У російській війні проти України відбувається небезпечна ескалація. Українська армія, наступаючи на полі битви, стає ще більш рішучою в прагненні повністю вигнати російські війська з країни. Тим часом, Кремль зміцнює свої виснажені сили, обстрілює українські міста і критичну інфраструктуру, а також натякає на можливе застосування ядерної зброї.
Про це в статті для New York Times пише професор міжнародних відносин Джорджтаунського університету і старший науковий співробітник Ради закордонних справ Чарльз Купчан.
У свою чергу, США і союзники відправляють ще більше зброї, готуючись «твердо стояти на боці України стільки, скільки буде потрібно», як нещодавно заявили країни G7. Україна з західною допомогою змогла захистити свій суверенітет, і це надихає. Але ризик початку більш широкої війни між НАТО і Росією зростає кожного дня, так само як і загроза, що економічні наслідки затяжної війни підірвуть західну демократію. Настав час США і союзникам напряму втрутитися у формування стратегічних цілей України і управління конфліктом, а також почати пошуки дипломатичного врегулювання.
Він зауважує, що до цього часу Захід добре постарався, щоб підтримувати свою участь і ризики на рівні, відповідному інтересам, які поставлені на кін. Президент Джо Байден правильно визначив, що захист України — це стратегічний пріоритет, але не життєво важливий інтерес. Саме тому США очолюють зусилля з забезпечення українців всім необхідним для самозахисту, але напряму не вступають у бій. Вашингтон дозволив Києву самостійно приймати рішення, відправляючи економічну і військову допомогу. При цьому Україна сама визначає свої воєнні цілі і креслить військову стратегію.
Але зберігати участь США на рівні, пропорційному їхнім інтересам, стає важче на тлі посилення війни. Так, українські успіхи на полі битви — це бажані невдачі для хижацьких амбіцій Кремля. Але попри те, що Київ бореться за свій суверенітет і територію, автор вважає, що «українські дії, які підвищують ризик ескалації, можуть бути стратегічно нерозумними».
«Щоб обмежити потенціал ширшого конфлікту між НАТО і Росією, Вашингтону потрібно, щоб Київ був більш прозорим у питанні своїх воєнних планів. А чиновники США повинні більше впливати на те, як Київ веде війну», — пише Купчан.
Він стверджує, що Україна вже провела операції, які спровокували Владіміра Путіна на ще більш безрозсудну поведінку. Розвідуправління США підозрюють, що організація вибуху автомобіля російської націоналістки Дарії Дугіної на околицях Москви, була авторизована українським урядом. Потім в жовтні вибух вантажівки, пошкодивши Кримський міст, який сполучає окупований Крим і Росією. Також автор вказує на те, що Україна, вочевидь, атакує прикордонну Білгородську область, яка використовується як плацдарм для відправки російських військ на українську територію. У минулі вихідні українські безпілотники вдарили по кораблях Чорноморського флоту РФ у Севастополі.
Вочевидь, США ніхто не попередив про те, що вибухне автомобіль Дугіної чи Кримський міст. ЗМІ повідомляли, що Вашингтон нібито критикував Київ за вбивство Дугіної, оскільки цей вчинок мав ескалаційний потенціал, але ніяк не впливав на ситуацію на фронті. Кримський міст — законна військова ціль. Росія збудувала його після нелегальної анексії Криму в 2014 році. Він служив як лінія забезпечення російської армії в Україні. Але міст має також велику символічну і політичну вагу для Путіна. На думку Купчана, російський автократ відреагував тим, що почав обстрілювати українські міста, енергетичну інфраструктуру і системи водопостачання, погрожуючи українцям гострими проблемами взимку.
США відмовилися забезпечити Київ зброєю, яка здатна знищувати цілі на території Росії. Автор припускає, що Вашингтону можуть також не подобатися українські удари до Білгороду. Американські чиновники також дистанціювалися від ударів по кораблях в Севастополі, після якого Путін оголосив про тимчасовий вихід з зернової угоди. Після такого російського кроку загроза посилення глобальної продовольчої кризи зросла. США і союзники вчинили правильно, що допомогли Україні захистити себе. І вони повинні продовжувати це робити.