Переоснащення ЗСУ та інших збройних формувань на нові засоби захищеного зв’язку – перманентна проблема України. Однак США суттєво допомагає – поставками радіостанцій за програмами військово-технічної допомоги, які досягли на сьогодні третини мільярда доларів. І обчислюються тисячами одиниць техніки, вже поставленої у війська.

На сьогодні вищим командуванням ЗСУ вже прийнято рішення про оснащення армії технікою L3Harris. Це рішення задокументовано і перейшло в фазу виконання. В ДОЗ-21 закладені відповідні кошти, за програмою допомоги США тільки в цьому році також зайдуть сотні радіостанцій.

Про поточну ситуацію та оцінку взаємодії різнорідних радіомереж тактичної ланки управління на рівні «рота — батальйон — бригада» редакція ІА «ОПК» звернулася до генерального директора приватної компанії «Радіо Сатком Груп», що є ексклюзивним представником L3Harris Technologies в Україні, Сергія Чепеля.

 

 

 

Сергію Вікторовичу, хотів би розпочати розмову з потенціалу та можливостей корпорації Harris. А також із визначення, що з зроблено у площині оснащення Збройних Сил України засобами зв’язку…

 

Потенціал компанії L3Harris Technologies безмежний. Зокрема, тому, що після об’єднання з компанією L3 — вона вийшла на 6 місце серед найбільших військових корпорацій Америки — із річним оборотом у 20 млрд дол. Тому проблем немає в тому, щоб ця корпорація затопила своєю продукцією Збройні Сили України. Але тут є певні моменти, які визначаються, перш за все, в кількісному плані масштабною програмою міжнародної технічної допомоги США, яка стабільно дає велику кількість обладнання. І до 2025 року загальна вартість допомоги у сфері поставок засобів зв’язку може досягти 600 млн доларів. Це безкоштовно надається згідно з побажанням військових зв’язківців. Більше того, я знаю, що плануються закупівлі в межах державного оборонного замовлення. І таким чином, певний курс, який намітило командування Збройних Сил, Командування Військ зв’язку — він буде витримуватись шляхом, перш за все, концентрації техніки у певних підрозділах. Щоб це обладнання не було розмазане, грубо кажучи, по багатьом підрозділам.

 

От зараз вже ми можемо чітко казати, що існують поставки в рамках допомоги США Україні, і існують вже й закупівлі для української сторони?

 

Так, цілком можемо сказати… Є різні канали постачання техніки зв’язку силам оборони України. Перший – закупівля в рамках державного оборонного замовлення. Я сподіваюсь, що закупівлі для ЗСУ найближчим часом перейдуть під безпосередню опіку Міністерства оборони, бо тоді відпадуть посередники у вигляді спецекспортерів. І це суттєво знизить і вартість. І це звільнить військове відомство процедурно від усяких складнощів. Закупівля засобів зв’язку у L3Harris відбувається, і вже є реалізовані контракти на придбання нашої техніки та укомплектування своїх виробів. Нові напрямки співробітництва наразі особливо інтенсивно розвиваються. Бо раніше була тільки військово-технічна допомога США. Хоча був ще й відомий контракт на 10 млн доларів у 2015 році, коли у L3Harris було закуплено короткохвильові радіостанції.

 

Відомо, що засоби зв’язку L3Harris йдуть передусім… на чутливі ділянки: У Військово-морські сили, морській піхоті, йдуть до Сил спеціальних операцій, ДШВ. Можете сказати, на якому рівні ці структури вже забезпечені?

 

Не хотів називати цифри, але йде стрімке насичення згаданих структур. Його метою насичення цих видів і родів до повного штату вже є найближчим часом. І ця задача абсолютно реальна. Я вважаю, що той курс, який визначили головнокомандувач ЗСУ і командувач Військ зв’язку і кіберзахисту — він правильний, він чітко сформульований і задокументований. І я вважаю, що такий підхід надасть досить швидкий результат. Якщо буде можливість закупівель, нарощування темпів переоснащення в межах державного оборонного замовлення, це надасть можливість досить швидко заповнити ці, як ви кажете, чутливі напрямки і перейти до активного оснащення Сухопутних військ ЗСУ.

