Останні 15 років спроможності китайської армії активно розширювався — відбувся перехід від суто оборонної позиції до здатності проєктувати силу за межі своїх кордонів. Ця еволюція включає розвиток можливостей протидії доступу, концентрацію уваги на морських операціях і підготовку до «інформатизованої» та «інтелектуалізованої» війни.

Про це йдеться у американському звіті “Як Китай воює у великомасштабних бойових операціях” від Командування підготовки та доктрини армії США.

У 2021 році НВАК ухвалила концепцію «багатодоменної точкової війни» (MDPW) як основну операційну концепцію для реалізації підходу «системного протистояння». Ця концепція підтримує інтеграцію операцій в усіх доменах.

Китай прагне до швидких перемог, але визнає й готується до можливості затяжного протистояння.

Історично операції НВАК значною мірою спиралися на Сухопутні війська НВАК. Вони є чисельними й становлять приблизно 51% особового складу активної армії. Проте стрімке зростання і модернізація інших родів військ Китаю — зокрема ВМС, ПС і Ракетних військ — суттєво підвищили об’єднану бойову потужність країни. Морська охорона має понад 1200 суден і посилює ВМС у прибережних водах.

Китай також десятиліттями інвестував у розвиток космічних можливостей, створивши багатоаспектну програму. НВАК використовує космічні ресурси для збору розвідданих, зв’язку й навігації. Також розроблено і застосовуються засоби, спрямовані на порушення супутникових комунікацій, радарів і навігаційних систем — критично важливих для військових операцій.

У кібердомені державні китайські угруповання здійснюють масштабні й складні кампанії кіберрозвідки проти США та їхніх союзників.

Роди військ формують бойову потужність і підтримуються іншими елементами — Кібервійськами, Військами інформаційної підтримки, Космічними військами та Об’єднаними військами тилового забезпечення.

НВАК розробила стратегію для запобігання втручанню з боку США та союзників, спрямовану на затримку, ослаблення або знищення ворожих сил ще до їх повного розгортання. Стратегія протидії реалізовуватиметься у три фази:

• Фаза 1: Дії, що впливають на весь Тихоокеанський регіон та континентальні США, включаючи стратегічні політичні заходи та нелетальні впливи.
• Фаза 2: Військові операції проти сил США та союзників у східній і центральній частинах Тихого океану.
• Фаза 3: Тактичні бойові дії поблизу або безпосередньо в районі об’єктів інтервенції США.

До того ж, існує Кампанія інформаційного домінування як ключовий елемент стратегії. Китай прагне змінити рішення противника ще до початку конфлікту, використовуючи пропаганду, дезінформацію, кіберудари та розвідку. Використовуючи технології штучного інтелекту, пропаганду та цілеспрямовану дезінформацію, Китай намагається змусити як військових, так і цивільних лідерів супротивника сумніватися, вагатися або паралізувати їхні дії. Цей підхід підтримується масштабним розвідувальним апаратом, який охоплює супутники, аеростати, безпілотники, людську розвідку та відкриті джерела, забезпечуючи раннє виявлення загроз і повноцінне розуміння ситуації.

Наступальна кампанія передбачає захоплення віддалених островів та підготовку до головного наступу. Головний наступ передбачає амфібійний та повітряно-десантний штурм. Основний штурм почнеться із синхронізованих дій наземних, повітряних і морських сил. У перші години НВАК спробує зруйнувати систему урядового і військового управління, зокрема комунікації та транспортні вузли.

В США визнали висвітлює складність сучасного багатодоменного середовища, в якому доведеться діяти армії США. Китай демонструє високий рівень синхронізації між військовими доменами, включно з інформаційним, і застосовує комплексний підхід до ураження ключових систем противника. Бойові дії в Індо-Тихоокеанському регіоні більше не можуть розглядатися лише крізь призму морських або повітряних операцій. Сухопутні сили США повинні бути готові діяти в умовах, де перевага в одному домені не гарантує успіху. Їхня роль у формуванні безпекової архітектури регіону та здатність до масштабних операцій залишаються критично важливими як у контексті стримування, так і у разі відкритого конфлікту.

Водночас, цікавим є й зауваження, що підхід Китаю до конфліктів характеризується безперервністю стратегій — від дипломатичної взаємодії до повномасштабної війни з використанням усіх наявних засобів для здобуття переваги. Цей загальнонаціональний підхід охоплює широкий спектр діяльності, включаючи роботу Об’єднаного фронту Китаю — комбінацію впливу, втручання та розвідувальної діяльності — і «три види воєн» (психологічна, інформаційна та юридична), які застосовуються для просування національних інтересів без прямого збройного конфлікту, а також військову концепцію «активної оборони».