Як стало відомо ІА “Оборонно-промисловий кур’єр”, днями Уряд своїм Розпорядженням від 14 червня 2017 року № 398-р визначив основні напрями розвитку озброєння та військової техніки на довгостроковий період.
Розпорядження Уряду від 14 червня 2017 року № 398-р “Про схвалення Основних напрямів розвитку озброєння та військової техніки на довгостроковий період” було розроблено на виконання Указу Президента України від 2 серпня 2016 року № 323/2016 «Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про заходи з розвитку оборонно-промислового комплексу України» відповідно до пункту 44 Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015.
У супроводжувальній записці зазначено: “Документ дає можливість впровадити єдині підходи до формування науково-технічного та технологічного набутку під час створення сучасних зразків озброєння та військової техніки з урахуванням потреб сектору безпеки і оборони держави, створити підґрунтя для розробки нових програм щодо розвитку ОВТ та визначити орієнтир для вітчизняних підприємств оборонно-промислового комплексу в напрямі розвитку ОВТ на довгостроковий період. Реалізація визначеної стратегії розвитку ОВТ забезпечуватиметься в межах програм та планів, що виконуються на сучасному етапі, відповідно до сфер діяльності. Також це дасть можливість забезпечити підвищення ефективності формування і реалізації наступних середньострокових державних цільових оборонних програм розвитку ОВТ та забезпечить координацію їх із заходами щодо створення спеціальних технологій і підготовки виробництва новітніх зразків ОВТ на підприємствах оборонно-промислового комплексу України”.
Такий урядовий документ дійсно важливий і потрібний, аби планувати довгострокові напрями розвитку озброєнь та військової техніки, вважає президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок, екс-заступник міністра оброни України (2014 рік), адмірал Ігор Кабаненко. За його словами, зазначені напрями стосуються широкого кола питань – від науково-дослідних і конструкторських робіт до прийняття зразків (систем) на озброєння, відповідають на питання як саме розвивати озброєння, а також окреслюють ресурсну складову для реалізації даної стратегії.
“Водночас, цей документ викликає низку запитань. По-перше, на мій погляд, ми продовжуємо практику минулого, коли розглядаємо окремі зразки озброєння і військової техніки. У світі вже давно йдуть шляхом створення бойових систем. Бойові системи – це сукупність взаємозв’язаних елементів (мобільні і маневрені бойові платформи, засоби впливу на противника, різноманітні сенсори, засоби обробки, аналізу і відображення бойової інформації та підтримки прийняття рішень, захисні підсистеми і ін.), які дозволяють ефективно виконувати поставлені бойові завдання, зберігаючи власну бойову стійкість (живучість) та уникаючи (значно зменшуючи) власних втрат. На жаль, про такі підходи у тому документі Уряду нічого не має”, — сказав у коментарі ІА ”ОПК” Ігор Кабаненко.
За аргументацією співрозмовника інформагентства, наприклад, створення далекобійної високоточної ракетної зброї, не має сенсу без сучасної системи загоризонтного виявлення цілей та визначення їхніх точних координат, бо без цього не буде можливості реалізувати її бойові властивості. Сучасна війна – мобільна і динамічна, тому треба знати координати цілей в реальному режимі часу, забезпечувати здатність військ діяти не лише вдень, а і вночі, в скрутних метеорологічних умовах. Це все потребує системного бачення і підходу до створення новітніх систем озброєння та військової техніки.
Керівник Української агенції з перспективних науково-технічних розробок окремо торкнувся військово-морського розділу урядового документу. Як зазначив Ігор Кабаненко, в цьому розділі окреслено відразу дванадцять військово-морських платформ, які доцільно розробляти (закуповувати) в інтересах Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Кожна платформа – унікальна. Це робота конструкторів, розробників, створення відповідної технічної документації, побудова платформи та забезпечення певного життєвого циклу і обслуговування, утримання (ремонти), підготовка персоналу тощо. На кожну платформу потрібні чималі ресурси. Зокрема, стверджує співрозмовник «ОПК», шлях на спеціалізацію морських платформ затратний та вже давно в минулому, розвинені країни перейшли до уніфікації та модульність. “Ми не така вже багата країна, щоб так поводитися”, – підсумовує експерт.
“Доцільно мати 3-4 платформи, на основі яких вже будувати необхідні складові сучасних військово-морських сил держави. Для мене, військового моряка, деякі речі взагалі не зрозумілі. Скажімо, платформа “розвідувальний катер”. Для чого він? Де виконуватиме свої задачі? Чи мінно-тральні кораблі. Такі кораблі були у тренді до кінця 80-х минулого століття. Зараз відходять від тральної концепції в протидії морській мінній зброї з різних причин. Зокрема тому, що тралення руйнує придонну флору і фауну, шкодить екології моря. А ось протимінні кораблі і їх спроможності – це сучасна техніка, яка спирається на новітні ефективні технології і засоби пошуку та знищення мін. Отож в урядовому документі виходить, що у самому терміні “мінно-тральні” закладено погляд у минуле” – каже Ігор Кабаненко.
Аналогічне питання – десантні і десантно-штурмові кораблі, знов же це вузька спеціалізація. Для оснащення ВМС сьогодні потрібні амфібійні катери, які дозволяють діяти як морській піхоті, так і силам спеціальних операцій.
В цілому, доцільно реалізовувати сучасний мультирольний підхід до функціоналу військово-морських платформ з відповідною сучасною термінологією, вважає адмірал Кабаненко.
“На мій погляд, бажано при підготовці таких документів залучати експертів. Бо стратегія розвитку повинна мати аргументовану довгострокову директорію, а також реальні можливості щодо її реалізації. Такі серйозні документи потребують експертної оцінки та обговорення”, – резюмує президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок, екс-заступник міністра оброни України (2014 рік), адмірал Ігор Кабаненко.
ІА «ОПК»