Одним із серйозних недоліків Міністерства оборони України є відсутність в його системі протягом усіх років його існування структури, яка б опікувалась контррозвідувальним забезпеченням Збройних Сил (ЗС) України. Особливої гостроти він набув після розв’язаної Росією у 2014 р. війни проти нашої держави.

Першу спробу усунення цього недоліку було здійснено у 2004 р., коли тодішнє керівництво Служби безпеки України (СБУ) почало втілювати у життя концепцію її рішучого реформування. Завдяки цьому із СБУ було виокремлено структури розвідки та на їх базі сформовано Службу зовнішньої розвідки України (СЗРУ), а також створено умови для передачі структур військової контррозвідки СБУ до Міністерства оборони України. Але після чергової зміни керівництва СБУ наприкінці 2005 р. було прийнято оновлений закон про цю спецслужбу, в якому органи військової контррозвідки залишалися в її структурі [1].

У 2014-2015 рр., на початковому етапі агресії РФ проти України, співробітники Національного інституту стратегічних досліджень ініціювали обговорення на засіданнях Експертної ради Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння питань щодо утворення в Міноборони України військової контррозвідки. Результати обговорення разом з відповідними рекомендаціями надсилалися до Адміністрації Президента України. Тоді ж, екс-радник Президента України І.Смешко подав Главі держави пропозиції щодо необхідності передачі військової контррозвідки від СБУ до Міноборони України [2].

Починаючи з 2016 р. відбувалась підготовка ключових підходів та норм з реформування СБУ із залученням західних партнерів – офісу НАТО, Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Україні, RAND Corporation та посольства США в Україні. Але ця справа вирішувалася повільно. Бо одночасно опрацьовувався більш важливий та складний проєкт нового Закону України «Про національну безпеку України», який набув чинності лише влітку 2018 р.

У подальшому тривало розроблення «горезвісного» проєкту оновленого Закону України «Про Службу безпеки України», що й досі не завершилося.

Проте, у 2018-2019 рр. експерти НАТО, працівники КМЄС та багато українських неурядових експертів підтримували ідею щодо вилучення структур військової контррозвідки із СБУ та передачі їх до Міноборони України [3, 4]. Крім того, після обрання Президентом України В.Зеленського, нами у травні 2019 р. рекомендувалося новому керівництву держави реалізувати низу першочергових кроків у сферах оборонної реформи і розвитку ЗС України [5]. Серед них, зокрема, пропонувалося утворити в Міноборони України структуру, яка б здійснювала контррозвідувальне забезпечення ЗС України.

Нарешті на початку квітня 2022 р. народні депутати України Ф.Веніславський, М.Безугла та інші зареєстрували проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення організаційно-правових засад здійснення контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань (реєстр. № 7267) [6]. У ньому передбачалося покласти на розвідувальний орган Міноборони України виконання функцій контррозвідувального забезпечення ЗС України, а також інших військових формувань у період дії воєнного стану.

Для досягнення вказаного, у законопроекті пропонувалось внести зміни до законів України «Про контррозвідувальну діяльність», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про чисельність Збройних Сил України» та «Про розвідку». Серед іншого рекомендувалось: визначити низку нових термінів у сфері контррозвідувальної діяльності; скасувати повноваження СБУ щодо здійснення військової контррозвідки; збільшити чисельність ЗС України задля формування структур військової контррозвідки тощо.

Але наприкінці квітня 2022 р. народні депутати України С.Іонушас, М.Безугла та інші зареєстрували альтернативний проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових основ організації та здійснення контррозвідувальної діяльності в Україні (реєстр. № 7267-1) [7].

У ньому не передбачалось надання розвідувальному органу Міноборони України повноважень у сфері контррозвідувального забезпечення ЗС України. Він спрямовувався на посилення спроможностей існуючих органів, насамперед СБУ, які мають у своєму складі контррозвідувальні підрозділи, з протидії розвідувально-підривній та терористичній діяльності спеціальних служб держави-агресора та її сателітів під час дії воєнного стану, у тому числі з використанням гібридних форм, методів та сил (калаборантів, зрадників, кримінальних елементів тощо) для ведення підривної діяльності проти України, ЗС України та інших військових формувань, а також розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у тому числі в зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями.

