Інтерв’ю інформаційному агентству «Оборонно-промисловий кур’єр» колишній генеральний директор Директорату з питань національної безпеки та оборони в Офісі Президента України Іван Апаршин поділився думками щодо актуальних питань безпеки і оборони.

Якісь внутрішні трансформації в Росії, умовно кажучи  масові зворушення як це було на Далекому Сході може прискорити рішення Кремля щодо такої агресії по відношенню до України?

Я б на сьогоднішній день не пов’язував ці процеси.  Військова машина Російської Федерації вже багато років працює над плануванням застосування Збройних Сил у ході агресії проти України. Ми ж всі знаємо ці етапи, наприклад була Грузія, Молдова. Наразі України далі в них план…Ми ж знаємо, що американські війська перекидаються на територію Польщі. Це означає, що оцінка експертного середовища в Україні, і в тому числі й людей професійних, які займаються плануванням в Сполучених Штатах співпадає. Два роки тому почали розгортання стратегічних командувань, при чому одне з командувань – це командування з логістики. Коли починається створення командування логістики – це говорить про те, що люди займаються вже плануванням перекидання угрупувань військ. Значить готуються, в тому числі, й з боку НАТО. Це – відповідь. Адекватна відповідь на ті процеси, які сьогодні відбуваються в Російській Федерації. На кінець цього року, практично завершується створення тієї нової структури Збройних сил Російської Федерації, яка практично дзеркально відображає те формування військ, яке було у групі Радянських військ в Німеччині на момент виведення цього угрупування військ. Нічого там не змінилося. Крім того, що удосконалилася система застосування, система логістики, створюються нові запаси. Що стосуються Білорусі, то я рік тому ще говорив, що незважаючи на те, що ми напряму не відчуваємо якихось ризиків застосування збройних сил з напряму Білорусі, але тоді ми вже почали говорити про те, що нам вже бажано думати , яким чином реагувати на події із застосуванням збройних сил, які можуть розвиватися зі сторони Білорусі. Зараз дуже складний час для наших людей, які займаються системою стратегічного планування та оборонного планування. Це все ще й пов’язано з ресурсами. Надзвичайно складний час, на сьогоднішній день і у сенсі, що необхідно врахувати майже 1100 км, які можуть найближчим часом з’явитися в планах Російської Федерації.

Іване Михайловичу, якщо виходити з того, що оборона держави є багатоплановою підготовкою, як ви оцінюєте готовність застосування територіальної оборони?

У Плані оборони, який ми почали готувати, був комплекс питань щодо підготовки і застосування територіальної оборони, був комплекс питань залучення постійно діючого резерву. Був і комплекс питань розвитку оборонно-промислового комплексу. А також проривних технологій в галузі оборонно-промислового комплексу. Всі ці питанні мали б бути відображенні в цьому документі.

А могло б бути успішне виконання Плану оборони без законодавчого оформлення таких питань як територіальна оборона, розвідка?

Я тоді переконував усіх, що ми маємо дуже непогану законодавчу базу. У нас у принципі питання, що стосується сфери безпеки та оборони, законодавчо відпрацьовані на достатньо високому рівні. А коли починається практична реалізація завдань, які покладені на сферу безпеки і оборони, починаються нестиковки. Опрацьовуючи такий документ як План оборони, одним із завдань як раз і було привести всі ці документи до єдиного розуміння. Тоді, коли президент Зеленський запропонував новий закон щодо резервістів. Люди не розібралися і перелякалися через те, що резервістів планували призивати без мобілізації і т.д. Ми коли дуже глибоко вивчали це питання, вирішили, що такий закон дасть право президенту проводити не мобілізацію, а призивати резервістів для вирішення дуже обмежених завдань. Але ж ви бачили, що почалося. А от як раз у ході опрацювання Плану оборони всі ці питання мали б бути узгоджені. Щоб на кінець 2020 року було чітко зрозуміло, де Стратегія національної оборони, де Стратегія воєнної безпеки, а де План оборони. Під цей План оборони концепція програми розвитку збройних сил, концепція розвитку оборонно-промислового комплексу і т.д. А в цілому ми всі виходимо на абсолютно системне розуміння: як і коли будуть діяти всі складові сектору безпеки та оборони,  хто має організувати цю роботу все це мало було бути визначено. На жаль, рік втратили.

