ПОТРІБНА “ФУНКЦІЯ”, ЯКА БУДЕ УЗГОДЖУВАТИ ВСІ ЗАЦІКАВЛЕНІ СТОРОНИ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ — НАЙЄМ

“У нас по жодному напрямку немає п’ятирічного планування,-“ заявив під час круглого столу УІБД “Як забезпечити розвиток оборонної промисловості: ризики виконання Указу Президента» Мустафа Найєм — заступник генерального директора ДК «Укроборонпром».

“Я не пам’ятаю, щоб був якийсь указ Президента, яким би визначався не просто ДОЗ на конкретний рік, а ключові стратегічні речі в ОПК . По ракетній програмі, – це дуже важливо, особливо для «Нептуна», тому що цей виріб ще не пішов на серійне виробництво і зараз закладати туди державні гарантії – це величезні ризики для співвиконавців, з огляду на те, що може бути зірвано процес виробництва. Це також стосується «Вільхи» і «Вільхи-М». У «Вільхи-М» потрібно КР робити до кінця і це теж проблема, оскільки потрібно буде ставити на серійне виробництво, і там, також, неможливі державні гарантії. І «живі» гроші для нас – це критично важлива історія.

І взагалі, державні гарантії для наших підприємств, кажучи чесно, це з одного боку -«манна небесна», а з іншого – це такий безкоштовний сир. “- заявив Найєм.

“Крім того, указом передбачено декілька радісних, але, поки що, незрозумілих речей, а саме:

Розглянути питання щодо створення цільового державного фонду розвитку державного оборонно- промислового комплексу. Але зрештою, навіть на початку, коли цей указ вийшов, ми не зустріли ніяких зустрічних рухів з боку уряду. Тому, я так розумію, що як ідея – вона підтримується і Президентом, і РНБО, – але подальші дії все одно залежать від Міністерства фінансів.

Щодо створення агентства з розвитку оборонних технологій. Це дня нас, з огляду на стан ВПК, який є в країні, і на те, що величезна кількість державних і недержавних підприємств зараз дуже залежні від поточної ситуації. Фонд, який би дозволив нам реалізувати якісь новітні технології, дуже потрібен. Але поки що ми не знаємо, з яких грошей це буде виконуватися.

І що стосується центрального органу виконавчої влади. Оскільки, ми, так чи інакше, є державним підприємством, яким управляє уряд, ми розуміємо – потрібна “функція”, яка буде узгоджувати всі зацікавлені сторони щодо військово-промислового комплексу. Чи виконує цю функцію зараз департамент, що є в Міністерстві? Він дуже намагається. Ми бачимо, що вони достатньо доклали зусиль, але і наприкінці року, і на даний момент ми розуміємо, що цього недостатньо.

Створено багато стратегій, державних цільових програм, різних підходів, окрім того є потреби Генерального штабу, які між собою не узгоджені. Навіть, якщо взяти цільову програму спеціальної хімії, або ВТ і порівняти стратегію ОПК, там є неузгоджені речі. Не кажучи про те, що зараз закладається в державне оборонне замовлення щорічно і не узгоджується з державними цільовими програмами на 5 років. Тобто, у нас по жодному напрямку немає п’ятирічного планування, як це передбачається цими програмами.

Крім того, ми проаналізували ресурси та кошти, закладені державою на підготовку виробництва. Проблема в тому, що є, принаймні, п’ять величезних проектів, на які закладено майже декілька мільярдів гривень, по яким закуплено обладнання, було замовлення Міністерства економіки, підприємство по факту отримало це обладнання, провело закупівлі, гроші пішли, а замовлень на ці підприємства немає. Що по факту відбулось?

Ми закупили якісне обладнання, наприклад, для виробництва конкретних снарядів, а головний замовник (який мав би замовляти), закуповує цю продукцію у приватних підприємств. Ми не проти приватних підприємств, але тоді,- навіщо держава вкладала гроші у підготовку виробництва? Більше того, вона ж не просто витрачала гроші на закупівлю обладнання, вона закладала конкретну ємність виробництва на рік. Кількість, закладена у державну програму, і кількість, яка закладена в обладнання, не погоджується. Ну не потрібне таке обладнання. Або треба замовляти і відвантажувати на експорт. І це теж проблема. Знову ж таки, чия це проблема? Чи в цьому винний Укроборонпром? Важко сказати, я думаю, що ні. Тому що ми – орган, акціонером якого є держава. “- розповів заступник генерального директора ДК “Укроборонпром”.