Для досягнення цього, пропонувалось внести зміни до законів України «Про контррозвідувальну діяльність», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державну таємницю», «Про розвідку», «Про Службу безпеки України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про поштовий зв’язок», «Про електронні комунікації» та «Про боротьбу з тероризмом». У згаданих змінах поряд з іншим йшлося про: уточнення термінології цих законів, мети та завдань здійснення контррозвідувальної діяльності; визначення суб’єктів загальнодержавної системи забезпечення контррозвідувального режиму в Україні; розширення функцій та повноважень органів, підрозділів та співробітників СБУ, що здійснюють контррозвідувальну діяльність; визначення порядку здійснення контррозвідувального впровадження та контррозвідувальних заходів, які проводяться за рішенням суду; врегулювання проблем надання рекомендацій СБУ з питань забезпечення державної безпеки та офіційного застереження, а також негласного переміщення осіб та предметів через державний кордон та митний кордон України, контрольованого використання майна, вилученого чи обмеженого у цивільному обороті, прикриття контррозвідувальної діяльності тощо.

Докладний аналіз змісту законопроєктів № 7267 та № 7267-1 наводився в оприлюднених матеріалах Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України [8, 9] і співробітника Центру протидії корупції (ЦПК) А.Марчука [10].

Експерти згаданого Управління вважали досить сумнівною ідею законопроєкту № 7267 щодо скасування повноважень СБУ у сфері здійснення військової контррозвідки та передачі таких повноважень розвідувальному органу Міноборони України (МОУ). Це обумовлювалось, зокрема тим, що такі кроки під час дії воєнного стану в державі можуть створити значні проблеми як у зв’язку із забезпеченням фінансування розвідувального органу МОУ (адже необхідні кошти на утворення відповідних структурних та територіальних підрозділів будуть перерозподілятися з коштів, якими забезпечується діяльність інших органів державної влади, у тому числі ЗС України, МОУ) та матеріально-технічним забезпеченням, так і при налагодженні функціонування такого нового органу через перерозподіл повноважень СБУ та МОУ.

На їх думку, розподіл контррозвідувальної діяльності на декілька сфер може негативно вплинути на виконання наданих відповідним органам повноважень і призвести до результату, протилежного меті цього законопроєкту, а саме до низької ефективності військової контррозвідки. До того ж, зважаючи на те, що ЗС України підпорядковуються МОУ, здійснення військової контррозвідки саме розвідувальним органом МОУ може створити ситуації з конфліктом інтересів, що негативно впливатиме на якість виконання поставлених завдань.

Вказані експерти також зазначали, що позитивною відмінністю законопроєкту № 7267-1 від законопроєкту № 7267 є відсутність у ньому пропозицій щодо надання розвідувальному органу МОУ повноважень зі здійснення контррозвідувального забезпечення ЗС України. Утім, за їх оцінками, новели законопроєкту № 7267-1, які стосуються наділення СБУ ширшим колом повноважень, пов’язаних із здійсненням контррозвідувальної діяльності, у своїй сукупності є досить суперечливими та неоднозначними з точки зору їх майбутнього виконання.

Своєю чергою, ЦПК вважав, що ці два законопроєкти є дуже важливими та можуть мати довгострокові наслідки для трансформації сектору безпеки і оборони України, включаючи реформу СБУ. У його матеріалах містяться результати аналізу підходів до ролі та завдань військової контррозвідки у країнах-членах ЄС, з акцентом на Східну та Центральну Європу, перш за все у Латвії, Литві, Німеччині, Польщі, Румунії, Словенії, Угорщині, Хорватії, Чехії, Нідерландах та Франції. Вони свідчать про те, що у більшості європейських країн такі завдання виконують структури воєнної розвідки, які зазвичай підпорядковані міністерству оборони. Тоді як лише в окремих випадках це здійснюють органи, що не належать до сфери оборони. Алогічним чином відбувається контррозвідувальне забезпечення збройних сил і в США [11]. А перебування в Україні військової контррозвідки у складі СБУ є рудиментом радянського підходу, коли нею керував тодішній КДБ.

ЦПК принципово підтримував центральну ідею законопроєкту № 7267 щодо передачі функцій військової контррозвідки від СБУ до розвідувального органу Міноборони України (ГУР МОУ). Її, в принципі, можна розглядати як впровадження найкращих європейських, євроатлантичних практик та як ще один крок до відмови від пострадянської спадщини в секторі безпеки і оборони.

