Постановою Верховної Ради України 10 червня внесено подання на призначення віце-прем’єр-міністром України – міністром з питань стратегічних галузей промисловості України призначено Олега Уруського.

Олег Уруський має чималий досвід державного управління у оборонній та оборонно-промисловій сфері. Починав з роботи у Національному космічному агентстві, потім – в 2000-2002 роках, — в Комісії з питань оборонно-промислового комплексу України. Ще пізніше був першим заступником голови Державної комісії у справах оборонно-промислового комплексу країни, а потім – першим заступником міністра Міністерства промислової політики. Нарешті, деякий час очолював Державне космічне агентство України. Коли кар’єра зупинилася, пішов у приватний бізнес та  на початку 2020 року очолив приватну компанію «Прогрестех-Україна».

Очікується, що наступного тижня Рада може затвердити його як профільного, оборонно-промислового віце-прем’єр-міністра. Редакція «Оборонно-промислового кур’єра»  звернулася до Олега Уруського із кількома запитаннями щодо його поглядів на розвиток ОПК країни.

Олеже Семеновичу, в разі якщо Верховна Рада вас підтримає, які напрямки технологій ви бачите найбільш передовими для України – для подальшого розвитку? На яких напрямках ви зосередитесь?

Я гадаю, що ми зосередимося на всьому, що стосується ракето-космічної галузі. Безперечно, займатимемося розвитком високоточної зброї, а також сучасної радіолокації. Такі речі, як автоматизація, роботизація, штучний інтелект мають бути серед основних пріоритетів. Єдина автоматизована система управління Збройними силами України – це вагома ціль. Її впровадження дозволить суттєво посилити можливості реагування військ на раптову агресію. Крім того, це відповідає планам євроатлантичної інтеграції, і ми тут маємо рухатися в тренді.  Серед іншого, ми маємо досягти повної сумісності з нашими західними партнерами. Комунікація – це основне, з чого починається інтеграція. То ж, побудова стійких комунікацій, інфраструктури, опанування кіберпростору – це також виклики і завдання одночасно. Стріляти можна з любого калібру, але щоб робити це ефективно, з потужним результатом, повинна бути якісна автоматизована система управління зброєю. І звичайно, з пріоритетних напрямків можна назвати ще протиповітряну оборону.

 Коли секретар РНБО Олексій Данілов презентував ідею створення нового міністерства та його завдань, він позначив, що перший етап реалізації реформи ОПК може бути завершений до кінця року. Як ви думаєте, коли зможе запрацювати Міністерство?

Ми перед собою ставимо завдання, щоб до кінця цього року вже був сформований кістяк. Працювати, звичайно, ми почнемо з першого дня. Я гадаю, що команду однодумців нам вдасться швидко сформувати. Головне – вирішити питання бюджетування, розміщення. Команда у принципі є, люди з певним досвідом та знаннями готові узятися за реформу. Розкачуватися ми не збираємося.

Ви вже думали, над тим хто може стати вашими заступниками?

Наразі перемовини тривають. Скажу вам одне: випадкових людей у цьому міністерстві не буде. Я завжди був прихильником, що справу повинні робити професіонали.

У ЗМІ вказують, що ви працювали у приватному бізнесі з російськими бенефіціарами. Зокрема, вказують, що «офіційним кінцевим бенефіціаром компанії «Прогрестех-Україна» є академік військових наук Росії Володимир Кульчицький  – заслужений працівник транспорту Російської Федерації, засновник та голова ради директорів групи компаній «Прогрестех» – відомої інженерно-сервісної структури у галузі авіабудівництва та технологій аеропортів з головним офісом у Москві». Цей факт не був проблемою під час вашої зустрічі із президентом Зеленським щодо вашого ймовірного призначення на цю посаду?

ЗМІ, як це інколи буває, надали неперевірену інформацію. А можливо, це була частина спланованої акції. Бенефіціаром групи компаній «Прогрестех» справді є Володимир Кульчицький, а от штаб-квартира знаходиться у Х’юстоні, а не в Москві. В Україні ж діє компанія «Прогрестех-Україна». А Володимир Кульчицький – колишній військовий Радянської Армії. В російській армії він не служив, а звільнився до розпаду Радянського Союзу та зайнявся бізнесом. Він створив групу компаній «Прогрестех» в Америці. Так, він є громадянином Російської Федерації, але має вид на проживання в Україні, а в 2014 році після Революції Гідності, він виїхав з Росії на проживання в Україну. Це було зроблено принципово, через незгоду з Путіним у підходах і позиціях. Рід Кульчицьких, до речі, древній, а його батько походженням із Житомирщини.

Можете сказати кілька слів про цю компанію, чим вона займається в Україні?  

Сама компанія була створена в 2007 році, але в 2014 році почався принципово новий етап компанії, коли Кульчицький приїхав до України. Засновником компанії – є «Прогрестех-Америка», і це було умовою компанії Boeing, вже тоді була готова розмістити замовлення. До 2014 року на підприємстві було близько 100 інженерів, а на сьогодні це вже 900 інженерів. Це молоді українські фахівці. Зараз не так легко знайти висококваліфікованого інженера, а молодь часто-густо обирає інші, більш популярні професії.

Наразі ми маємо контракт із Boeing, і працюємо з усіма цивільними напрямками цієї компанії. Працюємо з технологіями літаків, підтримкою виробництва, розробкою нових літаків та вирішенням проблем міцності. До речі, це ще треба бути англомовним, щоб працювати у «Прогрестех-Україна». Крім того, Росія була дуже не зацікавлена, щоб у нас з’явилася така ж компанія, тому що є там  — «Прогрестех-Росія».

А чи є у вас співпраця з ДП «Антонов»?

Прямої взаємодії в нас нема, але ми підтримуємо один одного.

Раніше ми займалися модернізацією аеропортів, і одного разу «Прогрестех» подав заявку на участь у конкурсі в Дніпрі. Тоді ми його виграли, а ті хто програв, наші конкуренти, організували журналістську публіку і  тиражували фейк щодо того, що компанія, яка виграла тендер, тобто «Прогрестех» має очільника з російським паспортом. Ось звідки все почалося…