ДП «Український центр «Безпека» уповноважено на здійснення функції служби замовника для виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення. Якщо спростити пояснення мети, то Український центр «Безпека» було уповноважено на забезпечення підготовки нових виробництв озброєння та військової техніки (ОВТ), зокрема, на державних підприємствах оборонно-промислового комплексу (ОПК). Тобто, для здійснення закупівлі і постачання різноманітного обладнання. Отже, головний напрям роботи «Безпеки» — це реалізація підготовки виробництв.
Водночас такий підхід сьогодні вже не здається абсолютно вдалим та таким, що вичерпує потенціал підприємства. Оскільки суттєво звужує можливості, зокрема, у сфері залучення інвестицій та впровадження новітніх технологій у вітчизняні виробництва. Адже, інвестиції не обов’язково мають бути іноземними, а для залучення внутрішніх інвестицій має бути створено механізм заохочення приватного інвестора. Саме тому ми хотіли б трансформувати діяльність нашого державного підприємства у такий спосіб, щоб воно дозволяло заохочувати і стимулювати приватні підприємства ОПК у сфері розвитку нових технологій оборонного і подвійного призначення, створення нових зразків ОВТ. Але при цьому є переконання, що така взаємодія між державою та приватним сектором ОПК має будуватися у площині комерційних відносин. На наш погляд, це дозволить, з одного боку, посилити відповідальність сторін, а з іншого, розвинути зацікавленість, у тому числі, й співробітників підприємства «Безпека». Оскільки так своєю діяльністю підприємство буде здатне заробляти кошти. Адже до цього фактичний прибуток підприємства був відсотком від проходження самих контрактів на поставку обладнання державним підприємствам. Віднині завдання стоїть у переході на господарську діяльність, і Міністерство економічного розвитку і торгівлі України таку нашу пропозицію підтримало.
Тепер щодо форматів відносин держави з приватним ОПК. Усі ми добре обізнані про існування певних недоліків державно-приватного партнерства, а відповідний проект закону про державно-приватне партнерство в оборонно-промисловому комплексі, напевно, ще довго залишатиметься проектом. Але ми не хочемо довго чекати, то ж пропонуємо приватному ОПК низку можливостей.
Це три великі напрямки співпраці. Передусім, це оренда обладнання. Другий напрям – це лізинг обладнання. І третій напрям – це спільна діяльність приватного підприємства з «Українським центром «Безпека». Якщо деталізувати, то розгорнуто це виглядатиме так: оренда – найбільш простий варіант, і тут, напевно, пояснень не потрібно, тому що підприємство орендує обладнання, створює своє виробництво, виробляє ОВТ, а обладнання залишається в державній власності. Другий напрям також досить простий. Він передбачає, що в межах угоди між «Безпекою», та приватним підприємством обладнання передається в лізинг, а сплачуючи лізингові платежі, підприємство з часом стає власником обладнання. Нарешті, спільна діяльність – більш складний елемент можливого співробітництва «Безпеки» з приватними підприємствами ОПК. Але, на мій погляд, найбільш перспективний напрям.
Одразу хочу оговорити такі нюанси, що для реалізації проєктів спільної діяльності потрібно в кожному індивідуальному випадку проводити через рішення Кабміну. Головне, що є таке рішення уряду, і це є дуже позитивний момент, оскільки це відкриття певного віконця для оборонних підприємств. Хоча другий момент про який слід зазначити і на цьому наголосити, що будь-який проєкт може стосуватися виключно підготовки виробництва тієї чи інший номенклатури озброєння та військової техніки для підприємств ОПК. Але при цьому це може бути й закупівля якогось агрегату або відповідного обладнання для тестування продукції, яке, наприклад, абсолютно необхідне для повного завершення циклу виробництва тієї чи іншої продукції.
Особливого значення при цьому набуває повне прорахування бізнес-плану і ймовірність включення готової продукції у держоборонзамовлення у майбутньому. На жаль, до сьогоднішнього дня у розрахунках ми не розглядали таку вагому складову як експортний потенціал, але слід враховувати, що український ОПК був і залишається експортоорієнтованим. І тому, на мій погляд, — а я буду це питання піднімати, і сподіваюсь, що ми досягнемо позитивного рішення уряду, — врахування експортного потенціалу тієї чи іншої продукції має також серйозно враховуватися при прийнятті рішень для реалізації таких угод у спільній діяльності.
Варто додати, що ми знаходимося у розвитку та постійно працюємо над удосконаленням роботи, з урахуванням вже набутого досвіду. Наприклад, до цього моменту ми працювали лише з державними підприємствами, і вони дійсно перебували в більш вигідному становищі по відношенню до приватних, оскільки взагалі не передбачалося інвестування державою підготовки виробництва для приватного підприємства ОПК. Але попередній етап роботи підприємства «Безпека», свідчить, що у роботі з державними підприємствами мали місце й певні прорахунки. Вони були пов’язані з тим, що не в усіх дрібницях були здійснені розрахунки, внаслідок чого відбувалися поставки обладнання, які б мали забезпечити виробництво дуже великих обсягів продукції, але при цьому потреби України виявлялися мізерними у порівнянні з вкладеними коштами.
