На тлі змін форм і методів ведення сучасної війни у світі неабиякої актуальності набуло масове використання роботизованих систем (РС) — порівняльно дешевих безпілотних платформ різного базування (авіаційних, наземних, морських) з ударними елементами (або розвідувально-ударних). Особливо фахівцями відзначається їх багатофункціональність та універсальність, що дозволяє застосовувати різноманітне озброєння і електронне обладнання для ведення розвідки, ураження або радіоелектронної боротьби.

Роботизовані системи різного базування мають беззаперечний потенціал асиметричної зброї. У частині армій світу вже запроваджені так звані «москітні» стратегії, коли масово застосовуються роботизовані системи, фактично замінюючи більш важкі й коштовні пілотовані платформи – літаки, гелікоптери, кораблі, танки, бронетранспортери. Важливим аргументом є відсутність перспектив у змаганні з Росією у виробництві «важких» озброєнь – бойових літаків, танків, ракетних комплексів, артилерійських систем. З іншого боку, в умовах санкцій РФ все більше демонструє технологічне гальмування. То ж, за умов технологічного гіперстрибку Україна могла б реалізувати головне завдання – примусити Москву відмовитися від активних військових операцій та розгортання масштабної війни можливо за рахунок впровадження відносно недорогих, але дієвих сучасних (асиметричних) технологій. Крім того, вкрай болючим стає аргумент постійних втрат військових у зоні ООС – внаслідок зухвалих обстрілів та роботи снайперських груп.

Україна має сучасні наукові і технологічні можливості для створення роботизованих систем військового призначення, а низка приватних компаній вже досягла значних успіхів.

Іноземні компанії активно розробляють і створюють новітні роботизовані засоби виявлення та ураження об’єктів. Серед сусідів України вагомі й надзвичайно активні кроки у цьому напрямку зроблені Росією, Білоруссю, Туреччиною. При цьому активно розробляються безпілотні авіаційні комплекси (БАК), наземні роботизовані комплекси (НРК), морські роботизовані комплекси (МРК) та підводні роботизовані комплекси (ПРК).

Провідні європейські країни та США планують у середньостроковій перспективі розвинути спроможності сухопутних військ за рахунок збільшення у їхньому складі РС різного призначення. Деякі країни, зокрема, Велика Британія розпочали створювати підрозділи бойових роботів в рамках нової концепції.

Крім того, як свідчать дані SIPRI (Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру), останніми роками в світі набрала  обертів тенденція переозброєння на новітні високотехнологічні системи (загальна статистика вказує на стрімке збільшення військових витрат країн світу, а в 2019 р. було встановлено рекорд сумарних річних витрат). При цьому попит на роботизовані засоби виявлення та ураження об’єктів, транспортування і інших, стрімко зростає в усьому світі.

При цьому об’єднання зусиль державних і приватних секторів ОПК України можуть забезпечити нову хвилю розвитку роботизованих систем різного призначення як в інтересах посилення оборонного потенціалу України, так і в інтересах зростання експортного потенціалу країни (на жаль, на цей час Україна має напрацювання лише у сфері створення БАК та НРК, тоді як МРК і ПРК існують переважно як проекти). Попередньо встановлено, що ключовим елементом спільних зусиль державних та приватних структур можуть стати нові ударні (розвідувально-ударні) БАК та НРК, а у перспективі й МРК і ПРК.

 

Ударні БПЛА України (стислий огляд)

У 2017 р. ПАТ «ЧеЗаРа», ПРАТ «НВО Практика» та польська компанія WB Electronics презентували оновлений варіант безпілотного ударно-розвідувального комплексу «Сокіл». Він складався із двох БПЛА (створених за польською ліцензією) — розвідувального FlyEye  та  ударного дрону-камікадзе Warmate. FlyEye оснащений нічними та денними камерами. Забезпечував тривалість польоту упродовж 120-180 хвилин, на висоті до 1000 м та дальності 50 км. БПЛА обладнаний захищеними каналами передачі інформації, а також функцією повернення у точку запуску при втраті сигналу GPS. Зібрана інформацію безпілотником FlyEye передається на пункт управління, де приймається рішення на застосування ударного дрона-камікадзе Warmate. Максимальна дальність ураження цілі шляхом самознищення при потраплянні в ціль, становить до 30 км. БАК «Сокіл» проходив випробування в інтересах ЗСУ, однак досі не прийнятий на озброєння. Хоча на цей час проект заморожений, за деякими даними, він цілком може бути використаний для подальшої розробки в інтересах ЗСУ.

