Докорінні зміни у характері й стратегії сучасного збройного та невійськового асиметричного протистояння (із стрімким зміщенням наголосу на останньому) закономірно породили якісне зростання ваги сил спеціальних операцій (ССО), таємного протиборства без формального оголошення війни, застосування нетрадиційних засобів досягнення власних інтересів. Відтак, дослідники теорії та історії військової справи цілком виправдано приділяють все більше уваги вивченню мистецтва спеціальних операцій, організації й тактиці «елітних військ» (які нині стрімко трансформуються у ССО як компонент збройних сил), взаємодії ССО зі спеціальними службами як такими тощо.
Універсальні солдати
Одним із найменш відомих навіть експертам є Центр спеціальних заходів (ЦСЗ), спеціалізований підрозділ ЦРУ США, відповідальний за організацію і проведення таємних тактичних військових спеціальних операцій та політичних акцій.
ЦСЗ подає на розгляд президенту США варіанти дій, якщо таємні військові чи дипломатичні заходи неможливо відкрито реалізувати або втілити політичними важелями. Готує розвідувальні завдання за дорученням безпосередньо президента США або підкомітету загальної оцінки обстановки Ради національної безпеки (РНБ)). Центр налічує значно меншу кількість особового складу, в порівнянні з такими частинами, як 1-й окремий оперативний загін спеціального призначення СВ «Delta Force» або «морські котики» («SEAL Team Six»).
За деякими джерелами, ЦСЗ налічує лише близько 150 офіцерів-оперативників, пілотів та інших спеціалістів. Під час виконання завдань вони працюють у команді, яка складається з шести або менше людей, однак їх індивідуальна підготовка дозволяє виконувати складні завдання і силами одного оперативника.
Організаційно структура ЦСЗ включає дві окремі групи: спеціальну оперативну групу (СОГ) та групу політичних дій (ГПД).
СОГ є воєнізованим підрозділом та відповідає за організацію й проведення тактичних напіввійськових спеціальних операцій. Термін «напіввійськові операції» використовується для операцій ЦРУ, при цьому спеціальні операції відрізняються від регулярних військових операцій за ступенем фізичного, політичного ризику та переважно оперативними методами їх проведення.
Виходячи із досвіду бойового застосування СОГ в сучасних збройних конфліктах, на неї покладався збір розвідувальних відомостей у ворожих країнах і регіонах, й проведення усіх особливо небезпечних військових і розвідувальних операцій, під час яких уряд США не бажав виступати відкрито. Наприклад, члени групи, як правило, не носили військової форми одягу чи окремих її елементів, які б видавали їхню відомчу приналежність. У разі їх викриття під час виконання відповідного завдання, уряд міг заперечувати будь-який зв’язок з ними.
У СОГ існують чотири основних відділення: повітряне, морське, наземних дій і бронетехніки, спеціальних галузевих програм. Останні два мають завдання організовувати розроблення, тестування і проведення таємних закупівель нового обладнання, транспортних засобів, засобів захисту, поповнення запасів боєприпасів і систем озброєння для потреб СОГ. Показово, що основна частина оснащення групи розсекречувалась за кордоном, для того, щоб забезпечити оперативників СОГ і їх іноземних стажерів озброєнням і екіпіруванням країни перебування.
Слід зазначити, що під час війни в Афганістані в 1980-х рр. співробітники СОГ зіграли важливу роль у навчанні, оснащенні і, подекуди, керівництві силами моджахедів у боротьбі проти радянських і урядових військ. Головним архітектором цієї стратегії був молодий співробітник ЦРУ Майкл Вікерс[8].
Зазвичай, СОГ здійснює свою діяльність за трьома напрямами:
Наземний – фахівці даного напряму є експертами з орієнтування на місцевості, тактичної розвідки, стрілецької зброї, операцій зі звільнення заручників, ведення ближнього бою та керування транспортними засобами.
Морський – зосереджує увагу на проведенні морських десантних операцій, до яких залучаються передусім колишні «морські котики» та бійці диверсійно-розвідувальних підрозділів морської піхоти.
Повітряний – характеризується проведенням повітряних операцій.
Усі співробітники СОГ за умов цілковитої таємності планово і послідовно проходять підготовку до виконання завдань за кожним з цих напрямів, вдосконалюючи свої навички оперативників спеціального призначення. Офіційно ЦРУ визначає статус співробітників СОГ як воєнізованих оперативників, котрих готують в умовах повної секретності за програмою агентів агентурної розвідки.