Далі Мустафа Найєм зазначив, що “треба відверто сказати, що без залучення правоохоронних органів ніяк неможна, тому що ми бачили декілька конкретних випадків, коли державні підприємства штучно підвищували свої ціни для того, щоб приватні підприємства вигравали тендери і продавали свою продукцію (конкретні люди, які сиділи в державних органах, і у Верховній раді, і на вулиці Банковій) – і це призводило до того, що державні підприємства занепадали, а приватний виробник на цьому заробив гроші, отримав контракт.

За останні 5 років частка Укроборонпрому, державних компаній, у державному оборонному замовленні скоротилась майже вдвічі. Підкреслюю, – за останні 5 років. Коли йде війна. Поясніть мені, будь ласка, бо я не розумію, адже більша частина того, що ми виробляємо – боєприпасна техніка, бронетехніка –все те, що виробляв державний комплекс. А зараз у нас немає цієї частки. Чому так сталось? Де орган, який має відповідати? РНБО, Міністерство економіки, Міністерство оборони, уряд, парламент? Має бути орган, який скаже: «Хлопці, так не може бути, що у воюючій країні власне озброєння займає меншу частку у державному оборонному замовленні, ніж приватні компанії». Ми не проти приватних компаній, ми з ними співпрацюємо, більше того, ми в цій сфері партнери. Але зараз частка наших доходів від усього, що відбувається в концерні, на 30% складається з державного замовлення і на 70% з експорту.

“Щодо експорту. Ми маємо узгоджувати свій експорт з усіма органами, які є в країні. Ми погоджуємося на це, але є ситуації, коли навіть створений орган МКВТС , приймає недієві рішення.

У нас є продукти, які ми не можемо експортувати, хоча вони не задіяні в ДОЗі. Чому підприємство, що виробило конкретну продукцію, яку купують в Малайзії, в Бірмі, в Індії, в Пакистані, не може її експортувати, якщо власні потреби держави вже задоволені? Чому ми маємо з кимось узгоджувати це питання, якщо в ДОЗі його немає? Чому підприємство не може цю продукцію експортувати, отримувати гроші, за ці обігові кошти робити нові дослідницько-конструкторські роботи, модернізувати техніку і поставляти в армію? Наприклад, у нас немає грошей на те, щоб доробити “Оплот”, ДКР, але підприємство, яке зараз може робити цю документацію, не може експортувати, бо йому не дають дозволу». – розповів Найєм.

“Щодо приватних компаній, я – за здоровий протекціонізм власного вітчизняного виробника у сфері озброєння. Ми маємо створити максимально рівні умови між нами і імпортною продукцією. Що стосується прийомки, оцінки якості, ціноутворення і так далі. Так само, стосовно питання експортного контролю та формування державного оборонного замовлення.

Ви знаєте, ДОЗ вже сьогодні буде розглядатися парламентським комітетом, це означає, що перший контракт ми підпишемо…в найкращому випадку, за місяць. Це буде вже квітень. Перший транш, або перші гроші, якщо це авансування,- десь у червні ми отримаємо повноцінний перший транш. Звідки має взяти гроші виробництво з 1 січня по 1 червня? – В експортерів. За рахунок експорту ми покриваємо цей геп. “

“По державному оборонному замовленню на 2020 рік: ми радіємо, що вперше за дуже багато років ми почали планувати не на рік, а на 2-3 роки, і вже є конкретний припис, рекомендація з боку Президента і РНБО, щоб витрати на ДОЗ не зменшувались, а лише збільшувались.

У нас є стримана надія, що у наступні три місяці будуть доповнені державні цільові програми щодо ОВТ і щодо спеціальної хімії. “- зазначив експерт.

“Стосовно 10 мільярдів гривень державних гарантій. Це дуже крута новина. Сподіваюсь, це допоможе нам по всіх програмах, що стосуються імпортозаміщення, по-друге, це допоможе у дослідницьких роботах та, сподіваюсь, надасть можливість закласти довгострокові програми і по бронетехніці, і по ракетній програмі., якщо на це буде воля наших замовників. Останнє, що я хочу сказати: я не бачу ризику його виконання цього Указу.

В Указі є один конкретний пункт, по якому ми надавали свої рекомендації в РНБО, на спільних нарадах щодо роботи підприємств ОПК. Це стосується питання реформування унітарних підприємств і переведення їх в акціонерні товариства. По факту, це те, що ми називаємо корпоративним управлінням, корпоративною реформою, що закладено в стратегію ОПК до 2028 року, більш того, це наші міжнародні зобов’язання. Ми розробляємо законопроект, він переданий в комітет Верховної Ради і я сподіваюся, що у наступні місяць-два ми розробимо його остаточно. У нас є величезна підтримка Міністерства економіки, Світлани Панаітіді, і цей указ Президента політично для нас дуже велика підтримка.. “ – резюмував Мустафа Найєм.

Поделиться публикацией