Чому, на ваш погляд, у нас й досі законодавчо не врегульовано питання територіальної оборони. Раніше, за президентства Петра Порошенка це пов’язували з його побоюванням надати дуже багато влади місцевим адміністраціям. А от зараз з чим це може бути пов’язано? 

Я брав участь у цьому. Навіть є наша пропозиція стосовно цього закону. Там же різні підходи. Хтось хоче, щоб взагалі територіальна оборона була поза ЗСУ. Щоб військове командування не могло впливати на суть перетворення реформування територіальної оборони. Деякі люди хотіли, щоб територіальна оборона була сферою управління Генштабу. Я особисто говорив з генералом Хомчаком. Було прийнято рішення спробувати. Не просто інформаційні заходи провести, а спробувати розібратися. Оформим один батальйон за таким принципом, інший — за іншим. Один батальйон з постійно діючою інфраструктурою складовою підготовки навіть матеріальними ресурсами. Навіть постійно діючий у системі територіальної оборони  держави в мирний час. Наприклад,  батальйон територіальної оборони в Донецькій області кардинально відрізняється від батальйону на Волині. Я гадаю, тут треба приймати рішення і ставити крапку. До речі, цей проєкт закону вже більш менш опрацьований. Далі в ході стратегічного державного планування вже удосконалювати в плані реалізації Плану оборони оформлення системи територіальної оборони.

Напередодні Дня незалежності в Україні на озброєння прийнятий ракетний комплекс «Нептун», у нас в арсеналі є рішення Держдепартаменту США про готовність продати нам ракетні катери Mark VI. На ваш погляд, які у нас перспективи щодо розвитку технологій. Як вони можуть бути збалансовані з імпортом іноземних озброєнь?

«Нептун» — це добре. До речі, планується до кінця 2021 року мати у складі ЗСУ дивізіон цих комплексів. Якщо мати до кінця 2021 року дивізіон, то я б хотів, щоб з вересня готували курсантів. Щоб почали будувати нове військове містечко, полігон. Ракета – це добре, а Олег Коростельов знає свою справу. Має працювати система, це абсолютно підсилить Збройні сили України. «Нептун» — комплекс власного виробництва, хоча й до нього є деякі питання. Але знову ж таки, ми з вами обговорюємо комплекс, не маючи відповідей на основні питання. Зокрема, як будемо застосовувати ЗСУ? Може ми взагалі відмовимося від ракетної зброї, перейдемо на систему територіальної оборони. Має бути визначення, що далі робити.  Щоб дивізія з РФ не дійшла до кордону нам необхідно її зупинити за 150 км. А далі ще й за 40; 15-20; 6-8; 2-3 км. Я кажу про нормативи. Якщо на цій відстані ми цього не зробимо, тоді нам вже буде непотрібна така зброя. Чи вирішує ця зброя такі завдання – побачимо. В цілому – це позитив. Нове міністерство створено – це також позитив. Але положення про нове міністерство немає. В сфері управління міністерства мало б бути агентство з розвитку технологій, але його поки немає. Тобто, є організаційні заходи, а є наука, але якщо люди плутають організаційні заходи з наукою, дослідженнями, проривними технологіями, то це – дуже складна історія.

Які ваші поради щодо технологічних напрямків на яких варто було б зосередитися і цьому міністерству і військовому відомству?

Тут можна говорити дуже довго, але я не можу про це говорити поки не бачу основного документу. Я не бачу документу, як вище політичне керівництво буде захищати Україну у разі агресії з боку РФ. До цього моменту я не можу ні про що говорити. Далі я буду виходити з доцільності, ресурсів та можливостей. Якщо я порахую, що дивізіон ракетних комплексів мені дуже дорого коштує, а я можу вирішити це питання іншими силами, тоді я частину цих ресурсів спрямую на вирішення повсякденної діяльності, а якусь частину закладатиму у розвиток, в тому числі, в таких наукових технологій. Рішень ніяких не може бути поки немає основного документу.