 

Що стосується Повітряних сил ЗСУ… Це ж також для нас дуже вагомий аспект. І там як передбачаються поставки?

 

Дивіться, продукція L3Harris дуже вживана у світі та в самих США. Наприклад, зараз вся транспортна авіація армії США переоснащується на засоби зв’язку L3Harris. Що стосується Повітряних сил ЗСУ, для L3Harris цей сегмент поки що трішки віддалений. Якщо ми говоримо про радіостанції КХ-діапазону, короткого діапазону — то там все працює. Тим більше, що в структуру Повітряних сил ЗСУ входить і система протиповітряної оборони, радіотехнічні бригади. Там теж процес переоснащення триває. Якщо ми кажемо швидкісну авіацію – штурмовики, винищувачі і таке інше, то тут поки що процес не розвивається стрімко. Нам відомо, що там інші виробники намагаються увійти до цього сегменту. Добре, якщо це буде ефективно і корисно для Збройних Сил — ми будемо тільки за. Але якщо ми говоримо про гвинтокрилі, то ми ще 4 роки тому здійснили випробування наших засобів у Запоріжжі. То були польотні випробування. Все спрацювало шикарно, і ми знаємо, як оснастити, наприклад, бойові вертольоти цієї технікою. Це повинно бути чітко визначено – маю на увазі бажання і волю керівництва Повітряних сил та й Збройних Сил в цілому.

 

 

Якщо казати про цілком новітню техніку. От, скажімо, перший дивізіон ракетних комплексів “Нептун” з’явиться. Є достатньо солідне державне замовлення щодо бронетранспортерів нових. Найближчим часом, можливо нова артилерія з’явиться — САУ “Богдана”. Як тут?

 

 

 

У цьому сегменті розгорнуто активну роботу … Наразі вона відбувається у місті Харкові, і там на державних випробуваннях знаходиться наш представник. Це — щодо БТРів та танків цифрового покоління.

 

Відомо, що в минулому році з’явився відповідний наказ головнокомандувача Збройних Сил номер 108 – щодо засобів зв’язку. Чи можна вважати, що цей наказ є такою собі віхою, і що Збройні Сили визначилися з тим, які засоби зв’язку будуть у війську…

 

Я би не хотів торкатися різного роду, так би мовити, суміжних процесів, які відбуваються в цій царині. Але справді існує наказ, обґрунтований, і його треба виконувати. Зараз таке враження, що керівництво ЗСУ чітко розуміє курс, і він обраний не шляхом якихось неформальних переговорів і політичних рішень. Це рішення виважено прийнято військовими після аналізу та тестувань. Особливо це важливо, з урахуванням обсягів міжнародної військово-технічної допомоги. І ще я хотів би додати: продукція L3Harris не потребує реклами, аргументів і порівняльних випробувань. Бо це кращі тактичні радіостанції у світі. І питання для України тільки в одному: якщо ми дійсно інтегруємось в НАТО, а я сподіваюся, що цей курс вже прийнятий, і він безповоротний, то тут питань взагалі не повинно бути. Тим більше, і флот, і морська піхота, і танкісти на всіляких змаганнях в Європі на практиці довели, що сумісність вдало забезпечується. Скажу ще у якості окремої ілюстрації: флагман ВМСУ «Сагайдачний» значною мірою дійшов до Одеси завдяки цьому зв’язку. Бо штатні засоби там не використовувались.

 

Свого часу L3Harris пропонував українській владі перейти до фактично крупновузлової збірки засобів зв’язку на території України. Як зараз з цим проектом, як сприймається така ідея?

 

Справді розгортання виробництва є перспективним шляхом. Він обґрунтований, масштабний і погоджений на міждержавному рівні. Але він також вимагає серйозних зобов’язань від української сторони щодо обсягів, перспектив. І фактично він повинен гарантувати виробнику, що та задокументована, задекларована у великій рамковій угоді кількість радіостанцій безумовно буде викуплена, під гарантії уряду України.