Інший ударний БАК, розроблений ТОВ «Компанія оборонних і радіоелектронних технологій» (КОРТ), безпілотник-камікадзе або баражуючий боєприпас – RAM UAV. Свого часу демонструвався на UMEX-2018 (ОАЕ). RAM UAV оснащений електричним двигуном, що забезпечує дальність польоту до 30 км на крейсерській швидкості у 70 км/год. Запуск за допомогою катапульти. БПЛА RAM UAV може оснащуватись трьома типами бойової головної частини. БПЛА RAM UAV пройшов випробування в зоні проведення ООС і показав високі результати протидії ворожим комплексам радіоелектронної боротьби. Згідно з даними підприємства КОРТ, ця розробка була передана до підприємства-партнера – ТОВ «Укрспецсистемз».

НВП «Атлон Авіа» представило власну розробку — ударний безпілотний комплекс «Грім» ST-35  — під час виставки «Зброя та безпека 2019».  Це баражуючий боєприпас, сконструйований за принципом біплану з двома наборами Х-подібних площин, що встановлені на корпусі боєприпасу разом із оптико-електронним обладнанням для наведення цілі. Така конструкція забезпечує гарну керованість у режимі наведення та пікірування комплексу на цілі. Основний метод запуску комплексу за допомогою мультироторного літального апарату, який транспортує ударний безпілотник у зону знаходження цілі. На висоті 500 метрів здійснюється наведення та пікірування БАК. У момент пуску безпілотника мультироторний літальний апарат піднімається на висоту до 1 кілометру та виконує функцію ретранслятора, слідкуючи за результатами ураження цілі. Максимальна дальність ураження цілі становить 30-40 км. Максимальна тривалість польоту складає до 60 хвилин. Загальна злітна маса становить до 10 кг, а вага бойової частини – до 3,5 кг. Система автоматичного наведення реалізована по телевізійному або інфрачервоному каналу. Головка самонаведення змінна – залежно від метеоумов екіпаж буде самостійно визначати, який тип головки треба використати. Однією з особливостей комплексу є його незалежність від навігаційних систем, що дозволяє йому працювати автономно навіть підчас ведення активної радіоелектронної боротьби. Наразі БАК оснащується термобаричною бойовою частиною. За словами розробників планується розширення типів бойових частин. Станом на травень 2020 р. БАК проходить заводські випробування та готується для подальших сертифікацій, а можливо і прийняття на озброєння.

При цьому не зайвим буде зазначити, що «Атлон Авіа» характеризується досить динамічним розвитком, а наказом Міністерства оборони №115 від 9 квітня 2020 р. за результатами успішних державних випробувань безпілотний авіаційний комплекс розвідки і коректування вогню артилерії А1-СМ «Фурія» розробки й виробництва цієї компанії було прийнято на озброєння ЗСУ.

Ще однією новинкою 2019 р. стала оновлена версія відомого безпілотника розвідника People Drone PD-1, розробленого ТОВ «Укрспецсистемз» (UkrSpecSystems), який перейшов у категорію ударних. Апарат з самого початку створювався для ведення розвідки. Але у 2018 р. він був доопрацьований, після чого отримав функцію вертикального зльоту та посадки, а також позбувся катапульти для запуску. PD-1, який часто називають «Перший народний комплекс БПЛА» — це вітчизняний модульний БПЛА. Наразі нова версія PD-1 оснащена новим потужнішим двигуном, який відтепер може оснащуватись баражуючими боєприпасами, що встановлюються у спеціальні підвісні контейнери, які розташовані по одному на кожному крилі. Корисне навантаження одного боєприпасу може становити понад три кілограми. Маса корисного навантаження, за інформацією розробників, становить 8 кг. Максимальний час польоту 5 годин. Максимальна стеля польоту 2 км. Згідно з розробниками, з висоти 1000 метрів досягається точність близько 10 метрів. Наразі йдеться про термобаричні, осколково-фугасні та кумулятивні боєприпаси з бойовою частиною до 3 кг. Точність також залежить від того чи оснащений боєприпас системами прицілювання та коригування траєкторії. В цілому слід зауважити, що війна РФ проти України зумовила стрімкий розвиток безпілотної авіаційної техніки в інтересах силових структур країни. Щодо деяких розробок з’явився й інтерес з боку іноземних замовників. Зокрема, мав місце експортний контракт, виконаний ТОВ «Укрспецсистемз», результати якого, згідно інформацією підприємства, було використано для розвитку й створено вже третю версію People Drone PD.

