23 жовтня Сі Цзіньпін втретє безпрецедентно став главою КНР і запровадив вищий керівний орган, який складається з лояльних прихильників, закріпивши за собою місце найвпливовішого правителя країни з часів Мао Цзедуна.
Як пише Reuters, «усі його конкуренти, потенційні та реальні, були витіснені з Постійного комітету Політбюро, і їх місце зайняли лояльні прихильники Сі. Нове Політбюро є рішучим доказом домінування Сі над партією», — прокоментував ситуацію Річард МакГрегор, старший науковий співробітник аналітичного центру Інституту Лоуї у Східній Азії.
Тим не менш, 69-річний Сі стикається з серйозними проблемами, оскільки друга за величиною економіка світу сповільнюється, а розчарування через його політику «нульового поширення COVID» зростає. Китай також дедалі більше віддаляється від Заходу, що посилюється підтримкою Путіна з боку Сі та зростанням напруженості навколо Тайваню.
Коментуючи переобрання Сі Цзіньпіна головою комуністичної партії Китаю, український історик та ветеран Роман Пономаренко зазначив, що країна і далі намагатиметься досягти домінування в світі. А це спричинить відволікання союзників України на східний фронт перешкоджання геополітичним впливам проросійських сил:
“Для нас та для Західного світу це відверто погана новина… Наслідком стане відволікання зусиль США на протидію китайської експансії. А ресурсів на протидію їй буде витрачено значно більше, ніж виділяється на нас. Об’єктивно США тут можна зрозуміти – для них регіон Південно-східної Азії традиційно є стратегічним. Можлива «Тайванська поразка» буде черговою зовнішньополітичною катастрофою для США. Але нам від того не легше”.
Окрім того, констатує історик, між Пекіном та Москвою існує негласне співробітництво в «боротьбі з агресією НАТО на Схід»