 

Тобто таке підприємство має бути передусім рентабельним?

 

Тепер про підприємство. Підприємство це ми прораховували ще в 2015 році. Зокрема, й його рентабельність. За умов поточної структури податкових виплат це виробництво не може бути рентабельним. Станції будуть дорожчі, ніж у штаті Нью-Йорк, на самому заводі. Безумовно, що є шляхи змінити ситуацію. Ми направили свої пропозиції і дорожню карту в Раду національної безпеки і оборони України ще минулого року. Ці всі міркування і пропозиції відомі у відомстві пана Уруського (Мінстратегпром — ІА «ОПК»), з яким я теж зустрічався. Я доніс йому те, що пропонували.

Цей шлях вимагає масштабних, погоджених на державному рівні, планів. І зобов’язань, які Україна, як на мене, на сьогодні дати ще не готова.

Інший шлях, яким ми зараз йдемо — це розгортання виробництва персональних радіостанцій, щоб відчути логістику. І для цього ми зараз маємо певні результати, ми зареєстровані в Державній службі експортного контролю. Ми отримали свідоцтво, затверджене службою експортного контролю. І зараз знаходимося на завершальному шляху, щоби включитися у постанову уряду. Це наші ризики, але ми цим шляхом зараз йдемо. Розуміючи, що перший шлях сьогодні просто нереальний.

 

Я вірно розумію, що Harris буде не проти, якщо певна частина продукції постачалася б третім країнам?

 

Ні, категорично проти! Те, що називається правила ITAR, — категорично забороняє таким країнам, як, наприклад, Україна, це робити. Таке право на сьогодні має тільки Великобританія. Там знаходиться завод, який здійснює технічне обслуговування і ремонт обладнання L3Harris. І частково там є виробництво. Тому в треті країни для України – ні! Нині є спеціальний дозвіл Державного департаменту США – головний документ, який дозволить це виробництво розгорнути в Україні. І воно дійсно буде крупновузловим. Ця тема насправді потребує окремого, доволі детального роз’яснення. Людям треба донести, що таке виробництво значить для України, із чого складаються радіостанції. Або як зібрати ту саму плату, яка у виробі взагалі одна. Бо, насправді, Україна може почати із крупновузлової збірки та досягти з часом суттєвого рівню локалізації виробництва.

 

Але для цього, як я розумію, мають бути виконані певні умови українською стороною… скажімо, якісь пільги у оподаткуванні в разі ввезення комплектуючих в Україну? Вірно?

 

Так, і це можна було б зробити. І це суттєво допомогло б у розгортанні проекту крупновузлової збірки засобів зв’язку. Гадаю, могло б позитивно впливати на загальний рівень військово-технічного співробітництва двох країн.

 

 

А щодо збільшення локалізації виробництва засобів зв’язку L3Harris в Україні – це можливо було б зробити із часом?

 

Абсолютно можливо. Я Вам скажу більше, навіть, зараз можливо. Тому що радіостанція у стандартному комплекті — вона займає приблизно відсотків 40 загальної вартості. Решта — це системне оточення, кабельні зборки, «шорт маунт системс», віброзахисні системи, блоки живлення, комутатори живлення. Все це оточення можна тут, в Україні, виробляти. Принаймні 40 відсотків обладнання точно можна виробляти тут.

 

Тобто рівень локалізації виробництва американських засобів зв’язку в Україні може досягти 40 відсотків?

 

Саме так. Я тільки один приклад наведу. На радіостанцію сьогодні ставка імпортного мита – нуль. А на комплектуючі до неї – далеко не нуль. Тому, якщо ви ввозите комплектуючі, то радіостанція у вас буде дорожче на процентів 30-35.

 

Ну, але це ж залежить від політичної волі керівництва держави?

 

У свій час такі були рішення уряду. Це дуже просто робиться: відповідна постанова, і для локального виробництва просто встановлюється нульова ставка, щоб не перекладати гроші з однієї кишені в іншу.