Водночас вказувалось на наявні у цьому законопроєкті проблемні положення, які пропонувалося виключити або переопрацювати.

Йшлося, зокрема, про необхідність уточнення термінів «засоби контррозвідки», «контррозвідувальна діяльність», «контррозвідувальне забезпечення» та «розвідувально-підривна діяльність». Вважалася складною та проблематичною для реалізації на практиці ідея щодо покладання на ГУР МОУ у період дії воєнного стану функцій з контррозвідувального забезпечення не лише ЗС України, а й додатково інших військових формувань. Крім того, у законопроєкті не було визначено достатніх правових та організаційних підстав для здійснення ГУР МОУ контррозвідувальної діяльності, не наводилися чіткі правила і процедури його взаємодії з СБУ. Серйозних змін вимагали перехідні положення цього законопроєкту.

Ще більше проблемних положень ЦПК виявив у законопроєкті № 7267-1. Головним чином вони пов’язані зі значним розширенням повноважень контррозвідувальних органів, насамперед СБУ, що пропонувалося зробити без проведення необхідних реформ цієї Служби, яка є ключовим контррозвідувальним органом в державі. Тому залишатимуться недоторканими такі питання, як позбавлення СБУ права на проведення досудового розслідування, її демілітаризація, посилення підзвітності та демократичного цивільного контролю за її діяльністю тощо.

Оскільки згадані та інші недоліки законопроєкту № 7267-1 стосуються повноважень та функціонування СБУ як спеціально уповноваженого органу в державі у сфері контррозвідувальної діяльності, ми не будемо тут і далі зупинятися на них, а зосередимо увагу лише на питаннях скасування повноважень СБУ у сфері здійснення військової контррозвідки та їх передачі розвідувальному органу МОУ.

У цьому контексті ЦПК висловив занепокоєння з огляду на те, що обидва законопроєкти пропонують проводити кардинальні зміни в роботі контррозвідки під час повномасштабної війни. Поряд з цим, зокрема, пропонувалось підтримати законопроєкт № 7267 як базовий, здійснивши його доопрацювання до другого читання з усіх згаданих проблемних аспектів, надавши особливу увагу:

посиленню контролю за контррозвідкою, у тому числі військовою;

розподілу повноважень у сфері контррозвідки між СБУ та ГУР МОУ у мирний час та у період дії воєнного стану;

забезпеченню плавної та поетапної передачі функцій військової контррозвідки від СБУ до ГУР МОУ.

Враховуючи складну безпекову ситуацію в Україні та активні російські підривні операції, рекомендувалось здійснювати прийняття законодавчих поправок поетапно, а у деяких випадках відкладати це на конкретно визначений час задля забезпечення безперервності проведення контррозвідувальних та інших відповідних операцій і заходів без їх зривів, перерв або непотрібних затримок.

Вказані законопроєкти № 7267 та № 7267-1 дотепер не розглядалися Верховною Радою України у першому читанні.

Поряд з тим, 17 травня 2022 р. народні депутати України М.Безугла, Т.Третьякова та інші зареєстрували проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності (реєстр. № 7380) [12].

Його метою є удосконалення спроможностей уповноважених органів щодо здійснення контррозвідувальної діяльності, побудова системи об’єднаної воєнної розвідки та контррозвідки, зокрема шляхом утворення замість ГУР МОУ нового органу – Служби воєнної розвідки та контррозвідки України (СВРКУ), який підпорядковуватиметься Президентові України.

Для досягнення вказаної мети передбачається внести зміни до законів України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державну таємницю», «Про поштовий зв’язок», «Про боротьбу з тероризмом», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про чисельність Збройних Сил України», «Про національну безпеку України», «Про розвідку» і «Про електронні комунікації», а також визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України».

