Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак підтримав «москітну» стратегію на морі.
Зокрема, у статті на порталі lb.ua він висловив переконання, що теорія застосування «бойової зграї» вже діє та давно перетворилася на практику.
Втілення цих компонентів у ЗС, з одного боку, «мистецтво можливого», тобто, для тих країн, що не можуть у короткі терміни часу придбати (розробити й випустити) потужні балістичні ракети, надсучасні літаки з гіперзвуковою зброєю або авіаносці. З іншого боку, «москітні стратегії» за умов технологічних переваг відіграють роль асиметричної зброї та є дієвим фактором стримування навіть для держав із потужним військовим потенціалом.
В умовах обмежених можливостей захисту морського узбережжя військово-технічне співробітництво України із Великобританією дозволить разом із закупівлею американських катерів MARK-VI суттєво посилити ВМСУ.
Як відомо, Великобританія пропонує кооперацію для побудови щонайменше восьми ракетних катерів і готова надати Україні під цей проєкт кредит на 10 років у розмірі до 1,25 млрд. британських фунтів ($1,6 млрд. за поточним курсом). При цьому британська сторона із розумінням ставиться до наявності у України власної оборонної промисловості. Тому пропозиція передбачає, щоб орієнтовно два катери будуть збудовані у Великобританії, решта – в Україні. Звісно, ракети та інше військово-морське озброєння доведеться купувати.
У статті Бадрак оцінив можливості України «сьогодні – завтра»:
На озброєння прийнятий потужний протикорабельний ракетний комплекс РК-360 МЦ «Нептун». Наступного року ВМС України мають намір сформувати три дивізіони таких крилатих ракет. Однак, промисловість, за умов старту підготовки виробництва сьогодні, зможе передати один дивізіон у другій половині 2021 року. Хоча оглядачі звернули увагу не те, що персонал поки не готується, база зберігання ракет не будується, та й ресурси на згадані дивізіони ще не виділені.
Ще в Україні є проект власного ракетного катеру – «Гроза», розробки Миколаївського дослідницького-проєктного центру кораблебудування, – під морську версію згаданого вище «Нептуна». За найоптимістичнішими оцінками, перший вітчизняний ракетний катер міг би з’явитися десь у 2023 році. За умов політичної волі, наявності ресурсів та сподівання, що випробування підуть без жодних затримок. Хоча у світі не прийнято будувати бойові кораблі, зброї для яких ще реально не існує. То ж ризики часові, й технологічні у проєкту чималі.
Корвет – особлива й окрема тема, яку варто поки що відкласти. Хоча б через реальне розуміння, що навіть за умов безперебійного фінансування він може з’явитися приблизно у 2025 році. І фахівці усіх таборів погоджуються: корвет – проект для України «не бойовий» (тобто у потенційній війні із РФ він ні до чого), а політичний (тобто потрібний Україні, якщо вона розраховує залишатися морською державою).
То ж, коли ми кажемо, що оборону прийдеться тримати вже завтра – післязавтра, у України немає нічого. Ну, хіба що, окрім справді потужних, із серйозним бойовим духом Сил спеціальних операцій та морської піхоти ВМСУ. Хоча й останніх важливо переозброїти із урахуванням сучасних тенденцій та технологій. До цього ще варто додати, що вітчизняну систему протиповітряної оборони ніяк не назвати безкомпромісною. Не перелічуючи її складові частини, принаймні у цій статті.
«У такий ситуації не важко зрозуміти керівництво Міноборони, яке між підтримкою вітчизняної оборонної промисловості та забезпеченням оборони обирає останнє», — пише керівник ЦДАКР.
Нагадаємо, до цього президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок UA.RPA, адмірал Ігор Кабаненко виступив за підтримку цього проєкту та наголосив, що цей проект дозволить Україні створити «костяк москітних спроможностей на морі», а ВМСУ отримають високо маневрені швидкісні, малопомітні платформи, що будуть здатні нанести потужне ураження.
«Про які катери йдеться? Хоча поки тривають перемовини, сторони не згадують конкретні назви бойових платформ, з неофіційних розмов відомо, що йдеться про сучасні катери довжиною близько 50 метрів з алюмінієвими корпусами, водотоннажністю до 400 тон, здатних діяти на швидкості 35-50 вузлів та маючих на озброєнні вісім ракетних установок. Це справді нові технології та можливість для України використання ракет дальністю 180 км» — зазначається у статті керівника ЦДАКР.