Сьогодні ситуація змінюється, і в принципі є багато передумов, щоб приватні підприємства держава також інвестувала, і щоб ці кошти «працювали». Якщо торкатися механізмів спільної діяльності, то варто зауважити, що «Безпека» буде зацікавлена передусім у так званих коротких проектах, які будуть реалізовані протягом року. Однак, це не означає, що привабливі високотехнологічні проекти, які розраховані на два – три роки, не можуть бути реалізовані. Ми налаштовані на пошук нових можливостей.
Ще одне важливе зауваження: в межах спільної діяльності сплата коштів на користь держави передбачена вже після того як з’являється продукція. І тут вже підприємство «Безпека» в рамках угоди стає таким самим бенефіціаром, як і приватне підприємство. Однак йдеться не про вплив на управління приватного підприємства, або отримання коштів взагалі; йдеться про отримання прибутку від реалізації саме тієї номенклатури продукції оборонного призначення, підготовку виробництва якої профінансувала держава. Це може бути дуже цікаво для підприємства. Припустимо, якщо підприємство має першу, другу версію свого виробу, а «Безпека» фінансує вже третю модернізацію такого продукту, то й прибуток стосуватиметься виключно цієї модернізованої продукції. І до ранніх версій виробу, в разі їх реалізації, «Безпека» жодним чином не претендуватиме на отримання прибутків.
Я погоджуюсь, що навіть у такому вигляді роботу з приватними підприємствами поки що можна визначити як «на рівних умовах з державними підприємствами», але я хочу зауважити, що ми тільки розпочинаємо цей процес. І у майбутньому, я переконаний, що вікно можливостей для приватників перетвориться на великі ворота. Приватний сектор, як свідчить досвід, може реагувати більш гнучко і оперативно у порівнянні з державним.
Можу навести приклад, що на цей час ми вже розглядаємо декілька проєктів, запропонованих підприємствами «Асоціації виробників озброєнь та військової техніки України», до якої входить понад 100 підприємств. Поки що вивчаємо можливість співпраці із трьома підприємствами. Одне з них – це «Укрспецсистемс», яке є розробником безпілотних авіаційних комплексів (БАК). Воно вже тривалий час постачає БАК військовому відомству, і наразі вже йдеться про третю версію безпілотника. Крім того, це підприємство створило безпілотний ударний комплекс, і ми вивчаємо можливості фінансування, підготовки виробництва для таких безпілотників. Другий проєкт – це роботи Конструкторського бюро «Роботікс», яке займається створенням і розробками безпілотної наземної бойової системи, тобто, сучасного бойового роботу, для різних версій якого передбачені різні функції. І зараз КБ «Роботікс» намагається в рамках реалізації спільного рішення з Міноборони передати такий прилад на підконтрольну експлуатацію у Збройні сили. В разі, якщо буде рішення держави щодо підтримки такого напрямку в цілому, наприклад, військове відомства від імені держави, або інший потенційний замовник визначить, що Україні для потреб сил оборони необхідні безпілотні наземні бойові системи, то це може бути певним посилюючим фактором для прийняття рішення підприємством «Безпека».
Тоді ми зможемо розпочати процес належного оформлення державних інвестицій та вкласти кошти в підготовку виробництва навіть за умов, що такий проєкт може тривати один-два роки, а може і більше часу. Але враховуючи те, що це нові технології, це потужні засоби, які можуть мати потужний експортний потенціал. Отже, це може впливати на рішення і бути досить прибутковим.
Ще одне підприємство – «Трімен», — займається розробками і виробництвом тепловізорів до танків. Це підприємство вже обладнало близько 300 танків ЗСУ, забезпечивши можливість для танків ведення нічного бою на дальності не менше 600 м.
Як бачимо, у кожному випадку йдеться про розвиток ОВТ за рахунок впровадження новітніх технологічних рішень, матеріалів. Це збільшує і спроможності українського війська, і має значний експортний потенціал. Що справді може гарантувати прибутковість продукції.
Загалом слід завжди розглядати усі можливості для розвитку вітчизняних ОВТ. Можна згадати, що протикорабельна крилата ракета «Нептун», яка активно розробляється Державним Київським КБ «Луч» вже неодноразово презентувалася на міжнародних виставках. Це означає, що і постачання таких ракет в ЗСУ, і експортні поставки можуть бути передбачені. Тим більше, що це не тільки валютні прибутки, але й потужна робота українського ОПК у високотехнологічному секторі, просування високих технологій. Що дозволить розвиватися самому ОПК, може пожвавити науку та й перетворитися на рушійну силу усієї вітчизняної економіки.
Володимир Пікузо,
в.о. директор державного підприємства «Український центр «Безпека»