За прогнозами експертів, війна майбутнього буде дистанційною, її особливістю буде широке використання різноманітних бойових роботів, в т.ч. наземних, повітряних, повітряно-космічних, надводних і підводних роботів. Зазвичай, йдеться про ударні роботизовані системи, що мають діяти у складі ЗС воюючих сторін, проте, не менш важливу роль відіграватимуть також роботи іншого призначення.
Адже, попри усі переваги використання високоточної зброї і ураження визначених цілей на великих відстанях, остаточну перемогу все одно має закріпити піхота, що братиме під контроль ключові пункти супротивника. Безумовно, це буде якісно інша піхота, ніж та, що маємо навіть сьогодні, вона матиме нові системи озброєнь і військової техніки (ОВТ), що дозволять їй діяти на полі бою цілодобово навіть в умовах нових видів загроз і мати якісну перевагу над супротивником.
Питання полягає в одному — як цього досягти? Як довела практика, оснащення новітніми системами ОВТ значно підвищує бойові можливості сучасного піхотинця та ефективність виконання ним бойових завдань. В той же час, цей процес має наслідком збільшення фізичного навантаження на піхотинця, маса якого, за деякими оцінками, сягає від 36 до 45 кг. Це обмежує як спроможності здійснювати термінові маневри або марші, так і на можливості після цього мобільно вести бойові дії.
З огляду на це, експерти зазначають два критичних фактори – збільшення маси індивідуального спорядження і озброєння піхотинця і зростання необхідної для діяльності систем енергії. Питання має два рішення – використання екзоскелетів або роботів, що супроводжують піхоту. Останній варіант є набагато більш ефективним, оскільки не лише усуває згадані недоліки, але й надає абсолютно нові можливості.
Незважаючи на відомі обмеження, піхота і надалі залишається одним з найважливіших елементів комплексної бойової системи сучасних сухопутних військ і її роль на полі бою не варто переоцінювати. Але вона потребує підтримки у спроможністі ведення адекватного і ефективного вогню, швидкого руху на місцевості, орієнтації в обстановці, взаємодії з іншими визами ЗС та протидії різним загрозам симетричного та асиметричного бою.
З огляду на зазначені загрози чисто технічного (фізичного) рівня, а також безпосередні оперативно-тактичні фактори, одним з методів ефективної підтримки дій піхоти на полі бою може бути оснащення підрозділів роботами супроводження взаємодіючого типу. Роботи вже сьогодні активно використовуються в сучасних війнах і військових конфліктах, в т.ч. на Сході України, проте, це в основному бойові спеціалізовані роботи, переважно, дистанційно керовані вогневі платформи.
Втім, для супроводження піхоти потрібні якісно інші платформи. Насамперед, вони мають бути оптимальними з точки зору можливості як транспортування необхідних вантажів для забезпечення дій піхоти не лише на полі бою, а також бути малоповітники. Габаритні розміри піхотних роботів мають обмежуватися, щоб забезпечити можливість подолання територій, де не може пройти звичайна техніка. До цього варто додати необхідність забезпечення високої мобільності на місцевості зі складним рельєфом.
Відповідно, оснащення роботів вимагає використання простих і перевірених рішень, наприклад, надійної ходової частини і шасі машини. Ці вимоги не становлять проблем з технічної точки зору. Існує багато прийнятних для cтворення таких роботів технічних рішень – це можуть бути машини на колесному або на гусеничному шасі (в залежності від вартості системи). Зазвичай колеса мають власні системи живлення і незалежну гідравлічну підвіску з автономною системою контролю руху.
Аналогічно вирішується питання оптимальних швидкостей руху – в залежності від характеру дій і спеціалізації роботів це може бути звичайний двигун внутрішнього згоряння, електричний двигун, гібрид або комбінована система. Мають забезпечуватися оптимальні тактико-технічні характеристики (ТТХ): відповідні параметри мобільності і дальності дії, низька шумність роботи або зниження сигнатури цілого спектру видимості.
Оскільки зазначені фактори не становлять технічної проблеми, основні зусилля конструкторів зосереджуються на розробці відповідної конструкції корпусу і пристосуванні робота до виконання конкретних спеціалізованих завдань. Втім, конструкція, оптимальна для піхотних підрозділів, може виявитися занадто великою або замалою для створення на її базі спеціалізованих роботів на її основі (наприклад, інженерних, розвідувальних, саперних або хімічної розвідки тощо). Водночас, доцільно використати також досвід створення автономних систем та рішення у сфері електронної архітектури і управління.