Окрім вищезазначених комплексів варто згадати і перспективний проект ДП «Антонов» БАК «Горлиця». Він вперше був представлений ще у 2017 р. Після того апарат пройшов випробування на міць, його випробовували в аеродинамічній трубі, а в жовтні 2017 р. — були проведені льотні випробування. Основні задекларовані характеристики БАК: практична дальність польоту до 1050 кілометрів, тактичний радіус застосування до 80 км, максимальний час польоту до 7 год. За словами конструкторів ДП «Антонова», у кооперації з КБ «Луч» проводиться робота щодо оснащення комплексу спеціальними легкими ракетами, таким чином цей комплекс можна віднести до класу тактичних ударних безпілотних комплексів. Станом на 2020 р., щодо результатів робіт із вдосконалення БПЛА інформації немає.

Також варто наголосити, що станом на травень 2020 р. активна фаза ї розробок та випробувань українських БАК продовжується. За виключенням ДП «Антонов» усі розробники – приватні підприємства.

 

Перспективні платформи НРК України для створеня ударних комплексів (стислий перелік)

Варто зауважити, що в ЗС України цілеспрямовані заходи щодо розробки та впровадження до складу підрозділів наземних роботизованих комплексів військового призначення не проводяться. За цим інноваційним напрямком провідні країни світу значно випереджують Україну. У військових частинах ЗС України наземні роботизовані комплекси (за виключення зразків закордонного виробництва для виконання завдань розмінування) відсутні.

Водночас, в країні існує певний науково-технічний потенціал для створення наземних роботизованих комплексів військового призначення. Вітчизняні розробники орієнтовані на створення багатофункціональних наземних роботизованих платформ для виконання розвідувальних та бойових функцій.

З 2016 р. з’явилося декілька макетних зразків, представлених переважно приватними компаніями. Звернути увагу можна на наступні.

1. Роботизований спостережно-вогневий комплекс «Мисливець» (РСВК-М3), який вже пройшов ряд випробувань на полігонах та в бойових умовах. Розробник — КБ “Роботікс”, київська приватна компанія. «Мисливець» в межах спільного рішення з Міноборони України проходить випробування, вже показав себе як досить потужна зброя під час випробування в умовах реальних бойових дій на сході України. Детальніше: http://opk.com.ua/попит-на-бойовий-робот-мисливець-кб/ та: http://opk.com.ua/ми-проходимо-випробування-вже-із-тре/
2. Роботизовані платформи «Ласка» та «Скорпіон» від приватної компанії «Інфоком Лтд» (м. Запоріжжя). Ця компанія також розробила систему автономного водіння PilotDrive та робота-поліцейського. Компанія певною перевагою вважає значний досвід (протягом 25 років) у створенні та інтеграції програмного забезпечення робото-платформ (фактично можна казати про елементи створення штучного інтелекту). Детальніше: http://opk.com.ua/для-качественного-перевооружения-у/
3. Львівська приватна компанія Roboneers розробила роботизовані, дистанційно керовані платформи з гібридним приводом у двох версіях – бойовій та транспортній. Детальніше: http://opk.com.ua/в-україні-можна-зробити-бойову-робото/

 

Попередні роботи зі створення бойових роботів, зокрема, багатоцільовий транспортний засіб «Фантом» (розроблявся підприємствами оборонного комплексу України та «Спецтехноекспортом») та бойовий дистанційно-керований комплекс «Піранья» на гусеничній платформі (розроблено київським ПАТ «Кузня на Рибальському», проект заморожений) виявилися менш вдалими. Однак свідчать, в державі спроби розвитку таких технологій мали місце. Як і у розробках БАК, усі розробники НРК – приватні структури.

 

Можливості та шляхи розвитку БАК та НРК

Попереднє вивчення стану розробок та позицій керівників приватних оборонних компаній свідчить про наступні «вихідні позиції» у цій сфері.

В умовах відсутності в Україні ядерної зброї і необхідності мати сучасну зброю концепція переозброєння країни цілком може будуватися на «москітній доктрині», тобто масовому розвитку й безпілотних роботизованих комплексів різного призначення. За основу можна взяти побудову ударних БАК та НРК. У перспективі актуальними також будуть розробки й МРК та ПРК.

Враховуючи, що приватні компанії досягли суттєвих результатів саме у розробках (а не виробництві) роботизованих платформ, однак мають значні проблеми із бойовою частиною та створенням керованої зброї для таких комплексів, вкрай важливою для розвитку РС стає участь держави. Вагомість включення державних структур зростає також через те, що, як свідчать самі розробники, вартість керованого озброєння, систем наведення та управління зброєю може значно перевищувати вартість платформ (у деяких випадках озброєння складає 80% усього комплексу). Отже, саме держава має стати виробником бойової частини до нових БАК / НРК. Крім того, розробники БАК / НРК нині або мають дрібносерійні виробництва, або не мають виробництв взагалі і розраховують на розміщення виробництв на інших підприємствах.

