Починаючи з середини минулого року, у польських ЗМІ періодично з’являється інформація щодо можливості об’єднання Агентства внутрішньої безпеки (АВБ) і Агентства розвідки (АР) в єдине відомство. Приводом для цього, як й у випадку попереднього «проштовхування» правлячою партією «Право і справедливість» суперечливого закону «Про антитерористичну діяльність», влада декларує необхідність зміцнення системи забезпечення національної безпеки РП в умовах посилення терористичних загроз і загострення міжнародної ситуації (включно з українсько-російським конфліктом) .
Критики урядових планів вважають задуману реформу ще одним кроком на шляху обмеження демократії у Польщі, тому що за своїми повноваженнями нова спецслужба буде нагадувати сумнозвісну Службу безпеки – політичну поліцію часів комуністичного режиму .
Попередньо передбачалось, що реформа почне впроваджуватися у серпні 2016 р. після завершення саміту НАТО у Варшаві та Світового дня молоді у Кракові за участю Папи Римського, однак негативні тенденції у внутрішньополітичному становищі країни змусили керівництво держави відтермінувати її реалізацію .
У червні 2017 р. у мас-медіа просочилася інформація щодо підготовленого урядом законопроекту про створення Агентства національної безпеки (АНБ), до якого на правах окремих підрозділів мають увійти АВБ та АР. Документ ще не надійшов на розгляд до парламенту, а його текст з невідомих причин тримається у таємниці. Хоча, як вважають експерти, цей «витік» був організований навмисно з метою зондування громадської думки. До такої тактики неодноразово вдавалися політтехнологи як нинішнього, так і попереднього урядів РП.
Ініціатором розробки законопроекту виступив міністр-координатор спеціальних служб Маріуш Каміньський, впливовий політик з близького оточення голови партії «Право і справедливість» Ярослава Качиньського. Згідно з документом, планується надати співробітникам АНБ повноваження проводити спеціальні заходи (негласне спостереження, слуховий та візуальний контроль) ще на стадії виникнення загроз національній безпеці. На сьогодні АВБ має такі права лише у випадку вчинення конкретного злочину. Керівникові АНБ, який фактично стає міністром національної безпеки (і яким себе вже бачить Маріуш Каміньський), має бути передана низка повноважень у сфері нагляду, контролю і координації спеціальних служб, що раніше належали прем’єр-міністру та президенту.
Цікавим є той факт, що у травні 2014 р. правляча партія «Громадянська платформа» зареєструвала у парламенті законопроект, згідно з яким прем’єр-міністр втрачав контроль за діяльністю АВБ. Депутат від опозиції, заступник голови партії «Право і справедливість» Антоні Мацєревич тоді назвав це помилкою, яка може зруйнувати добре злагоджену систему забезпечення безпеки держави .
Крім АНБ новий міністр буде контролювати також Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ), організатором і першим керівником якого свого часу був той же Маріуш Каміньський. Цей «сірий кардинал» нинішньої влади хоче мати правові підстави для впливу й на військові спецслужби, які зараз підпорядковані міністрові національної оборони. Відповідно до законопроекту, Служба військової контррозвідки (СВКР) та Служба військової розвідки (СВР) залишаться під загальним наглядом Антоні Мацєревича, але міністр національної безпеки зможе їх «контролювати і координувати». На практиці це означає, що він матиме право вимагати від керівників СВКР та СВР надання будь-якої інформації (включно з таємною), «нарізати» їм завдання без погодження з міністром національної оборони, лише поставивши останнього до відома.
Законопроект надає право співробітникам АНБ отримувати (за згодою окружного суду у Варшаві) інформацію, захищену банківською таємницею, а також інші дані фінансового характеру. Згода суду буде потрібна й у інших випадках, наприклад, при проведенні оперативно-технічних заходів зі слухового та візуального контролю. Кожні півроку керівник АНБ має надсилати до відповідної судової інстанції звіти про використання телекомунікаційних, поштових даних та даних Інтернету. Однак, як стверджують фахівці, такі звіти є «сухою» статистикою, а судді не мають жодних можливостей для перевірки діяльності спецслужб. А найголовніше те, що судова система невдовзі стане значною мірою підпорядкована урядові, отже незалежного зовнішнього контролю АНБ може не боятися. Крім цього, Агентство «у випадку, мотивованому інтересами служби», навіть матиме право відмовити прокуратурі у проведенні на її вимогу внутрішнього розслідування.
Звертає на себе увагу одне з положень законопроекту, яке передбачає розробку ще одного законодавчого акта про «спеціальні повноваження міністра, відповідального за справи національної безпеки». Виходячи з контексту законопроекту, можна лише здогадуватися, які повноваження захоче мати амбіційний Маріуш Каміньський.
Підвищуючи статус нового міністра, законопроект про створення АНБ значно обмежує чинні повноваження прем’єр-міністра і президента щодо нагляду над спецслужбами. Найбільш яскравим доказом цього є ліквідація Колегії у справах спеціальних служб. Цим органом сьогодні керує Голова Ради міністрів, а до його складу входять міністри внутрішніх справ, закордонних справ, національної оборони, фінансів, міністр-координатор спеціальних служб, глава президентського Бюро національної безпеки. У засіданнях Колегії беруть участь керівники АВБ, АР, ЦАБ, СВКР та СВР.
Натомість передбачено створення іншого органа – Колегії керівників спеціальних служб на чолі з міністром національної безпеки. Сама назва Колегії говорить про її склад, при цьому про представників прем’єр-міністра і президента немає жодної згадки. Звичайно, міністр може запросити їх на вибрані засідання Колегії, але робити це він не зобов’язаний.
Згідно із законопроектом, новий міністр отримає право запитувати у членів Ради міністрів та органів державного управління інформацію, «необхідну для забезпечення національної безпеки», тобто де-факто у цій сфері він перебере на себе функції прем’єр-міністра.
Вже сам факт створення «суперміністерства», яке одночасно буде займатися розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, боротьбою з тероризмом, захистом конституційного ладу та збором іншої, як заявлено, важливої для безпеки держави інформації (навіть якщо вона не свідчить про порушення права), викликає суперечливі відчуття не лише у колишніх співробітників польських спецслужб, але й у деяких політиків правлячої партії «Право і справедливість». На їх думку, зосередження таких широких повноважень у рамках одного відомства не відповідає принципам демократичної країни.
За висновками експертів, задумана владою РП нова реформа спеціальних служб може призвести до наступної хвилі чистки нелояльних співробітників. А такі зміни, які послідовно відбувалися у цивільних та військових спецслужбах за останні 15 років (чистки, реорганізації, верифікація), породжують у нормальної людини питання щодо доцільності співробітництва на патріотичній основі з розвідкою чи контррозвідкою.
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень