Триває суперечка щодо “оптимізації” Збройних Сил України. Звісно потреба в реформуванні сил оборони назріла вже давно, фактично ще до розвалу СРСР, але найбільш гостро ця проблема проявилася з початком московсько-української війни. За своєю сутністю Збройні Сили України залишаються лише уламком Радянської Армії. Тому теперішній склад Збройних Сил України не відповідає сучасному безпековому середовищу і наявним ресурсам національної економіки. Поки що Міністерство оборони України лише намагається пристосувати уламок Радянської Армії до сучасного безпекового середовища.
Важливою складовою обороноздатності держави є озброєння. Наявне озброєння моральне застаріле, фізично зношене, в переважній своїй більшості перебуває на межі експлуатації, а тому має низькі показники надійності, що вимагає значних витрат на утримання, ремонт та регламентні роботи. За останні шість років ми втратили значну кількість озброєння, отже наші Збройні Сили перестають бути збройними. При утриманні Збройних Сил України у теперішньому складі на розвиток озброєння залишається критично мало ресурсів. Тому Збройні Сили України потерпають від хронічного недофінансування. За оцінкою експертів у разі збереження теперішнього рівня фінансування переозброєння Збройних Сил України потребуватиме 35 – 40 років. Така ситуація склалася внаслідок того, що утримання і розвиток теперішнього бойового складу Збройних Сил України вимагає фінансового ресурсу значно більшого ніж може дати національна економіка.
Разом з тим іноземний досвід свідчить, що утримання підрозділів територіальної оборони з розрахунку на одного військовослужбовця обходиться значно дешевше, ніж регулярних військ, зокрема, в США – у 6 разів, Данії та ФРН – у 10. Виходячи з цього Міністр оборони України зазначив, що функціонування сучасної територіальної оборони в Україні дозволить заощадити значні фінансові ресурси при одночасному підвищенні ефективності системи оборони в цілому. Міністр оборони України також вважає, коли ворог з найбільшою армією на континенті уже на нашій землі, а сил держави на велике і потужне військо наразі бракує – створення повноцінної та дієвої територіальної оборони може стати виходом із ситуації.
Розрахунок вартості утримування збройних сил з розрахунку витрат на одного військовослужбовця досить часто використовується у світі для оцінювання загальних витрат на утримування сил оборони. Враховуючи те, що бюджет Міноборони у 2020 році встановлено 117 509 млн. грн., а загальна кількість персоналу Міноборони становить 250 тис. осіб, можна визначити, що на одну особу в Мінооборони витрачається 470 тис. грн. за рік.
Прийнявши, що витрати бюджетних коштів на 1 особу Територіальних військ у 8 разів менші, ніж витрати на 1 особу Збройних Сил, ці витрати можна оцінити так:
470 тис. грн. / 8 = 59 тис. грн. на 1 територіала за рік.
При кількості Територіальних військ 400 тис. осіб вартість їх річного утримання становитиме:
400 × 59 = 23 600 млн. грн.
Річний бюджет Міноборони 117 509 млн. грн. може бути розподілено так:
Варіант 1.
При кількості Збройних Сил 150 тис. осіб. їх утримання становитиме:
150 × 470 = 70 500 млн. грн.
Додавши до цього вартість утримання Територіальних військ отримаємо вартість утримання 550 тис. осіб Збройних Сил і Територіальних військ:
23 600 + 70 500 = 94 100 млн. грн.
Ця вартість менша від цьогорічного бюджету Міноборони на
117 509 — 94 100 = 23 409 млн. грн.
Ці кошти можна використовувати як додаткові кошти на закупівлю нового озброєння.
Варіант 2.
При кількості Збройних Сил 100 тис. осіб їх утримання становитиме:
100 × 470 = 47 000 млн. грн.
Додавши до цього вартість утримання Територіальних військ отримаємо вартість утримання 500 тис. осіб Збройних Сил і Територіальних військ:
23 600 + 47 000 = 70 600 млн. грн.
Ця вартість менша від цьогорічного бюджету Міноборони на
117 509 — 70 600 = 46 909 млн. грн.
Ці кошти можна використовувати як додаткові кошти на закупівлю нового озброєння.
Висновок:
При утриманні Збройних Сил за варіантом 1 ми отримаємо додатково 23 409 млн. грн. на переоснащення новітнім озброєнням.
При утриманні Збройних Сил за варіантом 2 ми отримаємо додатково 46 909 млн. грн. на переоснащення новітнім озброєнням.
Ці розрахунки підтверджують слова Міністра оборони України стосовно можливості заощадження значних фінансових ресурсів для розвитку озброєння і підвищенні ефективності системи оборони в цілому. Результати розрахунків свідчать про те, що при співвідношенні частин Збройних Сил України і Територіальних військ 150 тис. і 400 тис. осіб відповідно, на розвиток озброєння може бути додатково спрямовано близько 23 409 млн. грн. А при співвідношенні 100 тис. і 400 тис. осіб, на розвиток озброєння може бути додатково спрямовано близько 46 909 млн. грн. Такі фінансові обсяги дають можливість прискорити розвиток озброєння у 2 — 3 рази.
Розглянуте реформування системи оборони потребуватиме 10…15 років. При цьому чисельність Збройних Сил України зросте до 500 — 550 тисяч осіб за рахунок розвитку територіальної оборони, а на переозброєння буде спрямовано достатні фінансові ресурси при збереженні законодавчої вимоги щодо фінансування сил оборони в обсягах не менше 3 відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту.
В результаті такого реформування сили оборони складатимуться із Збройних Сил і Територіальних військ. Збройні Сили будуть оснащені складними системами озброєння – бронетанковими, авіаційними, протиповітряними, морськими, радіотехнічними тощо. Вони уособлюють концентрацію сили.
Територіальні війська будуть оснащені легким озброєнням – стрілецьким, медичним, інформаційним тощо. Вони уособлюють масовість, контроль всієї території України і миттєву реакцію на агресію.
Модель оборони бачиться такою: Територіальні війська зупиняють агресію у її зародку, а Збройні Сили знищують агресора високоточними, потужними ударами.
У перший рік після прийняття Закону України “Про територіальну оборону” було бдоцільно створити по одній бригаді Територіальних військ в кожній області, що становитиме прирощення до 80 тисяч осіб. Разом з тим можна буде скоротити до 25 тисяч осіб Збройних Сил. Грунтуючись на тому, що річні витрати на одну особу Збройних Сил становлять 470 тис. грн., а на одну особу Територіальних військ 59 тис. грн., можна визначити обсяги коштів, що будуть вивільнені для розвитку озброєння:
Скорочення 25 тисяч осіб Збройних Сил вивільнить
25×470=11 750 млн. грн.
Нарощування 80 тисяч осіб Територіальних військ потребуватиме
80×59=4 720 млн. грн.
Різниця становитиме 11 750-4 720=7 030 млн. грн. Ці додаткові кошти можна спрямувати на розвиток озброєння.
Проблемою є також утримання надлишкових спроможностей, а саме таких, що не використовуються або не можуть ефективно використовуватись в сучасному безпековому середовищі. Наприклад, крейсер “Україна”, фрегат “Гетьман Сагайдачний”, пілотована тактична авіація тощо. Щодо авіації – її утримання дороге, ресурс літаків граничний, їх заміни не передбачається, а використання для протидії російській агресії малоймовірне. Грошей для закупівлі сучасних літаків немає. Грошей немає навіть на утримання теперішніх літаків. Наші літаки – це просто гарні повітряні мішені. Альтернативний варіант створення спроможностей для нанесення ударів з повітря – ударні і розвідувальні безпілотні комплекси, сучасне ракетне озброєння. Ці засоби озброєння на відміну від пілотованої тактичної авіації, менш уразливі, дешевші, і доступні для закупівлі у вітчизняних виробників. Було б також доцільно брати на озброєння ракетні катери, легкоброньовані машини, різноманітні безпілотні комплекси. Замість танків потрібна легкоброньована техніка. Рухливість машини краще захищає, ніж броня. Потрібні також безекіпажні машини. Наша промисловість може все це зробити і це буде дешевше, ніж танки.
На прикладі протидії російській агресії можна показати, що пілотована тактична авіація не відіграє помітної ролі. Натомість стрімко розвиваються безпілотні авіаційні комплекси – спочатку розвивалися розвідувальні комплекси, а наразі Збройні Сили отримали й ударні БПЛА. Вітчизняні розробники і виробники швидко визначали потреби Збройних Сил і в найкоротші терміни забезпечувати постачання відповідних БПЛА. Вже розроблені ударні БПЛА і очікують на прийняття рішення керівництвом Збройних Сил про постачання їх у війська. Показовим є досвід теперішньої війни у Нагірному Карабасі, де величезний вплив на перебіг бойових дій здійснює не пілотована авіація, а ударні безпілотники. Отже ми маємо черговий привід задуматися, чи є сенс здійснювати масштабні і коштовні закупівлі за кордоном винищувачів, штурмовиків і бомбардувальників. Чи все ж таки ми мажємо готуватися до війни безпілотних машин.
Новітні оборонні технології – можливо, найдієвіший спосіб оформлення вітчизняного асиметричного потенціалу. Сьогодні вкрай необхідна ревізія коротко і середньострокового оборонного планування, зокрема, держоборонзамовлення і державної цільової оборонної програми розвитку озброєння. Нині Україна як небагата держава, повинна купувати насамперед те, що можна застосувати вже сьогодні чи хоча б завтра.
Віктор Дихановський,
провідний науковий співробітник
Центрального науково-дослідного інституту
озброєння та військової техніки
Збройних Сил України