Головними перевагами кваліфікації військовослужбовців СОГ виступають універсалізм, кмітливість, інтелект, вміння пристосовуватись до різних етнотериторіальних умов, здатність до самооборони. Вони часто діють малочисельними групами, що складаються, в основному, з шести оперативників, які мають всебічну військову і спеціальну підготовку, що не властиво жодному іншому підрозділу ССО США. Окрім того, їх готують як оперативних співробітників зовнішньої розвідки, навчаючи усім секретним прийомам. Ці співробітники, як правило, проводять операції у віддалених місцях за лінією фронту, виконуючи такі завдання, як здійснення рейдів та диверсій, надання підтримки агентурній розвідці, забезпечення контррозвідувального захисту, організація партизанської війни силами лояльного місцевого населення, або війни із застосуванням нетрадиційних форм бойових дій, проведення операцій зі звільнення заручників.
Як і ССО, військовослужбовці СОГ виконують бойові завдання шляхом ведення відкритих дій, таких як раптові дії з засідки, диверсії, вбивства політичних діячів і вбивства із застосуванням зброї масового ураження (наприклад, підготовка та ведення бойових дій партизанами і військовими підрозділами інших країн). Вони також ведуть спеціальну розвідку, яка може здійснюватися під управлінням або збройних сил, або служб розвідки.
Співробітники структурних підрозділів ЦСЗ відбираються виключно з найбільш елітних частин та підрозділів спецпризначення США, серед них – «Delta Force», Оперативний полк спеціального призначення ВМС для боротьби з тероризмом у морі, 24-й окремий батальйон авіанавідників сил спецпризначення ВПС США тощо.
ГПД відповідає за приховану діяльність, пов’язану з політичним впливом, психологічними операціями та економічною війною. Через швидкий темп розвитку технологій, група також проводить операції, які стосуються комп’ютерної та кібервійни.
Слід зазначити, що відповідно до законодавства США, ЦРУ має право проводити таємні операції, як було визначено в Законі про національну безпеку 1947 р. Президент Рональд Рейган в 1984 р. віддав розпорядження № 12333 під назвою «Розвідувальна діяльність Сполучених Штатів». У ньому було закріплено порядок проведення таємних операцій – як політичних. так і військових.
Таємні друзі борців за демократію
ГПД проводить операції психологічної війни, відомі як «чорна» пропаганда, а також як «таємний вплив» з метою інспірації політичних змін, що є важливою частиною зовнішньої політики США. Найбільш важливою формою «політичної зміни» є таємне втручання в іноземні вибори. Формами політичної зміни можуть бути фінансова підтримка бажаних кандидатів, управління засобами масової інформації, технічна підтримка заходів в рамках «зв’язків з громадськістю», рекламна кампанія, допомога в спостереженні за голосуванням та інші засоби прямого втручання. Агенти можуть впливати на діяльність офіційних осіб країни, котрі при виконанні обов’язків здатні приймати рішення, що сприяють розвитку інтересів США.
Величезне значення надається спецпропаганді. Остання включає в себе використання листівок, газет, журналів, книг, радіо і телебачення, які позитивно впливають на посилення впливу США у відповідному регіоні. Ці методи були поширені також на Інтернет. Співробітники ГПД можуть наймати місцевих громадян для роботи як журналістами, вербувати агентів впливу, керувати медіа-платформами, організовувати регулювання інформації з метою формування громадської думки. Для цього в ЗМІ може розміщуватися інформація, яка приваблює увагу громадськості, або заперечується і / або дискредитується інформація, яка вже є надбанням громадськості і невигідна для США. У всіх пропагандистських заходах, термін «чорні» операції використовується для позначення тих заходів, де аудиторія не має уявлення, що є джерелом інформації, «білими» заходами називаються ті, в яких ініціатор (автор) відкрито вказує на себе як на джерело інформації, і «сірі» операції є ті, в яких джерело інформації є частково, але не повністю розпізнане.
