перспектива довшої війни — і, як наслідок, нових витрат.

Видання зазначає, що перед нинішнім президентом США Джо Байденом, який іде на вибори 2024 року, стоїть складне завдання: збалансувати допомогу Києву з вимогами своєї виборчої кампанії.

Нерішучість США дедалі більше суперечить настроям європейських лідерів, серед яких останніми місяцями зростає впевненість у тому, що для забезпечення безпеки континенту перемога України (і поразка Росії) має бути повною.

Однак Європа не має достатніх ресурсів для того, щоб забезпечити українцям перемогу. На думку західних дипломатів, європейські лідери також навряд чи значно посилять підтримку Києва, якщо відчуватимуть подальше ослаблення такої підтримки Вашингтоном, зазначає видання.

Те, що «напрямок вітру» у трансатлантичній співпраці змінився засвідчило і напруження між українським президентом Зеленським та адміністрацією Байдена під час саміту НАТО у Вільнюсі. Повільні темпи просування ЗСУ переконали багатьох на Заході, що українці потребують кращої підготовки до складних військових маневрів, а також набагато більше зброї. Втім, відзначнає також WSJ, у російського війська також є свої проблеми — низький моральний дух, виснаження, перебої із постачанням, внутрішні міжусобиці у російському керівництві. Але людей, щоб «закрити» сотні кілометрів фронту, а також повітряних сил цілком вистачає, щоб утримувати український сили в окопах. Порівняно з минулим роком ситуація на фронті різко змінилася, пише WSJ. Минулого року Україна використала високомобільну, децентралізовану оборону проти великих, але громіздких сухопутних російських військ, і змогла зупинити їхнє просування під Києвом, а потім змусила їх залишити Харків та Херсон. Водночас Москва мало використовувала свої потужні військово-повітряні сили. «Тепер Україна перейшла у наступ на позиції російських військ, які за кілька місяців встигли збудувати потужну оборону, — пише WSJ. — Згідно з західною військовою доктриною, щоб атакувати супротивника, що окопався, необхідно як мінімум втричі перевищувати його за чисельністю і використовувати добре скоординоване поєднання повітряних і наземних сил».

Крім цього, занепокоєння викликає і відсутність у ЗСУ переваги в небі. На думку західних військових, без нього складні наступальні операції просто неможливі. Жодна західна армія ніколи не почне наступальної операції на укріплені рубежі супротивника, не маючи повної переваги в небі, кажуть вони. WSJ нагадує, що у червні в інтерв’ю виданню президент Зеленський визнав перевагу Росії в небі та підкреслив, що без потужного озброєння «загине величезна кількість військових». «Ми б хотіли мати певні речі, але ми не можемо чекати місяцями», — поскаржився він тоді. Українці сподівалися намацати дірки в російській системі укріплень, спрямувати туди говні ударні сили і спровокувати ту паніку, завдяки якій минулого року росіяни виявляли «жести доброї волі» та тікали з окупованих територій. Але щільність, з якою замінована уся лінія фронту, значно уповільнила просивання ЗСУ, і поставила їх під численні удари російським ракетами, літаками та вертольотами.

Про нестачу авіації та засобів ППО, які потрібні для успіху українського контрнаступу, американські аналітики знали вже на початку цього року, нагадує видання, посилаючись на виток секретних матеріалів Пентагону, оприлюднених Джеком Тейшейрою. Київ не має в своєму розпорядженні достатньої кількості засобів ППО — таких, як американські батареї Patriot або більш мобільні німецькі системи Gepard, — щоб розмістити їх поблизу лінії фронту. Patriot та інші великі, менш мобільні системи також уразливі для атак російських безпілотників. Нестача в України засобів ППО та зенітного озброєння на полі бою забезпечила Росії перевагу у повітрі на більшій частині фронту, зазначає WSJ. Незважаючи на те, що українські льотчики нарешті отримали зелене світло від Вашингтону на початок навчання пілотуванню винищувачів F-16, необхідного дозволу на постачання цих літаків до ЗСУ адміністрація США поки що так і не дала.

Створення необхідної бази для їх експлуатації займе місяці, і, на думку аналітиків, українські F-16 за сприятливого збігу обставин з’являться в небі не раніше наступного року. Але навіть як Україна отримає літаки, залишається незрозумілим, скільки саме винищувачів отримає Україна, в якій модифікації, з яким бортовим обладнанням та озброєнням, як саме здійснюватиметься процес їх технічного обслуговування та ремонту та який ступінь інтеграції з рештою військ вони будуть мати. «На війні немає срібної кулі, — нагадує WSJ слова головнокомандувача США Марка Міллі. — Результат битв та війн залежить від дуже, дуже багатьох перемінних».