За підтримки Фонду Вільна Україна було розроблено аналітичний звіт з рекомендаціями та два законопроекти в сфері безпеки та оборони, направлені на зниження рівня корупції та підвищення обороноздатності країни.

Дані ініціативи направлені на виконання положень наступних планових документів: 1) Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України, та 2) Стратегічний оборонний бюлетень. Також дані рекомендації та готові законопроекти підтримують та відповідають пріоритетам таких  документів як 1) Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020», 2) Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду на період до 2020 року, 3) Розпорядження КМУ від 24 лютого 2016 р. № 175-р «Про Стратегію реформування системи публічних закупівель (“дорожня карта”).

 

Фахівці Фонду Вільна Україна переконані, що врахування запропонованих кроків з удосконалення системи державної підтримки оборонної промисловості дозволить якісно здійснити системні структурні перетворення оборонно-промислового комплексу та технічне та технологічне переоснащення виробництва підприємств ОПК України.

З огляду на неефективність та потенційні корупційні ризики у виконанні Мінекономрозвитку своїх функцій експертами Фонду Вільна Україна рекомендується:

По-перше, внести зміни до актів законодавства та скасувати функцію державного замовника з оборонного замовлення для Мінекономрозвитку для виконання державних цільових програм реформування та розвитку ОПК, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення.

Також пропонується створити центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ), відповідальний за формування та реалізацію державної політики у сфері оборонно-промислового комплексу (відповідно до Концепції розвитку сектору безпеки та оборони, затвердженою Президентом у березні 2016 року), та перевести усі державні підприємства оборонної галузі в його управління з подальшою реалізацією всіх програм реформування та розвитку. Це б дало змогу вибудувати функціонально дієву модель управління підприємствами ОПК та дозволить якісно здійснити системні структурні перетворення оборонно-промислового комплексу, технічне та технологічне переоснащення виробництва.

Або принаймні передати функцію з фінансування ОПК до Міністерства оброни України (існуюча модель у Сполучених Штатах).

Це усуне конфлікт інтересів в Мінекономрозвитку, та спростить і зробить якісним процес створення та оновлення/розширення оборонних виробничих потужностей на підприємствах ОПК.

По-друге, включити вартість створення нових та нарощення існуючих виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення у вартість самої оборонної продукції відповідних замовників, в першу чергу Міноборони України.

Такі кроки дозволять Уряду:

1) зменшити неефективність та потенційні корупційні ризики в процесі реформування та розвитку ОПК України;

2) об’єднати витрати на фінансування виробничих потужностей в рамках одного органу — або Міністерства оборони, яке є фактичним замовником продукції оборонного  призначення, або майбутнього міністерства (ЦОВВ), відповідального за формування та реалізацію державної політики у сфері оборонно-промислового комплексу.

Даний аналіз з рекомендаціями повинен бути цікавим Уряду, профільному комітету ВРУ, а також РНБОУ та адміністрації Президента України для врахування при здійсненні реформ.

Повний текст про існуючі ризики моделі фінансування розвитку ОПК та рекомендації щодо їх усунення можна прочитати за посиланням (https://www.slideshare.net/ViktorPlakhuta/170621-state-funding-medt-my-v7-full).

Ще одним документом, розробленим експертами Фонду Вільна Україна, є законопроект щодо зниження рівня секретності оборонних закупівель – «Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості та прозорості державного оборонного замовлення з метою зменшення рівня корупції в оборонній сфері та адаптації і гармонізації національного законодавства до сучасних умов й стандартів безпеки країн НАТО та ЄС”» (можна ознайомитися за посиланням: http://ukrfreedomfund.org/ua/news/fond-vilna-ukrayina-rozrobyv-proekt-zakonu-ukrayiny-dlya-znyzhennya-rivnya-sekretnosti-v);

На сьогодні, при наявній корупції у вищих ешелонах влади, неспроможності правоохоронних органів та судової систем, секретність є інструментом для здійснення мільярдних оборудок та приховування злочинів. В таких умовах – секретність шкодить нашій державі, а не слугує захисту її національних інтересів.