 

В Збройних Силах нині є засоби зв’язку різних виробників: і українські, хоча там певною мірою умовно, і є Motorola, і є засоби зв’язку Aselsan, і є засоби зв’язку Elbit Systems, і є зрештою L3Harris. Чи отака велика кількість різних постачальників впливає на рівень взаємосумісності всередині ЗСУ та й сил оборони?

 

Однозначно, впливає негативно. Сумісність дорівнює нулю. Але я додам ще для роздумів: L3Harris за великим рахунком ще нічого не продає Збройним Силам до сих пір. Навіть ремонт засобів зв’язку в Україні робить за свої кошти.

 

Але ж Міноборони розпочинає у 2021 році закупівлю…

 

Так.  Я вважаю досить прогресивним, хоча і не без недоліків, новий Закон про оборонні закупівлі. Я дуже задоволений, що там існує поняття “життєвого циклу”. Життєвий цикл — це постачання, виробництво, якщо воно локалізовано, передача у війська, ремонт, супроводження, оновлення програмного забезпечення і таке інше. Чим більша номенклатура техніки, тим цикл дорожчий. Бо кожна складова циклу коштує окремих грошей.

 

Ситуація щодо поточних замовлень засобів зв’язку з боку військового відомства яка нині?

 

Робота наразі триває. Я дуже вдячний командуванню Військ зв’язку і кіберзахисту, і перш за все, генералу Євгену Степаненку, який займає чітку тверду позицію. L3Harris в Україні наразі не має жодних преференцій. Ми зараз ретельно працюємо над удосконаленням механізму взаємодії та над формуванням замовлень. Ми допомагаємо військовим формувати комплектацію станцій. Там досить багато кваліфікованих людей, але у нас увесь час триває оновлення і софту, програмного забезпечення, а також згаданого вище системного оточення радіостанцій. Ми надаємо рекомендації, як це забезпечити найкраще.

 

Американська сторона, керівництво корпорації Harris розглядає ці закупівлі Міноборони і контракти передусім як такий психологічний чинник?

 

Корпорація L3Harris котується на Нью-Йоркській фондовій біржі, це – потужне акціонерне товариство. Там державної власності немає ніякої. І цей монстр, який ось утворився, у хорошому сенсі, після злиття з L3, виробляє величезну номенклатуру виробів: від антен на орбітальних супутниках — до дрібноти всякої. І Harris як комерційна структура, займається реалізацією своєї продукції. Це проста бізнесова істина.

 

Чи то ми у такий спосіб, коли купуємо засоби зв’язку, демонструємо, що готові до подальшого розширення співпрації?

 

Однак це Україна не корпорації L3Harris демонструє. В L3Harris розуміють: якщо зростають обсяги закупівель, це тренд, і треба стимулювати. І коли замовники подають запити на такі дрібні обсяги закупівель, то корпорація все одно йде на зустріч, у плані ціни на вироби — вона розуміє, що це за країна, враховує, що у нас немає величезних коштів, ми не Саудівська Аравія і не Йорданія. І дає можливість прогресувати процесу переоснащення ЗСУ.

Якщо ми говоримо про стимулювання, то це стимулювання більше політичне. А для Міністерства оборони США і командування Сухопутних військ США важливо отримати зворотній зв’язок – з’ясувати, як використовується техніка. Бо ефективність її використання є найголовнішим критерієм подальшого збільшення і продовження постачання.

 

Можете розповісти, як ведеться поточна робота із переоснащення ВМСУ?

 

L3Harris зараз плідно працює щодо оснащення американських катерів типу Island та Mark VI, починає потихеньку працювати у напрямку оснащення катерів, що вироблятимуться за британським проектом. І щодо корветів турецького виробництва — також. Там майже напевно буде техніка L3Harris. Тому що усе вже відпрацьовано на флоті. І теж окремий напрямок, який дуже важливий — щодо берегових комплексів, тобто протикорабельних ракетних комплексів РК360 «Нептун».

