Що таке національна безпека? Закон України «Про національну безпеку України» встановлює що: «Національна безпека України це – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз».

24 лютого 2022 року, Російська Федерація здійснила озброєний напад на Україну і, таким чином, зазіхнула на наш державний суверенітет, територіальну цілісність і демократичний конституційний лад.

Механізм протидії загрозам національної безпеки в умовах сучасної війни – це сукупність ефективних та якісних методів, спрямованих на формування комплексу дій для захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, який сприяє стійкому розвитку країни в умовах бойових дій.

Таких ефективних та якісних методів дуже багато, і одним із таких методів, може бути використання приватних військових компаній (ПВК), як дієвий військово-політичний інструмент державного впливу. Донедавна в певних колах ПВК вважалися просто неурядовими підрядниками, які надають послуги з охорони. Проте впродовж останніх десятиліть цей вид діяльності вийшов на принципово новий рівень, демонструючи, що ПВК є ефективним елементом, який може виконувати досить нетипові завдання і, навіть, скласти потужний кістяк збройних сил. Інтерес до ПВК стає актуальним, коли є необхідність залучити неурядовий інструмент для виконання комплексних спеціальних операцій, що ідеально вписується в нинішню концепцію війн четвертого покоління. ПВК яка найбільш була на слуху у міжнародної спільноти за останній рік, це, звичайно, російська «Група Вагнера», яка була задіяна в Україні, в якості важко озброєного штурмового підрозділу на складних ділянках фронту, і досягла майже міфічного статусу завдяки своїй глобальній присутності та потужним медійним кампаніям. До речі, дуже багато було дискусій з приводу саме важкого озброєння «Групи Вагнера», мовляв «скандал», «де вони його взяли?» і т.д. Тут нема абсолютно нічого нового, коли на початку 2000-х років я працював в Іраку на Міністерство Оборони США, у нас на озброєнні були основні американські ударні гелікоптери AH-64 «Апач», і вони добре себе зарекомендували в приватних руках.

Далі. «Група Вагнера» – це  псевдоприватна ПВК, тому що від приватної компанії там не залишилось майже нічого. «Група Вагнера» виконує декілька функцій:

Перша – це такий собі воєнізований каратель, елемент залякування. Це унітарна компанія, щось на кшталт конвеєрної стрічки, що тягнеться з росії у світ, у зони бойових дій, де у москви є матеріальні або стратегічні інтереси. Так, компанією керують приватні особи, які можливо і не отримують прямих наказів за стандартним ланцюжком інстанцій із кремля. Але це не означає, що група не може бути частиною регулярних сил або не підпорядковуватись їм.

Друга — це гігантська операція з обдурення, націлена на те, щоб відвернути увагу тих, хто аналізує взаємовідносини росії з різними владними режимами в усьому світі. «Вагнер» виконує важливу маскувальну функцію російських військових з точки зору розгортання їхніх сил і засобів для військово-технічного узгодження в таких місцях як Сирія, Лівія, Малі, ЦАР і так далі. Іншими словами – це типовий гібридний інструмент, покликаний прикрити завісою приватної бізнес-активності непривабливі дії держави. Наприклад, в Африці, на Близькому Сході «Вагнер» тісно взаємодіє з держкорпорацією «Ростех», забезпечуючи захист поставок її продукції до Центральноафриканської республіки або Сирії.

Хочу звернути увагу на те, що інвестиції кремля в Африку, попри їхню обмеженість, завжди мали стратегічний характер і не були випадковими. Незважаючи на дуже великий рівень фрілансу, насправді ними завжди керував кремль, який намагався використати Африку, щоб компенсувати деякі елементи західної сили, отримати нові джерела доходу і розширити свою військову базу в недорогий спосіб. «Група Вагнера» якнайкраще вписалася в цю напівлегальну діяльність завдяки своїй гнучкій і неформальній структурі. Ще з часів СРСР, росія робила урядам невеликих африканських країн цінну комплексну пропозицію: пакет, у якому зацікавлений кожен авторитарний лідер. Це фізична безпека, негласний контроль, постачання енергоносіїв та/або продовольства в поєднанні з інвестиціями в соціальні мережі та інформаційні операції. І той факт, що африканські країни все ще вагаються в засудженні російського вторгнення в Україну та щодо санкцій, є насправді результатом дуже давніх російських інвестицій в інформацію. Окрім інформаційної підтримки є ще кілька окремих напрямків. По-перше, неформальні контакти в Африці допомагають сьогодні росії полегшити доступ до шляхів ухилення від санкцій, а по-друге, тіньові грошові потоки безпосередньо допомагають режиму і конкретним людям у російському керівництві вирішувати свої завдання.

Підводячи підсумки, ми можемо вважати, що ПВК з покладеними на них завданнями справляються. Так, керівника «Групи Вагнер» покарали, і на то були вагомі причини. Слава запаморочила голову, і «Група Вагнера» відкрито і демонстративно почала порушувати російське законодавство, що в путінській росії дозволено тільки самій владі, за це їх і покарали. Але поки в африканських або якихось інших країнах є попит на AK-47, вантажівки КАМАЗ і дешеві бронежилети, ми обов’язково побачимо там і щось схоже на «Групу Вагнера», можливо під іншою назвою.