Більшість зброї і обладнання в Україні закуповуються через неконкурентні процедури в державному оборонному замовленні (ДОЗ). Використання неконкурентних процедур як правило, призводить до підвищення цін, низької якості та корупції. Особливо це стосується України:

• у всесвітньому рейтингу СРІ Україна у 2016 році, за даними «Transparency International», посідає 131 місце зі 176 країн.
• відповідно до Індексу антикорупційної політики в оборонному секторі (The Government Defence Anti-Corruption Index), який визначає рівень корупційних ризиків у державних органах оборонного сектору багатьох країн світу, Україна потрапила у групу D (показник А цього індексу означає «найменший рівень корупції», а  F – «критичний рівень»).

Оборонний бюджет США може слугувати в якості прикладу для України для  поліпшення та забезпечення прозорості та підзвітності уряду (http://comptroller.defense.gov/). Фахівці Фонду Вільна Україна переконані, що необхідно спростити і стандартизувати процедури розсекречення та отримання громадянами доступу до конфіденційної інформації. Це ключ до забезпечення того, щоб уряд не міг використовувати класифікацію інформації для прикриття корупції, неефективності або помилок.

В законопроекті пропонується відкрити ДОЗ, на сьогодні цілком таємний план закупівель, при цьому не розкриваючи повністю всю інформацію про предмети закупівель, а надаючи лише необхідний мінімум. Пропонується наступне:

1. Утаємничувати окрему інформацію про товари та послуги, а не повністю всю закупівлю.

План закупівель озброєння, військової техніки та послуг оборонного призначення стане відкритим;

2. Зобов’язати Мінекономрозвитку опублікувати реєстр компаній, які є виконавцями ДОЗ (реєстр виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення) та надалі тримати його відкритим на своєму веб-порталі;

Це відкриє для контролю громадськості всі компанії, що виконують ДОЗ – ми зможемо перевіряти ці компанії на предмет їх спроможності виконувати замовлення, та перевіряти їх пов’язаність з чинними та колишніми державними посадовцями (перевірка на предмет наявності конфлікту інтересів). Показовий приклад є розслідування Ганни Бабинець

(можна ознайомитися за посиланням: https://www.facebook.com/anna.babinets.1/posts/2269396993284895?pnref=story);

3. Зобов’язати всіх силовиків звітувати про результати здійснення процедур закупівлі, укладення та виконання державних контрактів з оборонного замовлення (у частині, що не містить державної таємниці) з оприлюдненням звіту уповноваженим органом (Мінекономрозвитку) на його веб-порталі. Це поставить під контроль громадськості дії самих замовників – що вони закуповують, у кого та за якими цінами.
4. Заборонити обмежувати доступ до інформації та зобов’язати оприлюднювати інформацію про:

• складання, розгляд і затвердження бюджетів на оборонні потреби
• кошториси та плани використання бюджетних коштів, виконання цих планів
• планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі за державним оборонним замовленням та інше.

Прихильники існуючої системи закритих  закупівель стверджують, що це виправдано, оскільки деталі військових закупівель України можуть бути використані ворогом. Проте сумнівно, що відкриття такої інформації може слугувати на користь потенційним ворогам; особливо враховуючи те, що через спільне радянське минули та тісні зв’язки на протязі останніх 25 років незалежності головна країна-агресор (Росія) мала повний доступ до всієї потрібної їй інформації.

 

Ще одним документом, розробленим експертами Фонду Вільна Україна, є проект Закону, впровадження якого дозволить укладати прямі контракти за імпортом для державних замовників в рамках держоборонзамовлення (без посередництва ДК Укроборонпром) – «Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення умов для закупівлі продукції, робіт, послуг оборонного призначення за імпортом для забезпечення потреб військових формувань”» (http://ukrfreedomfund.org/ua/news/fond-vilna-ukrayina-rozrobyv-proekt-zakonu-ukrayiny-dlya-nadannya-prava-derzhavnym-zamovnykam-z).

Експерти Фонду Вільна Україна переконані, що проблемою вітчизняного ОПК є те, що він не здатен забезпечити більшу частину потреб військових формувань, причому в найважливішій номенклатурі ОВТ і послуг (у грошовому еквіваленті це, за оцінками Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, не менше 60—70%), у зв’язку з тим, що Україна ніколи не виробляла й не виробляє бойових літаків, комплексів протиповітряної оборони, корабельного озброєння, бойових вертольотів тощо.

