У травні цього року командувач УВ противника «Центр»  генерал-полковник андрій мордвічев призначений командувачем Сухопутних військ противника. Візітівкою мордвічева є широке застосування в ході БД легкого транспорту (мотоцикли, баггі, квадроцикли) для швидкого подолання зони вогневого контролю  та подальшого розвитку штурмових дій. Цю тактику УВ «Центр» почало застосовувати з весни 2024 р., а  весною 2025 р. вона вже стала загальною практикою у всіх угрупованнях противника. В батальйоні передбачається наявність до 30 мотоциклів, 20 квадроциклів і 6 баггі, в  десантно-штурмовій роті «Штурм V» – до 15 мотоциклів, до 20 квадроциклів і до 3 баггі, тобто, зміни в ОШС супротивника є показником того, що застосування мототехніки в якості атакуючих засобів перейшло з стадії експериментів в стадію повномасштабного застосування. За рахунок використання під час атаки великої кількості мотоциклів противник просто перевантажує систему вогню Сил оборони значною кількістю  цілей.

Призначення мордвічева главкомом СВ дозволяє прогнозувати, що протягом літньої кампанії цього року рашисти намагатимуться масштабувати застосування бойових мотоциклістів, як за частотою мотоатак, так і за збільшенням кількі  мотоциклістів в одній групі з 10 до 30-50. Тож є сенс, передбачаючи подібний розвиток подій, вжити низку заходів, які нейтралізують масове застосування бойових мотоциклістів.

Подібна  тактика фактично є намаганням відтворити в сучасних умовах підрозділи драгунів — певною мірою гібрид піхоти та кінноти, завданням яких було швидко прибути в кінному строю на гарячу ділянку фронту (для ліквідації прориву супротивника або розвитку успіху атаки), інколи навіть по двое вершників на коні, після чого спішившись, вести бій у пішому строю.

В наш час сили «мотокавалерії» були відтворені за досвідом ірано-іракської війни. В межах іранської концепції асиметричної війни була напрацьована грамотна тактика використання легких мотозасобів: “мотодрагуни” використовувалися переважно як мобільний резерв (протитанковий, мотострілецький) для локалізації просування іракських військ. Зазвичай екіпаж мотоциклу складався з водія та стрільця, який був озброєний снайперською гвинтівкою, кулеметом або гранатометом. Квадроцикли, джипи та багі використовувались у якості носіїв ПТРК. Тактика застосування мотосил зазвичай базувалась на швидке прибуття за умов обмеженої видимості (ніч, сутінки, туман, дощ) в локацію житлової забудови, «зеленки», що дозволяло швидко зблизитися з противником на дистанцію дійсного вогню поза зоною дії ворожої артилерії та авіації. З вогневої позиції робили кілька пострілів-черг-пусків і змінювали її ще до того, як супротивник починав вогонь у відповідь. Таким чином Іран створив легкі мобільні сили на мотоциклах, квадроциклах, баггі та джипах, причому зі суттєвою ударною потужністю, здатні швидко атакувати ворога з кількох сторін, а потім стрімко розсіюватися (так звана тактика роїння — swarming). Тож, на часі ми констатуємо, що рашисти творчо переробили іранський досвід для використання в реаліях сучасних БД.

Боротьба з новою загрозою мусить бути комплексною, тобто, спиратись на низку заходів, технічних та оргштатних рішень, позаяк одна складова, навіть ідеально, на рівні “чарівної палички” — не в змозі обумовити потрібний результат. На додачу до вже існуючих засобів відбиття мотоатак (мінування, фортифікаційні споруди та загородження, кулеметний вогонь, артилерійський вогонь з застосуванням касетних боєприпасів та снарядів з готовими вражаючими елементами, тощо), є сенс розробини низку засобів, спрямованих саме на швидке реагування на раптову швидкісну атаку.