Деякими прикладами успішних дій політичної групи, які, по суті вплинули на перебіг післявоєнної політичної історії, є запобігання перемозі Італійської комуністичної партії на виборах 1948 р. і наприкінці 1960-х рр.; повалення уряду Моссадика в Ірані у 1953 р. та Х. Арбенса в Гватемалі у 1954 р., озброєння повстанців в Індонезії у 1957 р., а також надання коштів і підтримка профспілкам руху «Солідарність» після введення воєнного стану в Польщі у 1981 р.
До ЦСЗ зараховуються військовослужбовці з таких підрозділів спеціального призначення, як: «Delta Force», 75-й полк рейнджерів, групи СпП «зелені берети», «морські котики», бойова морська особлива група швидкого розгортання, сили розвідувальної групи Корпусу морської піхоти США, командування сил спецоперацій Корпусу морської піхоти, група передових авіаційних навідників повітряних сил і загін парамілітарних рятівників повітряних сил.
Щоб «працевлаштуватися» до ЦСЗ, потрібно мати, як мінімум ступінь бакалавра. Значна кількість співробітників має наукові ступені, а також юридичну освіту. Багато кандидатів приходить з відомих американських університетів, наприклад з так званої «Ліги Плюща» – асоціації восьми приватних американських університетів, розташованих на північному сході США.
Проте, більшість новобранців ЦСЗ сьогодні складають представники середнього класу. Співробітники ЦСЗ готуються на базі Кемп-Пірі, штат Вірджинія (також відомий як «Ферма»), і в приватних навчальних центрах по всіх Сполучених Штатах Америки. ЦРУ також проводить навчання своїх співробітників на військовій базі Харві Пойнт, штат Північна Кароліна.
На додаток до дванадцяти місяців навчання за програмою стажерів таємної служби, співробітники груп отримують високу кваліфікацію в галузі використання і бойового застосування надзвичайно широкого спектру сучасного зброї, вибухових пристроїв та вогнепальної зброї (американського виробництва і іноземного), рукопашного бою, орієнтування на місцевості, втеч з полону, використання саморобних вибухових пристроїв, кібервійни, прихованого переміщення, бойового десантування (в тому числі і з затяжними стрибками і плануванням), використання бойових і комерційних аквалангів та підводних апаратів замкнутого контуру. Вони навчаються іноземним мовам, гірській та пустельній підготовці, наданню екстреної медичної допомоги, тактичному зв’язку та використанню систем стеження.
В оперативному відношенні ЦСЗ підпорядковується Головному управлінню спеціальних операцій Головного управління військ спеціального призначення Міністерства оборони США (УСО ГУ СпП). Окрім того УСО ГУ СпП в оперативному відношенні також підпорядковуються всі розвідувально-диверсійні частини і підрозділи військ спеціального призначення США, постійно готові до відправки на заморські ТВД.
«Червоний світанок» нового світового порядку
На даний час до розвідувально-диверсійних частин постійної бойової готовності Сил спеціального призначення США офіційно входять: «Delta Force», Оперативний полк спеціального призначення ВМС з боротьби з тероризмом у морі, 24-й окремий батальйон авіанавідників СпП ВПС. Спільно з частинами постійній бойовій готовності до виконання спеціальних завдань за наказом УСО ГУ СпП можуть залучатися також такі частини як 75-й парашутно-десантний полк СпП («рейнджери»), 160-й авіаційний полк армійської авіації СпП «Нічні мисливці».
У районах бойових дій оперативні співробітники розвідки Розвідувального управління СВ діяли в безпосередньому контакті з підрозділами Управління спеціальної розвідки Розвідувального управління МО США, групами ЦСЗ та спецпідрозділами командування спеціальних операцій США.
Цікаво, що про існування ЦСЗ стало більш відомо після початку «глобальної війни з тероризмом». Слід зазначити, що за планом операції «Непохитна свобода», оперативники ЦСЗ ЦРУ були першими американськими вояками, котрих направили до Афганістану у вересні 2001 р. Групи ЦРУ, що складалися з різних оперативних співробітників та «парамілітарних» офіцерів, нав’язали стосунки з противниками руху «Талібан» (командирами т. зв. Північного альянсу). Їх завданнями були репрезентація інтересів уряду США, збір розвідувальних даних про терористичну організацію «Аль-Каїда» та радикального ісламістського руху «Талібан» (організацій, до створення яких вони самі ж доклали зусиль), підготовка нанесення повітряного удару силами коаліції і забезпечення сприятливих умов для введення військ спецпризначення США в країну.