За даними експертів, Україна здатна забезпечити себе вітчизняними ОВТ лише приблизно на третину від потреб оборони. На практиці це означає, що українські військові формування отримуватимуть бронетехніку, деякі високоточні системи ураження, артилерійські системи, але немає ніяких шансів, що вони отримають нові бойові літаки або глибоко модернізовані системи протиповітряної оборони. Причина об’єктивна — Україна ніколи не виробляла такі озброєння (http://glavcom.ua/pub/pdf/49/4935/doslidgennya0117.pdf).

При цьому, державний концерн Укроборонпром має істотний вплив на імпорт оборонних товарів. Відповідно до вимог чинного законодавства (Законі України “Про державне оборонне замовлення” та “Про зовнішньоекономічну діяльність”) система закупівель ОВТ за імпортом суттєво обмежена тим, що державні замовники зобов’язані здійснювати її через спеціальних експортерів, що знаходяться у складі ДК Укроборонпром. Внаслідок цього, по-перше, українські військові формування не отримують вкрай необхідні сучасні зразки ОВТ, а по-друге, західні оборонні компанії, що вивчають можливості роботи на українському ринку, дуже стримано ставляться до перспективи інвестицій через неприйнятні і невигідні форми співпраці.

Відповідно до звіту RAND Corp. “Security Sector Reform in Ukraine” («Реформа безпекового сектору в Україні» — https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/research_reports/RR1400/RR1475-1/RAND_RR1475-1.pdf),  ДК Укроборонпром завищує ціни на імпорт від 5% до 20% і вище. Створюючи таким чином труднощі для імпорту, ДК Укроборонпром сподівається розвивати власну оборонну індустрію. У військовий час така стратегія перекриває доступ Україні до необхідного військового обладнання. А особи із конфліктом інтересів можуть впливати на процеси закупівель. Контракти обговорюються із військовими, що мають довгострокові відносини із представниками державних постачальників, таким чином утворюючи сприятливі умови для корупції», – вважають автори звіту (http://www.pravda.com.ua/articles/2017/02/7/7134691/).

Таке становище державного концерну проблематично, щонайменше, з двох причин:

1. Деякі потенційні постачальники мають правові рамки, які ускладнюють можливість укладання контрактів з ДК Укроборонпром. У випадку Сполучених Штатів, наприклад, іноземні військові продажі (FMS) можуть бути юридично оформлені тільки з органом закупівель в рамках міністерства оборони приймаючої країни, а не з державним підприємством. У той час як прямі комерційні продажі товарів військового призначення з оборонних компаній США теоретично можливі, на практиці, американські фірми в короткостроковій перспективі, швидше за все, будуть розглядати питання про продаж зброї або військової техніки в Україні через FMS, враховуючи значні політичні та економічні ризики, а також враховуючи виконання суворих правил США при передачі високотехнологічного обладнання за кордон. Таким чином, в нинішніх умовах, більшість передач зброю та обладнання з США дуже обмежена та звужена більше до просто допомоги, а не продажу.
2. ДК Укроборонпром має конфлікт інтересів. Його компанії виробляють зброю та техніку для українських військових. Отже, ДК Укроборонпром має негативний стимул, щоб імпортувати товари, які можуть бути вироблені та надані її ж власними компаніями.

Експерти вважають, що така монополія ДК Укроборонпром на імпорт озброєння та техніки в Україну створює перешкоду військово-технічному співробітництву України з США та любою іншою країною.

Законопроектом пропонується надати на законодавчому рівні право державним замовникам на здійснення повного циклу закупівлі ОВТ за імпортом, без залучення спеціальних експортерів. За даними Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, у разі закупівлі озброєння безпосередньо державними замовниками, вартість придбання ОВТ подешевшає приблизно на 40%.

Розвиток зазначеного елементу системи закупівель ОВТ також нерозривно пов’язаний з реалізацією такого способу залучення інвестицій в економіку України, як офсет (компенсаційні угоди). Певна кількість країн досить ефективно використовує офсетні (компенсаційні) угоди для реалізації суміжних завдань. До таких країн відносяться Королівство Саудівська Аравія, Туреччина, Польща, Індія тощо.

Віктор Плахута,

виконавчий директор Фонду Вільна Україна