 

 

 

Звичайно, що технології і техніка інколи мають виключне значення. Але ніхто не відміняв вишкіл фахівців і людський фактор. Тому я хочу запитати: як сьогодні із підготовкою фахівців у галузі зв’язку. Як це відбувається по відношенню до опанування засобів зв’язку L3Harris? І за чиї гроші це відбувається? Це вже українська сторона, чи це також частина допомоги США?

 

Наразі корінним чином змінилась ситуація у фінансуванні цього напрямку. Представники L3Harris вже навчили сотні людей за ці роки своїм коштом. Я хотів би підкреслити: весь наш прибуток корпоративний — він базується на виконанні контрактів з американською стороною. Це дуже важливо, ніяких грантів, допомоги ми не отримуємо. Ми за роботу отримуємо свої гроші, виключно. І велику їх частину, не буду казати яку… величезну, скажімо так, ми витратили в тому числі на навчання людей.

Але і та система навіть, яку ми культивували разом з Головним управлінням зв’язку й інформаційних систем — вона свого часу давала ефект, і позитивний відбиток має до сьогоднішнього дня. Але все ж потребує корінних змін, і ці зміни ми відпрацьовуємо з командуванням Військ зв’язку та кіберзахисту. Найближчим часом ми розпочнемо нову систему підготовки. Фінансуватись вона американською стороною вже не буде, так само як і встановлення техніки на військові об’єкти: на легку-важку броню, на командно-штабні машини, на стаціонарні вузли, на кораблі або катери.

Це все ще нам треба буде налагодити з командуванням логістики. Це зараз у нас одна з, так би мовити, структурних проблем. Тому що переформатування Генерального штабу і профільного командування, перерозподіл функцій, обов’язків, відповідальності – воно ще до кінця не зцементоване у чітку систему. І технології взаємодії із профільним командуванням у нас фактично немає на сьогодні. Ми працюємо, і успішно, але фінансування, в тому числі, на навчання персоналу зв’язку буде невеликим за обсягом. Все одно людей ми вчити будемо. Крім того, ми працюємо і з військовими «вишами», і з учбовими центрами, і зі спецназом, з ДШВ, з флотом. Тут немає проблем підготовки фахівців. Проблема скоріше кадрова, і вона не може бути вирішена одразу. Тобто, зв’язківців лінійні командири не дуже розуміють, їх, хоча їх функції під час війни викристалізувались. І я інколи не знаю, як нам працювати з командирами усіх рівнів, і це певна проблема. Тому що люди йдуть, це високоспеціалізовані спеціалісти, на них є сталий попит в цивільному секторі. А вони просто звільняються — і все. І тому є люди, яких ми навчили, а їх вже немає. Вони вже працюють у серйозних корпораціях, мають зарплатню там пристойну – через це вони із армії йдуть. І тут я ніяку зраду не розганяю – констатую наявність проблеми, яку слід розв’язати. Бо це поза нашими можливостями, за межею діяльності L3Harris.

 

Повернуся до військової допомоги Україні зі Сполучених Штатів, чи можете ви згадати про обсяги власне минулого року і цього поточного року, які плануються?

 

 

Стосовно обсягів військово-технічної допомоги Україні у поставках засобів зв’язку L3Harris. Вони останні роки в цілому стабільні. Це десятки мільйонів. Сили оборони України кожного року отримують засобів зв’язку на кілька десятків мільйонів доларів.

І треба особливо зазначити, що допомогу отримують не тільки Збройні Сили. Національна гвардія, хоч там бригад менше у рази. Але Національна гвардія теж отримувала, і в минулому році, і в цьому році має отримати також. Свого часу отримували засоби зв’язку L3Harris і прикордонні підрозділи.

 

А рівень поставок в межах допомоги на цей рік не зменшиться?

 

Ні, не зменшиться. Перший транш допомоги у 125 млн доларів вже у роботі. Другий буде десь у вересні. Він обумовлений якістю і ефективністю використання нашої допомоги. Там є свої логістичні та юридичні процедури. І тому за гроші поточного фінансового року американського техніка надходить наступного року уже. За сомою корпорацією L3Harris затримки немає. Як правило, підготовлене для України обладнання знаходиться на складах і готове до відправки після означених процедур.