У згаданих змінах, поряд з іншим, пропонується: передати від СБУ до СВРКУ функції контррозвідувального забезпечення оборонного потенціалу, військово-технічного співробітництва, оборонно-промислового комплексу, закордонних дипломатичних установ України, безпеки співробітників цих установ та членів їхніх сімей у державі перебування, відряджених за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю, ЗС України та інших військових формувань; надати цьому новому органу статус суб’єкта контррозвідувальної діяльності, визначити йому повноваження у сфері контррозвідувальної діяльності, оскільки контррозвідувальне забезпечення є складовою контррозвідувальної діяльності; встановити чисельність співробітників СВРКУ та передбачити можливість переведення до нього співробітників органів військової контррозвідки СБУ, припинивши діяльність органів військової контррозвідки в СБУ.

Крім того, пропонується: розширити сфери розвідувальної діяльності СВРКУ, поклавши на цей новостворений орган виконання функцій щодо розвідувальної діяльності у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічного співробітництва, кібербезпеки та в інформаційній сфері; оптимізувати при цьому діяльність СЗРУ, зокрема, завдяки зменшенню її граничної чисельності у зв’язку з передачею до СВРКУ невластивих для зовнішньої розвідки згаданих функцій у воєнній сфері.

Також передбачається чітко регламентувати виконання СВРКУ визначених у законопроєкті об’єднаних розвідувальних та контррозвідувальних функцій в положенні, яке рекомендується Президенту України затвердити протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом. Впродовж зазначеного тримісячного періоду СЗРУ та СБУ продовжуватимуть виконувати функції у сферах розвідки та контррозвідки, які у подальшому вони мають передати до СВРКУ.

Наприкінці травня 2022 р. зміст законопроєкту № 7380 було проаналізовано, як і у випадках із законопроєктами № 7267 та № 7267-1, Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України [13] і заступницею виконавчого директора ЦПК О.Щербан [14].

Експерти згаданого Управління чергового разу оцінили досить сумнівною ініціативу авторів законопроекту щодо створення нового органу – СВРКУ та скасування при цьому повноважень СБУ у сфері військової контррозвідки та окремих повноважень СЗРУ.

Зазначається, що запропонований у законопроєкті правовий статус СВРКУ окреслюється лише в загальних рисах, визначаючи його уповноваженим державним органом у сфері контррозвідувальної діяльності. Таким чином, поряд зі спеціально уповноваженим органом у сфері контррозвідувальної діяльності (яким є СБУ), утворюється ще один уповноважений орган у цій сфері, а інші органи визначаються такими, що проводять контррозвідувальні заходи у межах своєї компетенції. При цьому СВРКУ наділяється досить широким колом повноважень у сфері контррозвідувальної діяльності, майже аналогічними повноваженням СБУ. Також СВРКУ визначається як військове формування і головний орган управління в системі воєнної розвідки, що здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічного співробітництва, кібербезпеки та інформаційній сфері.

Разом з тим, на погляд експертів згаданого Управління, статус СВРКУ у законопроєкті повністю неврегульований. Зокрема, виходячи з його тексту не повною мірою можна зрозуміти, чи входитиме СВРКУ до структури МОУ, чи він функціонуватиме як окремий державний орган. І хоча у пояснювальній записці йдеться про перейменування розвідувального органу МОУ у СВРКУ, приписи законопроєкту свідчать про його повне підпорядкування Президенту України. Проте така ініціатива, на їх думку, є досить сумнівною, адже тоді не тільки СБУ позбавляється функцій військової контррозвідки, а й оборонні органи держави позбавляються підпорядкованої їм військової розвідки, що може негативно вплинути на діяльність МОУ.

До того ж, ці експерти вважають, шо розподіл контррозвідувальної діяльності на декілька сфер та існування двох органів державної влади з суміжними повноваженнями може негативно вплинути на реалізацію наданих їм повноважень і призвести до результату, протилежному меті законопроєкту, а саме до низької ефективності військової контррозвідки. Водночас, СВРКУ не віднесена до органів, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень. Тому потребує врегулювання порядок здійснення досудового розслідування за результатами здійснення контррозвідувальної діяльності підрозділами СВКРУ з врахуванням того, що повноваження зі здійснення контррозвідувальної діяльності передаються органу, який не має статусу правоохоронного.

Підсумовуючи згадане, Головне управління вважає, що законопроєкти №№ 7267, 7267-1 та 7380 слід розглядати одночасно.