1. Перша частина: на додачу до стаціонарних фортифікаційних споруд, використовувати нелетальні засоби сповільнення або унеможливлення пересування атакуючих, які швидко блокують можливі напрямки атаки. На напрямках, що раптово стали загрозливими, за допомогою дронів можливі шляхи пересування супротивника можна засіювати “їжаками” (бойовий часник, рогульки залізні, підметні каракулі, триболи, триволи, «троїцький часник») — засіб з кількох з’єднаних зіркоподібно гострих сталевих штирів, спрямованих у різні боки, який прохромлює шини транспортних засобів або й ноги неуважних піхотинців. Також з дронів на шляхах ймовірної атаки можна скидати дріт-путанку, причому скидати їжаки та путанку можна і в глибині позицій супротивника, запобігаючи його пересуванню до ЛБЗ. Пропонується також монтувати обабіч шляхів спіралі Бруно (як варіант — зменшених до діаметру в 300 мм), які приводяться в бойове положення вишибним зарядом. Вже існують роботизовані комплекси розгортання загородженнь зі спіралі Бруно, дістанційне мінування, загородження, малопомітні бетонні пирамиди, що за великої швидкості мотоцикла розбивають його колесо і викликають загибель або каліцтво мотоциклістів.
2. В якості летальної зброї є сенс застосовувати дрони, що керуються по оптоволокну та FPV-дрони з осколково-фугасним (ОФ) зарядом. На відміну від фугасного заряду, що найчастіше використовується нині, ОФ БЧ в змозі вражати кілька розташованих поруч цілей одночасно (як людей, так і мотоциклів), наносячи велику кількість ушкодженнь, що досить ймовірно, позаяк ворожа техніка та люди досить компактно туляться навколо комплексу РЕБ. В якості напівготових вражаючих елементів такого дрону є сенс використовувати дріт з насічками, або металеві кільця з насічками, зрештою навіть цвяхи або болти та гайки. Такі дрони у засідці на ключових ділянках можна використовувати в якості засобів виявлення та спостереження з поданням сигналу оператору сейсмодатчиком, і піднімаючи їх в повітря при наближенні супротивника. Таким чином можна зменшувати кількість операторів, позаяк зникає потреба постійного моніторингу поля зору БПЛА. Слід зауважити, що дрони з ОФ БЧ не є суто протимотоциклетною зброєю, і досить доцільним буде їх використання і по звичайній піхоті. Безперечно,  уламки не в змозі пробивати бронежилети та шоломи, як і не в змозі пробити блок циліндрів мотоциклетного двигуна. Втім, вибух всенаправленої БЧ з великою ймовірністю призведе до пробиття бензобаку та покришок кількох розташованих поруч мотоциклів, а ураження кінцівок особистого складу  не лише виводить його з ладу, але й може призвести до збільшення кількості ворожих бійців, захоплених у полон, тобто — до збільшення обмінного фонду.

В якості варіанту розвитку подій, спричинених браком вибухівки (нагальна проблема, що вже зараз має місце) доцільне використання мультикоптерів та БПЛА з фіксованим крилом під сброси по груповим цілям флашетів — стрілоподібних вражаючих елементів,  кінетичну енергію яким надають не продукти детонації вибухівки, а падіння з великої висоти.

3. Крім пасивних засобів захисту є сенс використання тактики активної оборони. При перевазі супротивника у кількості живої сили — марно сподіватись, що сили, які задіяні в статичній обороні завжди будуть у змозі успішно відбивати удари супротивника, який в змозі концентрувати значні сили  для реалізації прориву на конкретній ділянці фронту. Для результативної боротьби з високошвидкістними маневреними підрозділами супротивника потрібні такі ж високошвидкістні і маневрені резервні групи, певною мірою — “пожежні команди”, які   в змозі “тампонувати” прориви супротивника, і результативно знищувати живу силу в таких проривах за рахунок використання  більш важкого і далекобійного озброєння за межами дальності вогню  стрілецького озброєння, що зазвичай у супротивника представлено переважно автоматами АК-12, більш важке озброєння зазвичай штурмовики   використовують досить рідко.

В якості такого важкого озброєння можна розглядати мобильні підрозділи легкой арти (105 мм гавбиці L119/М119 та М56, що буксуються джипами), минометів 82 мм в броньованих та неброньованих джипах, легкі РСЗВ («Сівалка-ВМ8», «Спека»), бронеавтомобілі з крупнокаліберними кулеметами, мобільні групи з ПТРК. В якості більш легких засобів можна передбачити кулеметні  НРК, що автомобілями перекидаються на загрозливий напрямок та мотоциклетний резерв з акцентом на кулеметне, гранатометне та снайперське далекобійне озброєння.

Важливою компонентою таких маневрених груп обов’язково мусить бути протидронова складова: як засоби виявлення та придушення дронів, так і вогневі одиниці для їх кинетичного враження: спеціально навчені стрільці з автоматичними гладкоствольними рушницями, які досить гарно себе зарекомендували для боротьби з FPV-дронами, розрахунки зенітних дронів-перехоплювачів, тощо.

4. В середньостроковій перспективі в більш широкому сенсі потрібна система постійного мониторинга ЛБЗ з цифровими системами виявлення та бойового керування, в т.ч. за рахунок використання баражуючих дронов спостереження.

Застосування тактики активної оборони та створення системи моніторингу кіл-зони, що спирається на баражуючі дрони дозволить певною мірою компенсувати брак особового складу в частинах та компенсувати чисельну перевагу супротивника. Безперечно, супротивник і далі намагатиметься винаходити нові тактичні прийоми, тож слід не лише моніторити його інновації, а своєчасно реагувати на них, зводячи нанівець ті переваги, які вони забезпечують.

Сергій Безрецький,

Інженер, винахідник, промисловець