Серед багатьох чинників, які впливають на ефективність функціонування військових формувань є багато різних факторів, але я хотів зупинитися на одному з головних. Саме про тактико-технічні характеристики, експлуатаційні можливості і якість різних типів і видів військової техніки та озброєнь.

Мій стаж роботи в авіаційній промисловості складає 62 роки, з них 46 років (з 1969 по 2015 рр.) мені довелось працювати з різними підприємствами військово-промислового комплексу та військовими замовниками в СССР та в Росії.

Мені довелось приймати участь в багатьох нарадах з питань ОПК та військової техніки, так як якийсь час я був головою наглядової ради об’єднаної авіаційної корпорації України та Росії.

Все це дає мені підстави висловити своє бачення щодо науково-технічного рівня, надійності і якості військової техніки та озброєння радянського та російського виробництва, яке сьогодні використовує Росія. Воно включає в себе всі складові, починаючи з бронежилетів, гвинтівок та закінчуючи артилерійськими та ракетними системами, засобами протиповітряної оборони, танків, літаків, кораблів, безпілотників, а також різного типу і виду набоїв.

 

Технічні можливості надійності і якості російського озброєння в більшості консервативне і не відповідає сучасному рівню.

Почну з вимог до техніки. Наприклад, загальні технічні вимоги для військової авіації (ОТТ ВВС-65), які розроблені ще в 1965 році, тобто 57 років тому. Яка може бути їх сучасність?

І про інше-загальне для всіх видів військової техніки та озброєнь:

• Матеріали «Конструкційні сталеві та алюмінієві сплави суттєво поступаються сучасним західним зразкам. А сучасні російські композиційні матеріали (КМ) по своїм основним технічним характеристикам на 30-40% гірші ніж голландські, японські та американські КМ.
• Агрегати, приводи систем – по всіх основних показниках мають більшу вагу та гірші технічні характеристики.
• Електроніка, авіоніка та електрообладнання – значно поступаються по технічним показникам сучасному західному обладнанню.
• Двигуни радянського та російського виробництва мають значно гірші показники по економіці, надійності та ресурсам.

Наприклад, якщо порівнювати характеристики важкого військово-транспортного літака Ан-124 з двигунами Д-18Т з таким же літаком з двигунами General Electric, то літак з двигунами Д-18Т може перевезти вантаж 61 тону на дальність 6000 км, а літак з західними двигунами 129 тонн, тобто вдвічі більше на ту ж діяльність.

• Літаки та безпілотні літальні апарати (БПЛА), про які Росія тільки розповідає, що в них неперевершені військові літаки останнього покоління. Мені довелось бувати на фірмах «Сухой» та «МиГ», але нічого нового я там не побачив.

Мені часто також довелось бувати на Новосибірському авіаційному заводі ім. Чкалова. Вони серійно виробляли Су-24, Су-25, Су-30, Су-34. Зазначені літаки відрізняються один від одного лише обтікачами, частковою зміною обладнання та тягою двигунів. А нового покоління я не побачив.

 

 

Що стосується безпілотників (БПЛА) то те, що Росія закуповує їх в Ірані (Шахід-136), говорить про надзвичайно низьким сьогоднішній технічний рівень ОПК Росії. На жаль, поставки з Ірану в Росію БПЛА не робить честі керівництву Ірану. У 1996 році ми поставили в Іран конструкторську і технологічну документацію на літак Ан-140. На цьому ж підприємстві в Ісфахані, Іран виробляв і БПЛА, й ймовірно, використав для них технології, які йому передали з України.

І останнє – в 2021 році в Росії потерпів катастрофу малий військово-транспортний літак Ил-112  із-зі технічних проблем в літаку та двигунах.

 

 

Те, що російська військова техніка має низький науково-технічний рівень і економіку, підтверджує й те, що на цивільних літаках «Суперджет» та «МС-21» російського виробництва використовується 70-80% західного обладнання. Інакше, ці літаки будуть зовсім неконкурентноздатними. Мені також відомо, що те обладнання, яке купувалось для цивільних літаків, особливо електроніка та її компоненти, використовувались російським ВПК для військової техніки

Тому дуже важливо, щоб продовжувались санкції щодо РФ, тоді їх військова техніка буде ще гірша. Тобто, практично нічого нового в галузі техніки для озброєнь РФ не має і використовується тільки те, що створено 40-50 років тому.

На щастя, про такий занепад знали фахівці, особливо вчені, але до верхніх ешелонів влади це не доходило через рівень їх можливості та не бажання (побоювання) говорити правду.