Спецгрупи налагоджували контакти з командуванням Північного альянсу, зміцнювали з ним стосунки, що було ключовим елементом в поваленні режиму «Талібан». Оперативники ЦСЗ взаємодіяли з національним командуванням та командуванням Сил спеціального призначення СВ США в ході багатьох операцій, включаючи витіснення талібів з ключових міст північних провінцій Афганістану, міст Кабула та Мазарі-Шаріфа. Оперативники ЦРУ взаємодіяли з британськими спецпризначенцями, в придушенні повстання ув’язнених талібів у форті Квала-і-Джангі.
За декілька місяців до проведення операції «Свобода Іраку» (2003 р.), групи ЦСЗ проникли на територію Іраку з метою збору розвідувальних даних щодо програми зброї масового ураження Хусейна та місцевої терористичної групи «Ансар аль-Іслам». Оперативники ЦСЗ підготували, оснастили, організували і очолили сили курдських повстанців, щоб вступити в бойове протистояння з іракською армією на півночі Іраку. Під час проведення згаданої операції групи ЦСЗ взаємодіяли з підрозділами сил спеціального призначення СВ США та курдськими повстанцями на півночі країни. Їхні спільні дії скували сили Іраку в цьому регіоні і не дозволили їм з’єднатися з основними силами Хусейна в південній частині країни. Групи ЦСЗ схиляли методами спецпропаганди особовий склад збройних сил Іраку до припинення опору коаліційним силам. У рамках подальшого просування сил міжнародної коаліції, групи ЦСЗ проводили розвідку, зокрема, проти лідерів партії БААС та керівників антиамериканських повстанських загонів.
Операція ССО США, в результаті якої був захоплений Саддам Хусейн, отримала назву «Червоний світанок». Вона проводилася 13 грудня 2003 р., і полягала у пошуку та захопленні іракського президента в місті Ед-Даур, неподалік від його рідного міста Тікріту. Передбачалося, що захоплення буде проводитися діями об’єднаного підрозділу військовослужбовців «Delta Force» та оперативників СОГ під кодовою назвою «Оперативна група 121».
Операцію підтримували близько 600 солдатів з 1-ї бригади 4-ї піхотної дивізії. Кількість спецназівців становило близько 40 бійців. Саме «Цільова група 121» у прямому розумінні витягла Саддама з ями, як потім повідомив Роберт Ендрюс, колишній заступник помічника міністра оборони зі спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності.
Анонімні зірки
Незважаючи на завісу таємничості навколо проведених спецоперацій, про роботу співробітників ЦРУ були опубліковані численні книги, зокрема, «Таємні операції ЦРУ в Індонезії» та «Історія таємної війни Америки в Лаосі». У 2003 р. в книзі «Спеціальні операції: боротьба елітних сил Америки в 21-у столітті», її автор Фред Дж. Пушес зазначав: «ЦСЗ вважається видатним оперативним спецпідрозділом у світі. Це еліта з еліти . Це пов’язано з джерелами, з яких організація відбирає на роботу своїх членів».
Воєнізовані формування ЦРУ продовжували діяти в Іраку і в 2007 р. Вони провели там ліквідацію або захоплення багатьох ключових фігур «Аль-Каїди». Деякі високопоставлені американські чиновники заявили, що спільними зусиллями ЦРУ і військових був внесений найзначніший внесок у розгром «Аль-Каїди» в Іраку».
1 травня 2011 р. президент США Барак Обама оголосив, що Усама бен Ладен був убитий у Пакистані «невеликою групою американців», що діяли за його вказівкою під час операції ЦРУ «Спис Нептуна». У рейді брали участь «морські котики» та оперативники ЦРУ. Операція стала результатом багаторічної розвідувальної роботи, яка включала операцію ЦРУ щодо захоплення і допиту Халіда Шейха Мохаммеда, який виконував функції кур’єра «Аль-Каїди». Матеріали, виявлені в ході рейду показали, що бен Ладен, аж до моменту смерті, як і раніше відповідав за розробку планів «Аль-Каїди» і визначення цілей для нападу. Деякі експерти стверджували, що певні структури пакистанського уряду, зокрема, Міжвідомча розвідка могла приховувати факт знаходження Усами бен Ладена у цій країні. Вищі посадові особи США заявили, що смерть бен Ладена «змінить правила гри і завдасть смертельного удару по «Аль-Каїди»».