Заступниця виконавчого директора ЦПК О.Щербан оцінює законопроєкт № 7380 (у порівнянні із законопроєктами № 7267 та № 7267-1) як «…найбільш дискусійний». На її думку, головною його ідею є створення замість ГУР МОУ нового органу –  СВРКУ, що має поєднати в собі всі повноваження у сфері воєнної розвідки та контррозвідки. «Чи є негативом ініціатива поєднати в одній службі воєнну розвідку та контррозвідку – питання для дискусій. Насправді у такого підходу можуть бути і переваги», – вважає О.Щербан. Такий висновок обґрунтовується результатами аналізу ЦПК організації подібних структур в багатьох країнах НАТО [10]. «Досить часто ці функції поєднуються в рамках одного органу, який підпорядковується міністерству оборони відповідних країн. Поєднання воєнної розвідки і контррозвідки в одних стінах може стати серйозною перевагою і покращити координацію за цими напрямами», – додає О.Щербан.

За її оцінками, ефективність СБУ, як контррозвідки у воєнній сфері, викликає низку запитань. Це стало особливо актуальним в умовах нинішньої війни. Наголошується, що коли один орган [СБУ] поєднує в собі питання слідства і контррозвідки, то забезпечити таке відокремлення фактично неможливо. Саме тому в таких умовах передача функцій воєнної контррозвідки до ГУР МОУ не була б вже таким негативним сценарієм. За таких умов воєнна розвідка та контррозвідка залишалися б у руках органу підпорядкованого МОУ, що цілком відповідало б досвіду країн НАТО. Натомість політична контррозвідка з величезною сферою відповідальності залишалась би в СБУ, а політична розвідка – в СЗРУ.

Проте, О.Щербан вважає, що великий мінус законопроєкту № 7380 полягає у відсутності чіткого визначення правового статусу, підпорядкування і підзвітності нового органу [СВРКУ], що з часом викличе питання щодо його конституційності. Але головна небезпека законопроєкту полягає в тому, що під прикриттям такого переформатування СБУ та створення згаданого нового органу СБУ надають низку ширших повноважень і «забувають» про ключові гарантії і передумови її справжньої реформи.

Раніше зазначалося, що у рамках теми даної статті ми не будемо торкатися більш широких питань реформування СБУ, про які йдеться у згаданому матеріалі О.Щербан, а зосередимо увагу на питаннях скасування повноважень СБУ у сфері військової контррозвідки та їх передачі розвідувальному органу МОУ.

Тому, за результатами проведеного нами порівняльного аналізу законопроєктів №№ 7267, 7267-1 та 7380, можна зробити висновок, що найбільш комплексним та прийнятним для подальшого розгляду Верховною Радою України є законопроєкт № 7380.

Адже, його головна ідея полягає у створенні нового органу – Служби воєнної розвідки та контррозвідки України, передачі йому від Служби зовнішньої розвідки України невластивих їй функцій у воєнній сфері, а від Служби безпеки України – функцій військової контррозвідки. Крім того, у цьому законопроєкті враховано багато позитивних моментів, що містяться у законопроєктах № 7267 та № 7267-1. Водночас, у ньому усунено низку недоліків, виявлених Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України та Центром протидії корупції у цих двох законопроєктах.

Разом з тим, вважаємо за необхідне звернути увагу на певні проблемні положення законопроєкту № 7380, про які не йшлося у згаданих матеріалах Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та Центру протидії корупції.

1. У змінах до ст. 12 Закону України «Про оборону України» (в якій наводяться завдання інших військових формувань у сфері оборони держави) передбачено додати положення щодо завдань у цій сфері новоутвореного органу – СВРКУ такого змісту:

«Служба воєнної розвідки та контррозвідки України провадить розвідувальну діяльність в інтересах оборони держави та з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України».

У цьому положенні, на нашу думку, є серйозна помилка. Виходячи із назви вказаної Служби і, головне, наданих їй повноважень, вона має виконувати завдання з проведення не лише розвідувальної, а й контррозвідувальної діяльності в інтересах оборони держави та з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на ЗС України. Тому рекомендується у вказаному положенні ст. 12 додати після слова «розвідувальну» слова «і контррозвідувальну».

2. У змінах до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в якій визначаються підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність) також передбачено додати нове положення щодо участі у цій діяльності відповідних підрозділів СВРКУ наступного змісту:

«Служби воєнної розвідки та контррозвідки України – оперативними, оперативно-технічними, військової контррозвідки, власної безпеки (виділено нами);».

