Сербський режим не змінив фокус після війни 1999 року і все ще має надії та використовує будь-які інструменти, щоб зберегти свій вплив і дестабілізувати ситуацію в Косово. Наразі в суспільстві панує паніка непередбачуваності інших імовірних атак сербського режиму, як це було кілька разів у північній частині Косово, коли було вбито офіцера поліції. Сербські асиметричні та гібридні методи включають пропаганду, радикальний ісламізм, організовані злочинні групи. Їх наукові кола не полишають спроби змінити наратив Косовської війни. Крім того, вони постійно погрожують сербській меншині. Одним з найвпливовіших інститутів окрім просербських політиків, також є церква, а саме деякі священики. До прикладу, під час нападу в селі Банська священники координувалися сербськими злочинними групами і надавали доступ до монастирів для збереження зброї, переховування для подальшого нападу на поліцейські сили Косова та членів колективних міжнародних сил безпеки KFOR.

Вплив Сербії також спостерігається в ЗМІ. Там поширюється наратив щодо невизнання Косово незалежною державою. Окрім цього, Сербія, не визнаючи незалежності Косова, все ще зберігає вплив й у певних областях, зокрема в північних регіонах Косово, де існує значна кількість сербського населення. Також в країні є сербські паралельні структури. Це такі установи як школи, медичні клініки та органи місцевого самоврядування, які фінансуються та підтримуються урядом Сербії. Ці паралельні структури надають послуги насамперед сербській меншині в Косово (що не визнає владу Косово), що створює напруженість і ускладнює зусилля щодо повної інтеграції Косово як незалежної держави. Це сприяє триваючим політичним та етнічним розбіжностям усередині країни, а також розбіжностям між Косово та Сербією.

Сама Сербія відіграє роль проксі Росії на Західних Балканах і її наміри полягають у дестабілізації ситуації в Косово та «подразненні» сусідніх країн-членів НАТО, а також відволіканні міжнародної уваги від жорстокої війни Росії проти України. Росія і Китай послідовно підтримують позицію Сербії в косовському питанні. Ця підтримка є фундаментальною для Сербії, особливо на міжнародних форумах, таких як ООН, де обидві країни мають право на вето. Є також інформація про тісну співпрацю в інститутах розвідки та безпеки, яка включає навчання та обмін між спецслужбами Сербії, Росії та Китаю кадрами. Нарощування сербського ВПК також свідчить про імовірну підготовку до війни в Косово.

Більшість сербської меншини в Косово, незалежно від того, підтримують вони Путіна чи ні, зіштовхуються з утисками. Це стається через постійний шантаж (навіть з використанням їхніх родичів і членів родини, які проживають у Сербії) офіційного Белграда та представників церкви. Наратив спрямовано на те, що Косово не визнана країна і людям не слід жити, як косовари.

Що стосується України, то багато мешканців Косово бачать паралелі між боротьбою України проти російської агресії та власною боротьбою за незалежність від Сербії. Це сприяє глибшому емоційному зв’язку з Україною. З початку війни в Україні косовські албанці ( більшість населення Косова) налаштовані повністю проти російської агресії та вторгнення в Україну, що є чудовим прикладом для деяких інших країн ЄС, які сумніваються чи бояться підтримувати Україну. В ЗМІ також відображається ця позиція, проводиться паралель з Косово. Громадська думка та офіційна реакція уряду посилюють цей наратив, приєднуючи Косово до України та ще більше зміцнюючи прозахідну орієнтацію.

Матеріал підготовлено на основі інтерв’ю з експертом зі стратегічних досліджень з Косово Аріаном Кадріу