Таким чином, оперативники ЦСЗ відзначилися практично у кожному збройному конфлікті, в яких брали участь США після Другої світової війни. Співробітники ЦРУ проводили таємні операції з 1947 р. в таких країнах, як Північна Корея, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Ліван, Іран, Сирія, Лівія, Ірак, Сальвадор, Гватемала, Колумбія, Мексика, Нікарагуа, Гондурас, Чилі, Боснія і Герцеговина, Сербія, Сомалі, Косово, Афганістан і Пакистан.
Співробітники ЦСЗ складають більшість оперативників ЦРУ, удостоєних «Хреста за видатні заслуги в розвідці» і «Розвідувальної зірки» – двох вищих нагород цієї розвідслужби. Вони також складають більшість з тих, на честь кого вибиті анонімні «зірки» на меморіальній стіні в штаб-квартирі ЦРУ у Ленглі.
Проведене дослідження свідчить про створення в США в інтересах досягнення глобального воєнно-політичного домінування, багатовидової вертикалі управління спеціальними операціями за кордоном та власне ССО, яка охоплює усі частини і підрозділи спеціального призначення, а саме: ЦСЗ ЦРУ, ССО видів збройних сил США під загальним оперативним керівництвом Головного управління військ спеціального призначення МО США.
Оперативно-бойовий підрозділ ЦРУ, який виник у перші ж роки «холодної війни» та розгортання міжблокового протистояння у світі, від підрозділу таємних дій із підтримки політичної опозиції у стані держав-противників, швидко набув функцій осередку із усебічного забезпечення силової зміни політичної реальності в інтересах Вашингтона (включаючи згадані державні перевороти). Така поліфункціональність, не в останню чергу, базується на специфічній індивідуальній підготовці, поєднанні опанування співробітником ЦСЗ навичок агентурно-оперативної роботи, політичної розвідки, методів військової розвідки та диверсійно-підривного ремесла, спецпропаганди, серйозної країнознавчої підготовки.
Безсумнівно, існування такої унікальної структури можливо лише у наддержаві, із відповідними ресурсними можливостями, прагматичним ставленням до міжнародного права та інститутів суверенітету, тим більше, що ефективне застосування ЦСЗ передбачає її підтримку усією військовою міццю США.
Вельми широким є спектр функцій та завдань спецпідрозділу ЦРУ: політична й воєнно-політична розвідка, підготовка та управління діями політичної опозиції (включаючи озброєну), союзними іррегулярними збройними формуваннями, дії зі зміни внутріполітичної ситуації у країні – об’єкті наступальних дій, диверсійно-терористичні акції (із наголосом на усуненні ватажків противника), глибинна розвідка із опорою на місцеві союзні сили і в інтересах проведення як ССО збройних сил, так і масштабних загальновійськових операцій. У сучасних умовах додається участь у кібервійні, інформаційно-психологічних операціях тощо.
Обґрунтованим видається висновок і про те, що за умов розпаду СРСР, спроб побудови «однополюсного світу» та військового панування США, проведення ними (у межах глобальної стратегії) військових операцій та «ненасильницьких» кампаній зі зміни політичної ситуації у віддалених регіонах світу, на перший план виходить саме оперативно-бойова функція ЦСЗ, що, у свою чергу, закономірно веде до більш тісної інтеграції ЦСЗ із ССО збройних сил США, застосування «бойових оперативників» ЦРУ як авангарду армійських спецпризначенців у локальних війнах та збройних конфліктах нового концептуального типу. Подібні до ЦСЗ формування стають перспективним знаряддям асиметричного («гібридного») типу конфліктності.
Доцільно відзначити чіткий розподіл оперативних функцій між частинами та підрозділами спеціального призначення США, у тому числі завдання, які покладаються на оперативні групи ЦСЗ. Вони практично тотожні з армійським спецназом, хоча і мають певні особливості. Наприклад, для груп ЦСЗ є притаманними виконання завдань приховано в умовах недопущення їх ідентифікації, та оперативні дії на початковому етапі майбутньої військової операції чи збройного конфлікту. Привертають увагу вимоги щодо суворого відбору для служби ЦСЗ і особливості всебічної підготовки оперативників, яка ведеться на основі ретельного відбору кращих військовиків армійських ССО та випускників елітних університетів США.
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, професор, полковник запасу
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, доцент, полковник