Відомо, що у національному законодавстві поняття «воєнний» та «військовий» мають різне тлумаченні. Перше з низ вживається у «широкому» сенсі і стосується війни, оборони тощо, тоді як друге – у «вузькому» сенсі, стосується лише «війська» – Збройних Сил та інших військових формувань.

У цьому положенні та в багатьох інших чинних законах, актах Президента України і Кабінету Міністрів України наразі використовується словосполучення «військова контррозвідка», оскільки це відповідає положенню ст. 12 Закону України «Про Службу безпеки України», відповідно до якої:

«Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення [лише!] Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України (виділено нами)».

Але у законопроєкті № 7380 його авторами запропоновано здійснити наступні кроки.

По-перше, виключити із Закону України «Про Службу безпеки України» згадане положення ст. 12.

По-друге, утворити Службу воєнної розвідки та контррозвідки України. І за правилами української мови слово «воєнної» у її назві відноситься не тільки до слова «розвідки», а й до слова «контррозвідки». У разі ж необхідності збереження «старої» назви «військова контррозвідка» новий орган слід було б визначити як «Служба воєнної розвідки та військової контррозвідки України».

По-трете. При цьому головне полягає у тому, що відповідно до змін до ст. 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Служба воєнної розвідки та контррозвідки України має в рамках контррозвідувальної діяльності здійснювати контррозвідувальне забезпечення:

оборонного потенціалу;

військово-технічного співробітництва;

оборонно-промислового комплексу;

закордонних дипломатичних установ України, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у державі перебування;

відряджених за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю;

Збройних Сил України та інших військових формувань.

Таки чином, п’ять з шести функцій СВРКУ не стосуються «війська» та «військової контррозвідки». Вони виходять далеко за межи контррозвідувального забезпечення ЗС України та інших військових формувань, визначених для нинішньої Військової контррозвідки згаданою ст. 12 Закону України «Про Службу безпеки України». Відтак, у подальшому в законопроєкті треба вести мову не про Військову, а про Воєнну контррозвідку.

З огляду на ці чинники, рекомендується у згаданому вище положенні змін до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та в інших положення законопроєкту № 7380 замінити у словосполученнях «військова контррозвідка» слово «військова» словом «воєнна».

3. Щодо змін до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».

Попередньо варто нагадати, що у ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», до якої з 2005 р. не вносилися зміни, міститься наступне поняття такої діяльності:

«Контррозвідувальна діяльність – спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки (виділено нами), яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.».

Слід також звернути увагу і на те, що у Законі України «Про національну безпеку України», який набрав чинності у 2018 р., наводяться терміни «державна безпека» (п. 4 ч. 1 ст. 1) та «воєнна безпека» (п. 2 ч. 1 ст. 1), що включає оборону держави. Ці терміни визначено наступним чином:

«державна безпека – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (виділено нами);

воєнна безпека – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз (виділено нами).».  

Нарешті, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», право на діяльність у сфері державної безпеки надано єдиному спеціально уповноваженому органу державної влади – Службі безпеки України, до складу якої входить Військова контррозвідка. Тобто, наразі СБУ, як спеціально уповноважений орган державної влади, здійснює контррозвідувальну діяльність у сфері державної безпеки.

Тоді як у змінах до ст. 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» авторами законопроєкту пропонується утворити Службу воєнної розвідки та контррозвідки України, надавши їй статус уповноваженого державного органу у сфері контррозвідувальної діяльності. Своєю чергою, Службі безпеки України передбачається надати статус спеціально уповноваженого державного органу у сфері контррозвідувальної діяльності. З огляду на це, у майбутньому можуть функціонувати два уповноважені органи – СБУ та СВРКУ. Природньо виникає питання: чи здійснюватимуть вони це в одній або в різних сферах національної безпеки України. Для відповіді на нього доцільно розглянути запропоновані у законопроєкті зміни щодо визначення терміну «контррозвідувальна діяльність», які містяться в абз. третьому ч. 1 ст. 1 згаданого Закону:

«контррозвідувальна діяльність – система контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, які здійснюються уповноваженими державними органами у сфері контррозвідувальної діяльності, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання загрозам державній безпеці України (виділено нами), нейтралізацію або мінімізацію ризиків державної безпеки (виділено нами), протидію розвідувально-підривній діяльності, терористичним та іншим протиправним посяганням іноземних держав та їх структур, а також організацій, окремих груп та осіб на фундаментальні національні інтереси України;».

