Для України впровадження штучного інтелекту у бойові системи є глобальним викликом.
Про ситуацію навколо штучного інтелекту в Україні та про можливості його впровадження в статті для видання LB.UA написав директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Зокрема, експерт навидить висновки Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння для розвитку цієї сфери.
Перше. Не соромитися, що вітчизняні НРК та БАК (а у перспективі й МРК та підводні роботи) є поки що дистанційно керованими платформами. Створювати в ЗСУ підрозділи таких комплексів різного функціоналу – логістичні, ударні (зі стрілецькими бойовими модулями та протитанковими керованими ракетами), НРК РЕБ та, у перспективі, НРК з модулями зброї на нових фізичних принципах, зокрема, з комплексами електромагнітної зброї.
Задля вирішення завдань втілення ШІ у системи озброєнь потрібен належний рівень державно-приватного партнерства. Держава має очолити та координувати роботу хоча б тому, що має два потужні важелі. Зокрема, саме кероване озброєння, яке може встановлюватися на роботизовані комплекси. А також виробничі потужності для розгортання серійного виробництва – при цьому саме держава може фінансувати підготовку виробництв, наприклад, в межах роботи консорціумів, що створюються під конкретні завдання оборонного спрямування.
Друге. Фахівці переконливо доводять: впровадженню штучного інтелекту передують такі процеси як автоматизація та роботизація. То ж, для України вкрай актуально повернутися до активних розробок і впровадження ЄАСУ ЗСУ, АСУВ і АСУО. Напрацювань у цій сфері чимало, однак роботи у 2021 році, як відомо, було призупинено. Самі розробники, які усі приватники, переконують: проблема у недосконалому супроводженню дослідно-конструкторських робіт, зокрема, у невідповідності ролі генерального конструктора. Як би там не було, варто у цій площині прийти до чіткого рішення. Тим більше, що у новій воєнній доктрині (Стратегії воєнної безпеки), яку Україна отримала у травні 2021 року, саме автоматизація ЗСУ визнана пріоритетом.
Нарешті, третє. РНБО нещодавно затвердив рішення формувати державну цільову програму розвитку бойової ракетної техніки. І тут самий час додати, що варто розглянути й можливість формування такої ж програми автоматизації і роботизації ЗСУ. Яка б передбачала створення автоматизованих систем управління військами та озброєнням, а також і розробку роботизованих систем різного базування: безпілотних авіаційних комплексів, наземних, морських, підводних і космічних роботизованих комплексів. Важливо згадати, що в СРСР розробки автоматизованих систем управління розпочалися синхронно із самими ракетними програми в 50-х роках ХХ століття. Що свідчить їх невід’ємний зв’язок такої зброї та управління нею.