Перебираючи свої записи, я виявив дивні одкровення в нараді з науковими фахівцями, акі проводив віце-прем’єр міністр Росії Альошин, ще 15 листопада 2005 року. Російський чиновник тоді прямо заявив, що ми не конкуруємо з західними виробниками ні в цивільних, ні в військових літаках, і що необхідна потреба російських ДКР — 2,1 млрд дол.

Цікавим був виступ керівника Центрального аерогідравлічного інституту (ЦАГИ), який зазначив, що наші літаки можуть бути «на рівні», якщо встановити на них двигуни західного виробництва, що на 15-20 % перевершують наші за паливною ефективністю, а також перейти на електричне керування, відмовитись від гідравліки, розвивати сучасні технології в проектуванні та виробництві, зокрема використовувати GALS – технології, а ще вирішити проблему з закупками західних металів.

Кілька показових ремарок зробив і О.С. Сіроткін, директор Науково-дослідного інституту авіаційних технологій (НІАТ). Наприклад, він зазначив що монолітні конструкції в літаках Boeing же складають 90%, а на «наших» – 20%. Композити в РФ дорожчі і до того ж важчі на 20-30 відсотків, ніж у США і Японії. В РФ накладні витрати складають 900%, а на Заході – 250 %, вироблення на рік на одного працівника в РФ 6-7 тис дол., що в 10-20 разів нижче ніж на заході (65-136 тис. дол. США). Необхідно створити що найменше 20 нових критичних технологій в РФ. В них немає сучасних технологій щодо вуглецевих та ПАН-волокон. Необхідно створити близько 650 нових стандартів в інформаційних технологіях.

В свою чергу, академік Є.О. Каблов, директор Центрального інституту авіаційних матеріалів (ЦІАМ) визнав, що характеристики матеріалів, волокон і стрічок в РФ суттєво поступаються західним, а обладнання в Росії застаріле.

Керівник Центрального інституту авіаційного моторобудування (ЦІАМ) В.С. Скобін висловився не менш відверто. Він визначив, що за для виробництва та розробку двигунів в РФ немає багатьох технологій. Витрати палива необхідно знизити на 30%, а ресурси двигунів збільшити в 2 рази. Він підкреслив, що за умов адекватного фінансування для створення двигуна нового покоління необхідно 8-10 років, на що необхідно не менш 1 млрд дол.

Директор Державного науково-дослідного інституту авіаційних систем (ДНДІАС) Є.О. Федосов визначив, що в галузі сертифікації по західним стандартам виникла непрохідна діра, так як західні стандарти FAR-25 і JAR-25 в РФ не застосовуються. Він додав, що в РФ практично відсутня система післяпродажного обслуговування.

Тобто, фактично всі фахівці галузі, які виступили, наголошували про жахливе технологічне відставання від Заходу в галузі літакобудування.

Систематично, але за результатами наради, віце-прем’єр Альошин зафіксував песимізм у галузі розвитку конкурентоздатності зі світовими лідерами.

Ймовірно, що відставання РФ від світових виробників виявилося незворотнім, про що йшлося вже в указі президента РФ від 7 травня 2012 року №596. Таким чином, відставання глобальне і визнане в самій Росії.

Аналогічно, як до літаків, БПЛА можна з впевненістю сказати і про низький рівень російських ракетних комплексів різного рівня, так як на них використовуються аналогічні матеріали, агрегати, електроніка.

 

 

 

Розмова про відставання Росії та системних проблемах літакобудування розпочата не випадково.

Для України тут закладений важливий урок, який полягає в досягненні більшої гнучкості, ніж є сьогодні.

Ми повинні розуміти, що сьогоднішня РФ — «не такий страшний чорт, як його малюють». Практично нічого нового в галузі техніки та озброєння, яке створено 40-50 років тому. НАТО має ще більш новішу техніку та озброєння, але не дає нам її, тому що не хоче, щоб РФ знала їх можливості.

Незважаючи на війну с РФ, ми повинні думати про майбутнє.

Українській державі необхідна не просто програма, а державна доктрина в галузі розробки і виробництва озброєнь та військової техніки. Для реалізації такої задачі необхідний високий технічний рівень, системний розвиток науки, активізація прикладних досліджень.

Гадаю, для цього необхідно активізувати співпрацю з західними компаніями.

В Украйні є можливості для створення і виробництва сучасних ракетних комплексів і систем, їх керування, літаків і БПЛА різних типів бойових кораблів, танків, двигунів, електронного обладнання, сучасних агрегатів та іншого. Таким чином, враховуючи рівень військової техніки РФ, я хочу підкреслити, що ми обов’язково переможемо в цій війні, і нам також необхідно розвивати власні розробки та виробництво військової техніки та озброєнь.

 

Дмитро Ківа,

академік НАН України,

генеральний конструктор авіабудування України