З таких змін випливає, що, за задумом авторів законопроєкту, СБУ та СВРКУ, насамперед її Воєнна контррозвідка, здійснюватимуть контррозвідувальну діяльність для забезпечення лише державної безпеки, тобто, в інтересах реалізації повноважень та завдань Служби безпеки України. Вважаємо це помилковим підходом. На нашу думку, здійснювати контррозвідувальну діяльність СБУ має для забезпечення державної безпеки, тоді як СВРКУ – для забезпечення воєнної безпеки України.

Тому рекомендується викласти положення змін до абз. третього ч. 1 ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» у наступній редакції:

«контррозвідувальна діяльність – система контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, які здійснюються уповноваженими державними органами у сфері контррозвідувальної діяльності, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання загрозам державній та воєнній безпеці України (додано та виділено нами), нейтралізацію або мінімізацію ризиків державної та воєнної безпеки (додано та виділено нами), протидію розвідувально-підривній діяльності, терористичним та іншим протиправним посяганням іноземних держав та їх структур, а також організацій, окремих груп та осіб на фундаментальні національні інтереси України;».

Крім того, рекомендується внести аналогічні зміни до положень, що визначають терміни «контррозвідувальна діяльність» (абз. третій ч. 1 ст. 1), «контррозвідувальне забезпечення» (абз. четвертий ч. 1 ст. 1), «контррозвідувальний захід» (абз. п’ятий ч. 1 ст. 1), «контррозвідувальний режим» (абз. восьмий ч. 1 ст. 1), «пошуковий захід» (абз. дев’ятий ч. 1 ст. 1), «ризик державної безпеки» (абз. десятий ч. 1 ст. 1), «розвідувально-підривна діяльність» (абз. одинадцятий ч. 1 ст. 1), «управління ризиками державної безпеки» (абз. чотирнадцятий ч. 1 ст. 1), а також мету контррозвідувальної діяльності (абз. другий ч.1 ст. 2) і завдання такої діяльності (ч.1 ст. 2).

4. Щодо змін до Закону України «Про національну безпеку України».

На наш погляд, не логічними є запропоновані у законопроєкті зміни до ст. 20 Закону України «Про національну безпеку України» (в якій йдеться про мету діяльності розвідувальних органів України). Адже, у цих змінах визначаються складові діяльності Служби воєнної розвідки та контррозвідки України у сфері контррозвідувального забезпечення.

Тому рекомендується:

включити до згаданого Закону нову ст. 20¹, в який доцільно стисло викласти положення загального характеру щодо Служби воєнної розвідки та контррозвідки України, зокрема, передбачити її підпорядкування Президенту України або Міністру оборони України;

внести до положень ч. 2 ст. 12 цього Закону (що визначають перелік складових сектору безпеки і оборони) після слів «Антитерористичний центр при Службі безпеки України» слова «Служба воєнної розвідки та контррозвідки України».

5. Щодо змін до Закону України «Про розвідку».

У законопроєкті змінами до Закону України «Про розвідку» передбачено позбавлення СЗРУ функцій щодо проведення розвідувальної діяльності у сфері військово-технічного співробітництва (ч. 2 ст. 6) та у військово-технічній сфері (ч. 1 ст. 8), виконання яких покладатиметься на новостворену СВРКУ. Однак, друга з цих функцій чомусь відсутня в переліку функцій, визначених для СВРКУ у ч. 1 ст. 9 змін до Закону України «Про розвідку». Зважаючи на це, рекомендується викласти положення ч. 1 ст. 9 згаданого Закону у наступній редакції:

«Служба воєнної розвідки та контррозвідки України здійснює розвідувальну діяльність у воєнній і військово-технічній сферах (виділено нами), сферах оборони, військового будівництва, військово-технічного співробітництва, кібербезпеки та інформаційній сфері.».