З іншого боку, експерти прогнозують постійну еволюцію програмного забезпечення (особливо тих його елементів, що забезпечують автономну роботу), електронних систем та обробки даних, тому у цій сфері в першу чергу матимуть значення модульність і можливість розвитку конструкції кожного робота.
Забезпечення повністю автономного функціювання робота на даному етапі може виявитись неможливим до вирішення певних проблем. Експерти вважають, що для цього має настати певний технологічний перелам (наприклад, впровадження фотонних аналогів електронних систем). Обмеженням для існуючих сьогодні систем є швидкість обробки даних, що безпосередньо відбивається на маневреності робота (наприклад, досягнення максимальної швидкості руху в межах 12-16 км/год). A цього в багатьох випадках недостатньо.
Рішення, що дозволяють роботам мати більшу швидкість, поки що виходять за межі повної автономності дії і працюють за спрощеними або обмеженими схемами.
Oкрім цього, існують інші серйозні загрози у вигляді вразливості на електронні перешкоди системам управління або навіть перехоплення контролю над такою машиною противником. Інша річ, що це може трапитися в момент втрати візуального контракту з роботом, який може отримати фізичне пошкодження, оскільки буде втрачено повний контроль над обстановкою на 3600 навколо робота. До цього може призвести також кібератака, яка може здійснюватися навіть без прив’язки до реальних дій на полі бою.
Стійкість системи передачі даних, забезпечення управління і контролю, стійкість робота до електронних перешкод є одною з ключових вимог. Забезпечення цього вимагає великого досвіду і багаторічних інтенсивних досліджень і експериментів. Найчастіше ефективним шляхом є вихід поза загальноприйняті смуги, а найкращі результати отримують навіть при повному оперуванні системи поза ними.
Підвищення ситуативної обізнаності забезпечується за рахунок використання сучасних рішень у сфері супроводу і селекції навколишніх об’єктів, технології цифрової рухомої мапи, висока точність 3D позиціонування на місцевості і представлення відтвореного образу (навіть пов’язано з інформацією про тактичну ситуацію).
Додатковий захист, особливо від загрози кібератак забезпечить певна сепарація систем управління машиною (окремі системи використання зброї або зв’язку і передачі даних, і т.д. таким чином, щоб у випадку інфікування однієї з них можна було користуватися рештою) або спеціалізоване програмне забезпечення, яка призначена для імунізації електронних систем робота.
Заслуговує на увагу американський підхід до розробки у цій сфері. Від березня 2017 року в ЗС США розробляється документ під назвою «Роботизовані та Автономні системи» («Robotic and Autonomous Systems»), який фахівці не випадково називають стратегією розвитку перспективних роботів в майбутньому.
В цілому, даний документ містить опис бачення взаємодії на майбутньому полі бою традиційних і безекіпажних керованих систем, а також напівавтономних і цілком автономних систем. Окремо в Стратегії даються рекомендації стосовно роботів супроводу піхоти, створення яких віднесено до пріорітетних напрямків ДКР, а самі роботи — до розробок термінової необхідності, реалізація якої можлива вже після 2020 року.
Не можна сказати, що в США раніше не завмалися цією проблематикою. Свого часу там в рамках реалізації відомої дослідницько-конструкторської програми зі створення крокуючого робота-мула було створено технологічний демонстратор, але він виявився непрактичним і головне-занадто коштовним.
То ж, фактично американська армія повертається до концепції LS-3 супроводжувального робота (щоправда, вже у спрощеній формі) у вигляді програми створення транспортного багатоцільового робота SMET (Squad Multipurpose Equipment Transport). Поряд з цим, Корпус Морської піхоти США видав замовлення на 29 багатоцільових безпілотних тактичних транспортних роботів MUTT (Multipurpose Unmanned Tactical Transport).
ПОВНУ ВЕРСІЮ СТАТТІ МОЖНА ПРОЧИТАТИ У БЮЛЕТЕНІ ЦДАКР №10, 2018
Володимир Заблоцький,
оглядач ІІК «Дефенс Експрес»,
підготовлено на замовлення ІА «ОПК»