У вересні ц.р. на полігоні Гончарівське Чернігівської області відбулися випробування нового українсько-польського розвідувально-ударного комплексу «Сокіл». Зазначені випробування стали початком створення в Україні бойових систем з використанням іноземних технологій. Зокрема, результатом зусиль українського приватного оборонного підприємства ПАТ «ЧеЗаРа» та польського приватного виробника оборонної продукції компанії WB Electronics SA., що входить до групи компанії WB Group.

Ця подія й стала поштовхом для проведення ІА «ОПК» інтерв’ю з генеральним директором «Чернігівського заводу радіоприладів» Анатолієм Свириденком.

– Анатолію Олексійовичу, наскільки вдалося зберегти профіль підприємства?

– Профіль підприємства змінився на 90%. Раніше ми працювали на космічні програми. Виробляли навігаційно-телеметричну апаратуру. Співпрацювали з двома профільними науковими інститутами. І орієнтувалися на замовлення з боку Росії. Після подій 2014 року довелося переглянути відносини. У нас навіть на 30 млн. грн. залишилося готової продукції, яку тепер вже відправити замовнику ми не можемо. Щоправда, нині ми все-таки задіяні в космічних розробках. Працюємо з харківським «Хартроном» і дніпропетровським «Південмашем». Будемо постачати свої компоненти для «Зеніту» в рамках Sea Lаunch.

Але тепер більшою мірою ми орієнтуємося на оборонний комплекс. У 2015 році отримали від Міністерства економіки та торгівлі України ліцензію необмеженого терміну дії на виробництво військової техніки і озброєння. Вона дозволяє виробляти і модернізувати стрілецьке озброєння, виробляти радіолокаційні станції, системи управління для двигунів тощо.

Виробляємо системи для бронетехніки. Насправді, займаємося цим ось уже 15 років. Ще в 2002 році розробили систему управління вогнем для бронетранспортерів. Наприклад, Житомирський бронетанковий завод залучав нас до модернізації БМП-1. Київський бронетанковий завод модернізує БТРи, які залишилися ще від СРСР, в них встановлюються сучасні модулі. На БТР-3Е1 встановлена ​​оптико-електронна система спостереження й прицілювання і управління вогнем «Трек-М». Вона забезпечує спостереження і виявлення наземних цілей і вертольотів, прицілювання і дистанційне керування озброєнням бронетранспортера.

Система керування вогнем «Трек-М» складається з командирського і операторського пультів, блоку управління механізмами, оптико-електронного модуля і відеомонітору. Оператор управляє стрільбою з гармати ЗТМ-01, протитанкового ракетного комплексу «Бар’єр», гранатомета АГС-17, кулемета 7,62 мм типу ПКТ. З якої зброї стріляти він вибирає, натискаючи кнопки. Комп’ютер тим часом дає інформацію про те, який боєкомплект, як він витрачається, відстань до цілі, автоматично кути прицілювання, залишок  боєкомлекту та інше. Панорамна камера здатна підніматися на висоту до 0,15 м над баштою і забезпечувати круговий огляд і використовується командиром для цілевказівки наводчику.

– Які ще є військові розробки?

– Нова розробка – безпілотний розвідувально-ударний комплекс «Сокіл» в склад, якого входить чотири  броньовані автомобілі на яких базуються   безпілотного авіаційного комплексу (БАК) розвідувального та ударного типу.  На кожній машині встановлюється нашої розробки і виготовлення полегшений бойовий модуль «Іва» з відповідним  озброєнням.   Безпілотний розвідувально-ударний комплекс створено в рамках військово-технічного співробітництва (ВТС) України та Польщі. Базується на машині «Козак» виробництва приватного підприємства ПрАТ «НВО «Практика». Комплекс  здатний знаходити та точно вражати цілі в автоматичному режимі.

Він вже пройшов нещодавно випробування на полігоні у Гончаровську під Черніговом. Хоча погода не сприяла – вітер був швидший, ніж передбачено для такого апарату. Пориви вітру були 14 — 17 метрів на секунду, а допустима – 10 м/с. Тим не менш, вирішили випробування не переносити. Одна ціль була розташована за 820 м від точки спостереження, друга – за більш ніж 8000 м. Безпілотник обидві цілі виявив, вони були вражені осколочним, осколочно-фугасним снарядами та набоями термобаричної дії. Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов був присутній на випробуваннях, також були й представники Міноборони. Тепер з Міноборони узгоджуються розрахунково-калькуляційні матеріали.

– Ви більшою мірою орієнтуєтеся на внутрішній ринок чи на зовнішній? Наскільки задоволені замовленнями з боку держави?

– 90% нашої продукції – оборонного призначення, але при тому 30% йде на експорт. Щоправда, тут цифри не дуже точно відображають реальність. Адже частину комплектуючих ми постачаємо, скажімо, Київському бронетанковому заводу, виступаючи у якості субпідрядника. Тому ми ніби не експортуємо, але завод техніку з нашими модулями продає за кордон. Наприклад, до Таїланду поставили вже більш ніж 300 одиниць техніки. «Південмаш» також постачає ступінь ракети вже з установленими компонентами від «ЧеЗаРа».

Але держава використовує значно менше, ніж ми можемо виробляти. І навіть те, що вже виробили, оплачує не у повному обсязі.

– А як вибудувані фінансові стосунки з державою?

– Постачати продукцію можна за живі гроші, а можна – під держгарантії. Тоді ти береш кредит, закладаєш у собівартість відсотки додаткові, які держава компенсує. Нам дозволяють 20% прибутків на свої роботи.

– Чи є вільний доступ до комплектуючих іноземного виробництва? Чи ви залежні від РФ?

– Всі радіоелементи, які ми використовуємо — імпортні. Вони із США, Німеччини, Італії, КНР, Польщі… При цьому ми купуємо їх із запасом. Це зменшує прибуток, але так ми знаємо, що хоча б один з трьох куплених компонентів підійде нам ідеально. Від російських комплектуючих залежності нема, більше того, ми самі зараз із «Мотор Січчю» працюємо над заміною деяких комплектуючих, які раніше купувалися у РФ.

– Що б ви хотіли змінити у воєнно-технічній політиці держави? Чи потрібен окремий урядовий орган управління ОПК?

– Під час прийому військової техніки  дуже важлива система військових представництв, які контролюють увесь ланцюжок виробництва. Міноборони ставить нам тактико-технічне завдання, ми пишемо аванпроект, потім – дослідна продукція, випробування у присутності військових. Це правильно, адже йдеться про оборонний комплекс, тут велика відповідальність. Гадаю, потрібен новий Закон про держоборонзамовлення, більш лояльний до виробника. Гадаю, військові представники не мають втручатися у фінансову частину, а опікуватися лише якістю. От не влаштовує їх чомусь загальна калькуляція – і вони вимагають підтвердження ціни кожної деталі, а в нас їх дуже багато.

Вів інтерв’ю Андрій Муравський