Владіміру Путіну варто очкувати більше українських ударів по цілях на російській території на зразок тих двох авіабаз, де сталися вибухи минулого тижня. Спроби США переконати Київ не переносити війну в Росію у відповідь на нещадні ракетні обстріли українських міст виявилися безплідними.

В України просили надто багато. Удари за допомогою нещодавно розроблених власних безпілотників далекого радіусу дії, один з яких завдав удар за 240 кілометрів від Москви, дуже відрізняються від попередніх атак в Криму і інших окупованих Росією територіях.

Про це в своїй статті пише міжнародний оглядач The Guardian Саймон Тісдалл.

Він нагадує, що українці говорять про самозахист. Путін розглядає їхні дії як провокацію і завдасть удар у відповідь з усього, що тільки в нього є. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг переконаний, що бойові дії на Донбасі будуть заморожені взимку. І наступальні дії почнуться навесні. Російські сили під тиском в Херсонській області. Тож, на думку Тісдалла, Путін не просто буде продовжувати удари по українській енергетичній інфраструктурі. Від нього також варто очікувати спроб підвищити ставки за допомогою асиметричних і невійськових методів, щоб збільшити ціну для Києва і його прихильників. Твердження США про те, що вони не заохочують і не допомагають завдавати удари по російських авіабазах, ніяк не впливають на російського автократа.

«Правду кажучи, спроби НАТО стримати війну в межах кордонів України, вже провалилися. Путін посилює глобальну боротьбу з G7 і ЄС, символом чого стала його непокора запровадженню граничної ціни для російської нафти. На тлі зимових морозів його безжальні зусилля з перетворення поставок газу в зброю завдають проблем всій Європі», — пише британський оглядач.

В дипломатичному полі битва Путіна за створення розкол опонентів посилюється. Шанувальник Путіна прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заблокував 18 мільярдів, які ЄС виділив на допомогу для України минулого тижня. Українські посольства в Європі страждають від фізичних атак. І хто ж дав «зелене світло»?

Фінляндія і Швеція, які хочуть вступити в НАТО, повідомляють про посилення кібератак проти них. На думку Тісдалла, Путін грає на страху поширення війни. Польща і Молдова нещодавно зіштовхнулися з проблемами на кордонах. В Білорусі війська рухаються ближче до півночі України. А безвідповідальний президент Росії знову говорить про ядерну зброю.

«Припущення, що виснажені війська Росії вже зробили найгірше, що можуть і не здатні на подальшу ескалацію, звучить самовдоволено. Оскільки Путін із запізненням розуміє, що він не може закидати бомбами Київ, щоб змусити його підкоритися, він все більше покладається на «глобалізацію» війни», — вважає автор.

Коли Путін говорить про «довгий процес», він має на увазі не тільки свою так звану «спецоперацію». Він виставляє розв’язану ним війну як історичну боротьбу Росії і авторитарних країн проти західної демократії. Під час зустрічі у Вашингтоні президенти Франції і США, схоже, погоджувалися з цим. Держсекретар Ентоні Блінкен підсумував минулого тижня: світ переживає «глобальне протистояння, яке визначить, що буде далі».

«Навряд чи Путін планував все саме так. Але його провал у спробі швидко підкорити Україну в лютому, його подальші численні невдачі і потреба політичного і особистого виживання штовхають його до ідеологічної і стратегічної, а також військової ескалації. НАТО не заганяв його в куток. Він сам себе загнав», — пише Тісдалл.

Розмірковуючи над тим, «що буде далі», як сказав Блінкен, «яструби» в США бачать боротьбу проти розширеної осі зла, до якої входять Іран, КНДР, Китай і диктатури, такі як Сирія, Нікарагуа, Куба, Венесуела і, можливо, деякі інші країни Близького Сходу.

Путін же бачить повернення в 20-те століття, холодну війну за моделлю Джорджа Орвелла, в якій світ поділений на антагоністичні блоки. Ці блоки замкнені в постійному протистоянні, змагаючись за поплічників і активи. При цьому одна зі сторін насаджує своє репресивне правління за допомогою ненависті, масового стеження і страху. Така дистопічна перспектива дуже контрастує з альтернативною парадигмою, яку минулого тижня описав канцлер Німеччини Олаф Шольц. Британський оглядач зауважує, що як для ліво-центриста з Соціал-демократичної партії Німеччини, Шольц виявився надзвичайно консервативним діячем. Він болюче переживає зміни і хотів би, щоб все повернулося до того, яким воно було раніше.

А тому він пропонує відновити європейські відносини співпраці з Росією, якщо не з її нинішнім правителем, а також повернутися до ідеї за 1989 рік про закріплення безпеки через торгівлю і спільне процвітання. Дехто каже, що дії Путіна з 2008 року, коли він вторгся в Грузію, довели, що такий підхід — це ілюзія.

«Але Шольц чіпляється з а неї, як потопельник за дерев’яну дошку», — пише автор.

Шольц каже, що Європа повинна працювати над встановленням довоєнного «мирного порядку» і вирішити «всі питання про спільну безпеку» (евфемізм для поступок з боку НАТО), якщо Путін відмовиться від збройної агресії. Німецький канцлер наголосив, що потрібно не допустити початку нової Холодної війни.

«Німеччина і Європа можуть допомогти захистити міжнародний порядок на основі правил без впадання в фаталістичні погляди, згідно з якими світ приречений знову розділитися на блоки, які протистоять один одному», — цитує британський оглядач німецького канцлера.

Багатосторонній світ, визначений Статутом ООН, і повага до міжнародного закону все ще можливі і бажані. Багато європейців і майже половина американців (47%) хочуть встановлення миру через переговори. Але багато тих, хто належить до «табору справедливості», звинувачують Шольца у спробах задобрити агресора. І називають його сподівання наївними. Українці відкидають будь-які компроміси. Вони хочуть, щоб Путіна судили за воєнні злочини, які, безумовно, потрібно розслідувати в рамках будь-якого вирішення конфлікту на основі закону.

«Сам Путін не демонструє цікавості до розмов. Якщо коротко, це безпосередня і, здається, нездоланна проблема, яка перешкоджає всім схемам і мріям про повоєнне врегулювання. Поки Путін при владі і просуває фантазії про російську глобальну імперію, грабуючи суверенні українські землі, шлях вперед заблокований. Падіння Путіна — передумова довготривалого миру», — вважає Тісдалл.