Наближення саміту НАТО, надважкість та ризикованість українського наступу та цілковита очевидність необхідності зміни якості у військово-технічній допомозі України на тлі підвищення авантюризму та шантажу Путіна надає офіційному Києву підстави збільшити тиск на Захід, щоб досягти рішення передати ракети й літаки, а у перспективі — гелікоптери і оперативно-тактичні дрони.
На цьому наполягає керівник Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак.
При цьому оперативно-тактичні ракети ATACMS мають бути передані негайно, бойові літаки F-16 (F/A-18 Hornet) — протягом кількох місяців. 21 червня Комітет у закордонних справах Палати представників США підтримав двопартійну резолюцію H.Res. 488 із закликом до адміністрації Байдена щодо негайного надання Україні ракет ATACMS. До того ж, розблокування “ракетної опції” може призвести до відчутного збільшення передачі Україні крилатих ракет Британією та Німеччиною. Щодо літаків, то вже відомо, що Україна могла б отримати до осені 2023 року від 24 дол 36 літаків F-16 від європейських країн НАТО, передусім, від Нідердандів. А також — за умов політичного та фінансового сприяння США — від 24 до 36 літаків F/A-18 Hornet від Австралії. Сотня ракет ATACMS та стільки ж додаткових крилатих ракет могли б суттєво вплинути на результативність наступу Сил оборони.
На жаль, Україну втягують у прямі, лінійні бойові дії з угрупованнями РФ з підготовленою ешелонованою обороною, що є вкрай ризикованим для Сил оборони — зокрема йдеться про лобові атаки й штурми позицій ворога без забезпечення партнерами можливості належного подавлення оборони противника високоточними вогневими засобами та вчасного знищення переважної більшості його логістичних центрів. Відповідно для цього українській армії потрібні сучасні літаки та гелікоптери для переваги у повітрі, оперативно-тактичні й крилаті ракети у великій кількості, а також значний запас артилерійських і інших боєприпасів (включно з так званими “розумними” боєприпасами) для здійснення означених бойових уражень, і також більше засобів протиповітряної оборони. Це на додаток до переданих озброєнь, бронетехніки.
Є потреба збільшення поставок в Сили оборони зброї, що забезпечує тактичні вогневі переваги, передусім самохідних мінометів, самохідних ПТРК, зенітних систем, розвідувально-ударних безпілотників та дронів-камікадзе.
Військове командування України опинилося у ситуації складного вибору та мусить діяти в умовах великих ризиків. Захід, створюючи штучний дефіцит зброї для наступу, погрожує тиском до компромісних переговорів, РФ неухильно та часто результативно шантажує натівську спільноту, готуючи нові масштабні катастрофи, включно ядерну.
Для спостерігачив та аналітиків на Заході зростання ризиків для Сил оборони є очевидним — саме тому посилився тиск на політичних лідерів з метою зміни якості допомоги. Але створюються умови для таких рішень західних лідерів, і ці доленосні рішення мають бути прийняті до саміту НАТО.