ЗС РФ мають відчутні логістичні проблеми, незадовільну комунікацію та низький моральний дух. Але російські сили здатні реорганізуватися і рухаються, щоб спробувати відібрати територію України.
Саме тому один з найбільш вірогідних сценаріїв – перехід до затяжної війни. Росія має намір перейти до облоги ключових міст – вона вже це демонструє.
Про це написав в статті для LB.UA директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Аналізуючи військове протистояння, експерт написав наступне:
«Однак навіть за умов захоплення значної території України РФ не здатна утримати її. Кремль може отримати у відповідь ефективну та організовану підривну війну. При цьому затяжна війна далеко не на користь Путіну, який насправді не знає, що робити та куди йти. Небезпеки для очільника Кремля зростатимуть з кожним днем, аж поки не завершаться крахом режиму, а може, й розпадом самої Росії.
Чимало буде залежати від подій на міжнародній геополітичній сцені. Як стрімко США та ЄС знищуватимуть російську економіку, наскільки вагомою буде їхня допомога Україні. Адже досі Україна отримує як військово-технічну допомогу виключно тактичні озброєння, а потребує системи озброєнь, які можуть впливати на пересування та застосування російських сучасних систем на значних відстанях. Наприклад, не зайвими були б постачання в рамках військової допомоги таких засобів ППО, як ЗРК SLAMRAAM. А також ЗРК малої та середньої дальності від компанії Ratheon із зенітними керованими ракетами RIM-162, SM-2 Medium Range та інші.
Станом на 15 день війни Україна впевнено перемагає – стійкістю та відчайдушністю. Правильним є висновок Генерального штабу ЗСУ про те, що війська Російської Федерації на деяких напрямках втратили боєздатність і вводять в операцію резерви. Падіння морально-бойового духу більшості військ спричинене браком мотивації та відвертим нерозумінням філософії й кінцевої мети цієї війни.
На цьому тлі можна впевнено фіксувати недолугість воєначальників ЗС РФ і недосконалість їхньої воєнної майстерності, що вони компенсували різким збільшенням злочинних уражень мирного населення, бомбардуваннями, артилерійськими (танковими) обстрілами. На жаль, розстріли цивільних стали нормою путінської війни. Ба більше, усе частіше з’являється інформація про мародерство та відверте знущання російських вояків над цивільними українцями.
Путін, наслідуючи Гітлера, свідомо випустив у світ деструктивне – ті, хто за умов нормального життя не мав жодного шансу на самореалізацію, варварськими актами компенсують свою нездатність до нормального життя та насолоджуються можливостями анонімного прояву деструктивної влади, аж до вбивства безневинних людей.
При цьому війна довела важливість і дієвість територіальної оборони як однієї з переваг України. Від забезпечення разом з поліцією евакуації цивільного населення до охорони об’єктів і магістральних шляхів, та й відстрілу й захоплення диверсійно-розвідувальних груп. Типова ілюстрація від 9 березня: старший лейтенант ЗС РФ, командир розвідувального взводу Роман Ніконоров, потрапивши у полон українських захисників, свідчив, що кілька днів тинялися лісами, поки їх не схопили «мисливці з тероборони». Таких епізодів десятки, разом з історіями успіху знищення колон російської техніки вони створюють яскраву панораму активності вітчизняних сил оборони.
Цікавою є й ракетна статистика: російські війська з моменту масштабного вторгнення в Україну випустили більш ніж 710 ракет, які майже всі були націлені на об’єкти в Східній Україні. Це з заяви речника Пентагону Джона Кірбі. А от якщо говорити про результати цих ракетних атак, то вони завдали шкоди переважно цивільному населенню. Від безсилля розвинути воєнний успіх російські війська атакували навіть лікарні та пологовий будинок – діяльність російської армії в Україні вже затьмарила злочини нацистської Німеччини під час Другої світової війни. І при цьому Москва посилає на війну з Україною строковиків (але визнала це лише після полону молодих солдатів), що свідчить і про дефіцит кадрів, і про дуже небезпечний для Путіна початок розколу між суспільством і кремлівською верхівкою.
Водночас в Україні недооцінювали слабкість західної системи безпеки. Відмова постачати Україні літаки радянського виробництва та зволікання з постачанням засобів ППО дорого коштуватимуть Україні.
Але ще більше обурює відвертий ядерний шантаж Кремля, перед яким схиляють голови в західних столицях. Там, напевно, не очікували, що безкарний протягом 20 років Путін уже «виріс» до Гітлера і готовий підірвати весь світ заради задоволення власних амбіцій. Нагадаємо, Путін шокував атакою Запорізької АЕС (яка у 6 разів потужніша за Чорнобильську), втратою МАГАТЕ контролю над Чорнобильською АЕС, а ще жагою заволодіти доступом до небезпечних об’єктів, наприклад, дамбою Кременчуцького моря. Цілком очевидно, що шантаж він видаватиме за козир. Тож слабкість «колективного Заходу» дозволила Путіну грати на випередження, але, звісно, це поки що позиційна гра».