Вагомою проблемою, яка за визначенням майже усіх розробників, гальмує розвиток цього напрямку, не невизначеність Генштабу ЗСУ та Міноборони із потребами ЗСУ у таких комплексах. Така невизначеність обумовлює й відсутність замовлень таких розробок.

Важливо зазначити, що переважна більшість розробників готові до різноманітних форм співпраці.

1. У якості постачальників платформ або їх елементів (в разі, коли держава самостійно вестиме проекти із розвитку БАК / НРК.
2. У якості постачальників програмного забезпечення («Інфоком ЛТД»).
3. Можливе утворення державно-приватного спільного підприємства для розробки нового спільного «продукту» — БАК / НРК з більш розвинутими технічними характеристиками. Деякі керівники підприємств-розробників переконані у можливості реалізувати взаємодію держави з приватними підприємствами без створення юридичної особи, а на підставі господарських договорів.
4. Деякі з підприємств зацікавлені у самостійному розвитку – наприклад, НВП «Атлон Авіа» готове до подальшого розвитку БАК (ударні версії) – в разі більш чітких гарантій держави (замовників). В тому числі можуть бути допрацьовані й впроваджені «форвардні контракти», якими Міноборони (або інші замовники) гарантували б закупівлю певної кількості РС в разі підтвердження визначених ТТХ БАК / НРК. При цьому держава може стати виробником і постачальником бойової частини БАК.
5. Однак найбільш перспективним шляхом розвитку БАК / НРК виглядає створення державно-приватних консорціумів із завданням спільного розвитку наявних БАК / НРК до ударних комплексів. Такий підхід дозволив би визначити частки кожного із запрошених учасників, очолити такі консорціуми міг би Укроборонпром (оскільки в його складі розробник озброєнь ДержККБ «Луч» та низка виробничих потужностей, на яких можна було б розгорнути серійне виробництво вже нової продукції). Крім того, ДП «Український центр «Безпека» (створено Кабінетом міністрів в 2017 р. для фінансування підготовки виробництв) розробив нову стратегію фінансування нових виробництв на умовах угоди про співпрацю (згідно з інформацією заступниці міністра Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Світлани Панаіотіді, таке фінансування може бути запроваджене з 2021 р.), то ж цілком можливим може стати цільова підготовка державою розгортання серійних виробництв нових ударних БАК / НРК.

Варто також усвідомлювати, що процес створення підрозділу бойових роботів вимагає певних складових. По-перше, техніка має бути на озброєнні ЗСУ. По-друге, має бути виділений штат та відповідне забезпечення. Оператори мають пройти навчання. Мають бути налагоджені системи ремонту та сервісу, обслуговування цієї техніки. За умов розгортання в Генштабі ЗСУ «Управління майбутнього» можна було б передбачити створення відповідних експериментальних підрозділів для відпрацювання тактики й стратегії використання підрозділів бойових роботів. У таких «бойових лабораторіях» має проходити дослідна експлуатація в тому числі й зразків роботизованих систем, має відпрацьовуватися тактика застосування повітряних та наземних роботизованих систем у різних видах бойових операцій, готуватися пропозиції для підготовки відповідних розділів бойових статутів. Це повинно суттєво скоротити час введення нових зразків техніки до штатних підрозділів Збройних Сил, забезпечить їхнє оптимальне застосування особовим складом, мінімізує ризики малоефективних або надмірних технічних рішень з блоку розробників/постачальників, або недолугих тактичних чи організаційних рішень з боку військових/споживачів.

Варто наголосити, що вже нині існують усі можливості для плідної співпраці держави із приватним сектором у галузі розвитку/створення ударних та удосконалених з іншими функціями БПЛА і БПНА.

 

В даному огляді не розглядається розвідувально-ударний комплекс Bayraktar TB2, що відноситься до класу оперативно-тактичних середньовисотних БпЛА з великою тривалістю польоту. Цей проєкт є імпортом та до того ж занадто коштовним для масового виробництва. Україна придбала БАК у турецької компанії Baykar на початку 2018 р., до складу входить шість безпілотних літальних апаратів, три наземні станції управління, розміщенні у автомобілях, та інше устаткування.

 

Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії,конверсії та роззброєння