Формування сучасної̈ світової̈ політичної̈ системи неможливе без утворення універсального відкритого простору міжнародного спілкування якісно нового рівня. Загальною тенденцією розвитку людської̈ цивілізації̈ є спрямування до організації̈ глобальних систем продуктивної̈ діяльності, пов’язаної̈ із спільними універсальними моделями комунікації̈.

Зокрема, у сучасних умовах протидіяти глобальним загрозам можна лише засобами, можливості для яких створює система міжнародних відносин. Головними формами такої протидії є створення глобальних та регіональних моделей безпеки з колективними засобами попередження загроз та їх подолання.

Крім того, російська агресія довела неефективність існуючих міжнародних інституціональних структур у питанні забезпечення безпеки у Чорноморському регіоні. Тут практично відсутні усталені інститути, діяльність яких спрямована на формування та підтримку регіональної безпеки і стабільності. Загалом регіональна підсистема міжнародних відносин зазнає відчутних змін і має тенденцію до перетворення на конфронтаційну модель часів холодної війни.

Важливо й зазначити те, що в цілому регіональна політика України є складовою її євроінтеграційних прагнень, і має на меті створення дієвих механізмів включення держави у світовий політичний і економічний простір шляхом створення локальних схем співробітництва.

Очевидно, що стабільний і безпечний Чорноморський регіон, який є частиною європейського світу, країни якого мають демократичний устрій, розвинену економічну систему, спрямовану на добробут власного населення, значною мірою сприятиме підвищенню як геоекономічного, так і геополітичного статусу Європи.

Безсумнівно, формування надійного безпекового простору є необхідною передумовою для економічного розвитку держави. Україна зацікавлена у формуванні єдиної позиції країн регіону щодо перспектив розвитку систем безпеки як інтегрального складника комплексної системи загальноєвропейської безпеки.

У ширшому регіональному контексті особливої актуальності набуває формування Чорноморської системи співробітництва на основі поглибленого партнерства центральноєвропейських країн – членів ЄС, а також країн – учасниць програми «Східного партнерства» ЄС (Україна, Молдова, Грузія).

Агресивна політика Росії у регіоні у багатьом суперечить інтересам інших причорноморських держав і нерідко повністю ігнорує їх. Передусім це стосується України. Для нашої країни Чорноморський регіон важливий з погляду безпеки країни та є майданчиком співпраці з НАТО. Крім того, вихід до Чорного та Азовського морів має стратегічне значення, з економічного і логістичного погляду, забезпечуючи вихід до Світового океану. Чорне та Азовське моря є єдиним доступним торговельним сполученням з деякими країнами регіону (Грузія, Туреччина) і забезпечують український експорт на світові ринки. З іншого боку, Україна є важливим партнером у логістичних маршрутах Східної Європи. Крім того, вихід до моря забезпечує Україні розвиток суднобудівної галузі й відповідних технологій, що є важливим складником української економіки та ОПК. Лише вилов морепродуктів у Чорному морі склав для України у 2019 році 97,2 тисячі тон.

Основними причинами виникнення загрози є активізація використання державою-агресором акваторії Чорного моря в інтересах мілітаризації регіону, демонстрації своїх спроможностей із блокування (заборони) морегосподарської діяльності, комерційного судноплавства, встановлення контролю за районами видобутку корисних копалину внутрішніх водах, територіальному морі, прилеглій та виключній (морській) економічній зонах України.

Для розв’язання існуючої проблеми необхідне створення міжнародного органу управління державного рівня та ухвалення відповідної європейської цільової оборонної програми. Такі кроки забезпечать скоординоване регулювання з морської політики/морської безпеки та оборони/безпеки морської діяльності, а також скомпонують єдину інформаційну площадку для органів управлінь від державного до міжнародного рівнів. Крім того, це забезпечить ефективне та своєчасне реагування на загрози економічній безпеці Чорноморського регіону та підвищить ефективність діяльності суб’єктів спостереження та забезпечить концентрацію інформаційних, фінансових, матеріально-технічних ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу.

Розв’язання проблеми передбачає створення умов для забезпечення реалізації національних інтересів на державному і міжнародному рівнях шляхом поєднання можливостей вітчизняного виробництва та міжнародної технічної допомоги з комплексною організаційною, законодавчою і фінансовою підтримкою з боку держави.

В Раді ЄС наголосили, що основою підходу Брюсселя до регіональної співпраці в Чорноморському регіоні є повага до міжнародного права. Йдеться про повагу до суверенітету та територіальної цілісності, зокрема про політику невизнання з боку ЄС незаконної анексії Криму, а також про дотримання Конвенції ООН з морського права, включно зі свободою навігації.

Важливо пам’ятати, що для успішної роботи на міжнародній арені нам потрібна успішна присутність українського питання в ООН.

Для цього ми на усіх рівнях – президентському, урядовому та парламентському маємо вести роботу з міжнародними та регіональними організаціями.

Оксана Врублевська,

директор НВК «Клівер»,

 голова військово-морського підкластеру

Морського кластеру України