На тлі відкритого військового протистояння України та Росії українська розвідка мала б розвиватися, але розвідка в нашій країні переживає не просто кризу, а деградацію.

В цьому переконаний оглядач відділу міжнародної політики DT.UA Володимир Кравченко.

На думку автора, сьогодні українська розвідка неефективна, неповоротка, безсистемна, а також страждає від недофінансування та відтоку кадрів. І головне — вона не потрібна вищому політичному керівництву країни.

Кравченко наголошує, що до деградації зовнішньої розвідки України привели декілька чинників.

Першим оглядач виділяє відсутність розуміння у вищого політичного керівництва країни функцій і завдань розвідки та, як наслідок, відсутність замовлення на продукцію «лісу».

Другий чинник — призначення керівниками СЗР випадкових людей. Мотиви президентів очевидні: хочеться мати «ручного» керівника кожної спецслужби. Але міскастинг на роль «головного лісничого», своєю чергою, викликає лавину інших проблем. І це не тільки вузькість кругозору українського «М» і його невміння грамотно поставити завдання своїм підлеглим у період російсько-української війни.

Третій фактор, що спричинив кризу зовнішньої розвідки, — фінансовий.

«Це аксіома — розвідка дешевою не буває. Але за співвідношенням витрат і результатів розвідка є одним із найвигідніших підприємств, оскільки здатна ефективно вирішувати багато питань на далеких підступах. Адже дешевше витратити мільйони й запобігти проблемі, ніж мільярди для її вирішення. Але це необхідно розуміти керівництву країни — президенту, прем’єру, спікеру, міністрам, парламентаріям, усім тим, від кого залежить виділення коштів», — пише Кравченко.

Він додав, що фінансування традиційно є слабким місцем української спецслужби.

У такій ситуації для багатьох українських «джеймсів бондів» межа мрій — поїхати на роботу за кордон.

Кравченко попереджає, що розвідка знаходиться на периферії пріоритетів, і Банкова не приділяє належної уваги фінансовому забезпеченню розвідки.

Четвертий фактор — зношення технічної бази.

«Українська зовнішня розвідка довгі роки була сильною своїми підрозділами, які могли знімати інформацію із супутникових каналів. Технічні потужності дісталися українській спецслужбі з часів СРСР і в дев’яностих роках минулого століття були модернізовані. Однак за минулі десятиліття науковий прогрес пішов уперед семимильними кроками, а українська розвідка не встигала модернізувати свої технічні можливості. Окрім того, значна частина технічної бази розташовувалася в Криму», — зазначає Кравченко.