Філософія партії «Слуга народу» видається не дуже зрозумілою, тому що відбувається призначення людей, які в секторі оборони є новачками. Звісно можна згадати приклади, коли людина призначалась з іншої сфери і їй вдавалось досить результативно діяти. Наприклад, той саме Сергій Бондарчук був призначений на «Укрспецекспорт» з бізнесу, але вийшло, що саме за його часів було укладено рекордну цифру зовнішніх угод. Тому критикувати такий підхід призначення досить важко, але те, що існують ризики, це факт. Коли приходить нова людина, їй потрібен час щоб розібратись. Особливо, коли людина приходить з іншої сфери.
Про це зазначив в інтерв’ю газеті «День» директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Експерт з приводу ситуації в ЗСУ та Міноборони також висловив наступні думки:
«Що ми очікуємо від нового міністра? Перш за все, більш зрозумілу і проукраїнську філософію переозброєння війська. Це є ключовий елемент. Ми знаємо з коментарів керівництва президентської партії що головні питання, які були до звільненого Андрія Тарана, пов’язані саме з державним оборонним замовленням. При цьому варто нагадати, що саме Андрій Таран був апологетом укладання договорів з Туреччиною щодо комплексів «Байрактар». В решті решт, це дало позитивний результат. Я особисто критикував та мав багато дискусій щодо корветів класу «Ada», але якщо виробництво цих корветів буде локалізовано в Україні і певна кількість підприємств кораблебудування буде брати участь у їх оснащенні (в тому числі при залученні української ракети «Нептун»), то напевно через кілька років ми зможемо переоцінити цей проект. Принаймні його реалізація враховує перспективу при якій найближчим часом великомасштабної війни не відбудеться. З іншого боку, будь-яке нарощування корабельного складу Військово-морських сил України є, на мій погляд, безперспективним, адже для цього треба багато років і зусиль щоб досягти паритет з Чорноморським Флотом Російської Федерації. Нам необхідно шукати інші асиметричні засоби поведінки на морі, в тому числі різноманітні можливості «москітного флоту», який ми вже почали створювати.
Стосовно загального великого імпорту, що закидали нинішньому керівництву міністерства оборони, то тут є і протилежний аргумент. Насправді купувалося те, чого сьогодні у нас немає. З іншого боку, були вітчизняні проекти, які ймовірно були затягнуті штучно. Казати про суперечливість політики нинішнього керівництва міністерства оброни можливо, але критикувати я б не став. Адже міністерство оборони піклується про те, щоб армія могла воювати сьогодні і зараз. Яку філософію переозброєння обере новий очільник оборонного міністерства сказати поки що важко. Мені, наприклад, дуже цікаво які у нього будуть погляди на створення професійної армії. Поки що погляди військово-політичного керівництва з самого початку війни були консервативні. Для цього треба краще залучити те ядро, яке пройшло війну і звільнилось. Серед головних проблем армії з яким зіштовхнеться новий міністр — це відтік контрактників. За проведеними дослідженнями, 65% контрактників звільняються після першого терміну і не продовжують контракт. Це свідчить про те, що в армії поки що у нас все дуже погано. Тому питань до розвитку армії багато.
У нас свого часу склалась така ситуація, що міністр з питань стратегічних галузей промисловості мав статус ще й віце-прем’єра. Саме через цей розрахунок, що Міністерство оброни має маленький бюджет на переозброєння, а Україні потрібно розвивати і ту техніку, яка не має прямого відношення до обороноздатності (наприклад, військово-транспортні літаки, корвети, які насправді не мають бути в компетенції Міноборони, багато інших речей), і до бюджету міністерства оборони, ці стратегічні речі були покладені на віце-прем’єра. Сьогодні, на мій погляд, якщо ситуація зміниться в бік того, що ми швидше починаємо готуватись до війни і ставити більший акцент на переозброєння через Міністерство оборони, то було б логічно щоб статус віце-прем’єра отримав міністр оборони.