Українські оператори зенітного ракетного комплексу StarStreak, які проходили навчання у Великій Британії, вже завершили тренування та готові до відправки на фронт.
Про це передав Daily Mail із посиланням та заяву міністру оборони Великої Британії Бена Уоллеса.
Зазначимо, що StarStreak — знаходиться на межі градації між переносним зенітним ракетним комплексом та ЗРК ближньої зони. Його дальність дії, орієнтовно, становить 7 км за висотою та 7 км за дальністю. Головною особливістю цього комплексу є те, що замість традиційної осколково-фугасної бойової частини використовується три окремих суб-боєприпаси.
Існує декілька варіантів його встановлення: переносний «на плечі», станок з декількома ракетами та мобільна платформа.
З відкритих джерел відомо, що після пуску та розгону ракети до швидкостей понад трьох Махів, відбувається відділення трьох суб-боєприпасів, які наводяться далі за принципом «лазерної стежки» (напівавтоматичне командне наведення по лазерному променю, так званому «осідланому променю», який називають SACLOS beam-riding). Використання в бойовій частині трьох кінетичних вольфрамових субелементів, кожен з яких має свою осколочну бойову частину, збільшує імовірність успішного ураження цілі.
Взагалі, про цю систему ППО також можна знайти чимало показових і схвальних повідомлень. Варто зауважити, що поява ПЗРК Starstreak вважалася значним проривом конструкторів. Зокрема, вважається, що конструктори фірми Shorts Missile Systems, які займалися проектуванням всіх британських ПЗРК, здивували світ, створивши комплекс Starstreak. Зокрема, при створенні ЗУР була застосована низка технічних рішень, що не мають аналогів у світовій практиці: в одній зенітній установці використовується відразу три ракети, що індивідуально що наводяться на ціль стріловидних суб-боеприпаси масою 900 грамів, довжиною 400 мм і діаметром 22 мм. В кожній стрілі, чия головна частина складається з важкого вольфрамового сплаву, міститься заряд вибухівки, по руйнівній дії порівнянний з 40-мм зенітним снарядом.
Зенітна ракета після запуску і відділення від розгінного блоку на швидкості близько 1100 м/с «стріли» далі летять за інерцією, шикуючись трикутником навколо формуються у вертикальній і горизонтальній площинах лазерних променів. У рекламних проспектах корпорації Thales Air Defence сказано, що стрілоподібні суббоєприпаси протягом усього ділянки польоту можуть вражати повітряні цілі, які маневрують з перевантаженням до 9G.
Заявлено, що застосування трьох стріловидних бойових елементів дає ймовірність попадання в ціль із вірогідністю не менше 0,9 хоча б одним суб-боєприпасом. У комплексі реалізована можливість стрільби й по наземним цілям, при цьому стрілоподібні бойові елементи здатні пробити лобову броню радянської БМП-2. Основним варіантом зенітного комплексу Starstreak стала легка багатозарядна пускова установка LML на поворотному пристрої, що має прицільний вузол і тепловізійну систему виявлення повітряних цілей. У загальній складності вага установки, що складається з триноги, тепловізійної системи і прицільного блоку, без урахування трьох зенітних ракет, більше 50 кг.
Тобто, переносити пускову установку на великі відстані можна тільки в розібраному вигляді і окремо від ракет – це не те, щоб недолік, але особливий нюанс, що має враховуватися при бойовому використанні Starstreak. Для передислокації необхідно 5 — 6 військовослужбовців, а складання та переведення комплексу у бойове положення займає 15 хвилин. Зрозуміло, що вважати цей комплекс «переносним» можна з великою натяжкою, але й потужність його значно перевищує звичайні ПЗРК.
Тим більше, що при такій вазі і габаритах пускова установка LML більше підходить для монтажу на різні шасі. Загальною досить чутливою рисою всіх британських «легких» ЗРК, призначених для використання піхотними підрозділами, є те, що оператору після пуску ракети доводиться утримувати ціль в прицілі, здійснюючи наведення ракети до зустрічі її з ціллю, що накладає певні обмеження і підвищує уразливість розрахунку. Наявність на зенітному комплексі апаратури, за допомогою якої здійснюється передача команд наведення ЗУР, ускладнює експлуатацію і збільшує вартість. Британські Starstreak більше підходять для ураження цілей, що летять на гранично малій висоті, і вони нечутливі до теплових перешкод.
У той же час, вага і габарити британських ПЗРК роблять їх використання підрозділами, що діють у пішому порядку, вельми проблематичним. Для британської армії з використанням ЗУР Starstreak фірмою Thales Optronics створено мобільний ЗРК малої дальності Starstreak SP. Шасі для цієї машини послужила гусенична бронемашина Stormer. Поставки Starstreak SP почалися незабаром після прийняття на озброєння переносного комплексу.
Отже, загалом поставки Україні комплексів Starstreak виглядають посиленням армійської системи ППО, тобто у локальних випадках при використанні безпосередньо у підрозділах на лінії зіткнення із противником. Водночас, таке посилення не дозволить діяти на випередження та ефективно протидіяти літакам (ракетам), що атакують зі значних відстаней. Можна додати, що комплекс стоїть на озброєнні у Великобританії, ПАР, Таїланду, Індонезії, Малайзії та ймовірно буде переданий Україні.
Для підготовки українських операторів ЗРК StarStreak знадобилось менше 20 діб.
«Одним із найбільших викликів є те, що чим досконаліша система зброї, тим більше необхідно навчатися для її використання. Тому зусилля мають бути спрямовані на допомогу українцям або оновити, або знайти ту техніку, яка вже є у них на складі. Просто надати британські танки насправді не спрацює», — процитувало видання Бена Уоллеса.