А як справи з питанням ПВК в Україні? Чи щось змінилось з початку повномасштабного російського вторгнення? На жаль, ні, нічого не змінилось. Влада категорично не хоче нічого чути ні про українські ПВК ні про іноземні, і це шокує. У нас зараз триває контрнаступ, і Україна, на жаль, зазнає втрат у живій силі і техніці, але якщо техніку можна відремонтувати, отримати нову, то ніхто не замінить людей. Наші західні і європейські партнери будуть нам поставляти Абрамси і Леопарди, не нескінченно звичайно, але вони не зможуть постачати нам людей. Противник може мобілізовувати сотнями тисяч, ми такого собі дозволити не можем. І вмирати вони також готові сотнями тисяч. Я згадую слова того-ж Євгена Пригожина, колишнього керівника «Групи Вагнера»:

“ЧВК «Вагнер» выполнила свою задачу в Бахмуте — целью «Бахмутской мясорубки» было не взятие города, а перемалывание подразделений ВСУ”.

На тлі цього, приблизно у липні-серпні 2023 року, у компанії «Омега Консалтинг Груп» було приблизно 20.000 підготовлених іноземних добровольців, і ми запропонували деяким силовим структурам України підкріпити наше військове угрупування цими добровольцями. Одним із головних нюансів пропозиції було те, що добровольцям не треба було платити. Звичайно там були певні, на мій погляд цілком прийнятні позиції, які треба було додатково обговорити, але пропозицію відхилили, ще й натякнули на ст.111 КК України – державна зрада.

Автор статті під час роботи в ПВК

Приблизно у лютому 2023 року до нашої компанії звернулись представники однієї української силової структури і запропонували співпрацю, умовно кажучи, у послабленні російського збройного потенціалу. Звичайно, ми погодились. Пів року ми намагались визначитись з нашими цілями, можливостями і розробкою загальної стратегії. На узгодження елементарних питань йшли тижні. Врешті-решт, коли ми практично все підготували і сказали що час їхати у відрядження, з’ясувалось що у нас немає фінансування, а наприкінці, нас взагалі звинуватили у шпигунстві і від проекту відсторонили. З часом, ми дізнались, що за нашою спиною почались перемовини з нашими контактами за кордоном і по нашій схемі вже працюють інші люди. Як ефективно вони працюють, це вже друге питання.

З постачанням зброї в Україну теж саме, всі цікавляться, ніхто не купує. Я розумію, що до закупівель треба ставитись дуже виважено, але коли під час війни ми пропонуємо ефективне і вкрай необхідне нам озброєння, таке як, наприклад, ПЗРК FIM-92 «Стінгер», а нам кажуть що в ньому нема необхідності, виникають сумніви з приводу того, чи всі дійсно зацікавлені у «захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, та інших національних інтересів України» і чи не ставлять деякі особи свої особисті амбіції і інтереси вище державних.

Автор цієї статті під час роботи в ПВК

Я тут згадую інтерв’ю начальника ГУР МОУ Кирила Буданова, яке він дав Наталії Мосейчук: “Кожен має зробити все, для того щоб наша перемога була досягнута. Будь-якою метою. Важливий виключно результат”. Я його розумію, йде війна, і не можна йти по багнюці не забруднивши ніг, але якщо важливий результат, чому не використовувати всі наявні інструменти для досягнення нашої перемоги? Особливо, якщо ці інструменти вже були випробувані іншими світовими гравцями і довели свою ефективність? Чому американці не вагаються з прийняттям рішень, якщо ці рішення стосуються інтересів США, а ми під час війни розглядаємо пропозицію через мікроскоп і крутимо носом? Коли ми вже покінчимо з цими кланами, куди приймають тільки «своїх», і якщо ти в такий клан не входиш, то ти або зрадник або шпигун? На ці питання, у мене, на жаль, відповіді немає.

Звичайно, діяльність ПВК не бездоганна, має тонкощі та недоліки. Але приватні силові структури у різних формах присутні майже у кожній країні світу. Підрядники одночасно задіяні у військовій сфері та безпеці, причому не як сторонні спостерігачі, а як активні учасники, від дій яких певною мірою залежить реалізація чиїхось інтересів. Розвиток та збільшення кількості ПВК, а також масштабів їх функціонування та різноманіття наданих ними послуг у сфері оборони та безпеки будуть тільки збільшуватись, адже військові підприємства є невіддільною частиною світового порядку, що гнучко та швидко відповідає на попит з боку різних замовників. Такі підприємства продовжать додавати нових завдань, включаючи створення професійних підрозділів розвідки, спеціального флоту та навіть удосконалених повітряних сил. До речі, навчати літати на F-16 українських пілотів буде приватна компанія Draken International у якої на балансі є свої винищувачі.

Співробітник компанії Омега Консалтинг Груп у Західній Африці.

Як приклад, зауважу, що менш ніж за двадцять років приватна сила поширилася в усіх сферах, навіть в космічному просторі. Космос вже приватизований такими підприємствами, як “SpaceX” і “Virgin Galactic”. Приватні супутники вже обертаються навколо Землі і можна замовити приватний чартерний рейс в космос.

Світ змінюється і його війни теж. З метою забезпечення національних інтересів і безпеки України, збільшення ефективності виконання спеціальних заходів розвідувальними органами нашої держави – співпраця з підконтрольними державі ПВК є неминучою, питання тільки коли це зрозуміють особи, які приймають рішення. І не треба намагатись нічого створювати, все вже давно створене і є в наявності, треба просто проявити політичну волю, довіритись професіоналам і таким чином наближати нашу перемогу разом.

Андрій Кебкало,

засновник та керівник приватної військової компанії «Омега Консалтинг Груп»