Також, за аналогією з положенням, що наводиться у ч. 2 ст. 8 змін до Закону України «Про розвідку» стосовно СЗРУ, рекомендується додати до ч. 1 ст. 9 «Служба воєнної розвідки та контррозвідки України, інші суб’єкти системи воєнної розвідки» новий абзац наступного змісту:

«Служба воєнної розвідки та контррозвідки України як розвідувальний та контррозвідувальний орган і військове формування входить до складу сил оборони.».

Вважаємо за необхідне також звернути увагу на зміст положень ч. 5 ст. 9 змін до Закону України «Про розвідку»:

«5. Розвідувальний орган Міністерства оборони України (підкреслено нами), крім зазначених пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті суб’єктів системи воєнної розвідки, у межах компетенції також може залучати до виконання розвідувальних завдань інших суб’єктів розвідувального співтовариства, визначених пунктами 3 і 4 частини другої статті 4 цього Закону.».

Таке положення має сенс залишити у змінах до цього Закону лише у разі підпорядкування Служби воєнної розвідки та контррозвідки України Міністру оборони України. Тоді як при її підпорядкуванні Президенту України його слід виключити зі змін до згаданого Закону.

Підсумовуючи, варто підкреслити, що на нашу думку, законопроєкт № 7380 є вкрай актуальним. Тому рекомендується пришвидшити його розгляд Верховною Радою України у першому читанні.

 

Перелік використаних джерел

1. 1. Закон України «Про загальну структуру та чисельність Служби безпеки України» від 30.10.2005 р. № 3014-IV. Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №4. – С. 53.
2. 2. Смешко І. Доповідна записка «Щодо необхідності передачі компоненту військової контррозвідки СБУ до складу Міністерства оборони України і створення у ньому об’єднаної структури воєнної розвідки і воєнної безпеки» (вх. АПУ від 14.05.2015 р. № 05/27456 – 01).
3. Козій І., Поляков Л. Реформа демократичного цивільного контролю над Збройними Силами та іншими військовими формуваннями в Україні: наступні кроки // Інститут Євро-Атлантичного співробітництва за підтримки Європейського Союзу і Центру демократії та верховенства права. – Київ, 2018. – 39 с.
4. Лємєнов О. Як саме потрібно реформувати СБУ. : URL : доступу: https://dt.ua/ internal/yak-same-potribno-reformuvati-sbu-302971_.html
5. Тютюнник В. Про першочергові кроки керівництва України у сфері оборонної реформи та розвитку Збройних Сил. : URL : http://opk.com.ua/про-першочергові-кроки-керівництва-у/.
6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення організаційно-правових засад здійснення контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Проєкт Закону України, реєстр. 7267 від 08.04.2022. : URL : https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39389.
7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових основ організації та здійснення контррозвідувальної діяльності в Україні. Проєкт Закону України, реєстр. 7267-1 від 25.04.2022. : URL : https://itd.rada.gov. ua/billInfo/Bills/Card/39498.
8. Висновок на проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення організаційно-правових засад здійснення контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України». До реєстр. № 7267 від 08.04.2022. : URL : https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39389.
9. Висновок на проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових основ організації та здійснення контррозвідувальної діяльності в Україні». До реєстр. № 7267-1 від 25.04.2022. : URL : https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39498.
10. Recent legislative proposals on counter-intelligence. Anti-corruption Action Centre, April 2022. : URL : https://antac.org.ua/en/ news/recent-legislative-proposals-on-counter-intelligence/.
11. Кравченко Р. Діяльність військової контррозвідки в Армії США: організаційно-правовий аспект. : URL : http://ippi.org.ua/kravchenko-rm-diyalnist-viiskovoi-kontrrozvidki-v-armii-ssha-organizatsiino-pravovii-aspekt-st-112-1.
12. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Проєкт Закону України, реєстр. 7380 від 17.05.2022. : URL : https://itd.rada.gov.ua/ billInfo/Bills/Card/39613.
13. Висновок на проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності». До реєстр. № 7380 від 17.05.2022. : URL : https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39613.
14. Щербан О. Антиреформа СБУ: як парламент пропонує змінити контррозвідку та чим це небезпечно. : URL : https://www.eurointegration.com.ua/ articles/2022/05/24/7139938/.

 

Вадим Тютюнник, Валентин Горовенко,

позаштатні радники Центру досліджень

армії, конверсії і роззброєння