Нині загроза українським інтересам на цьому ринку виникла зовсім з іншого боку. Точніше Україна через повільні дії та внаслідок внутрішніх ускладнень з організацією військово-технічного співробітництва (ВТС) може опинитися в зоні ризиків і багато чого втратити. Саме так можна оцінювати інформацію, що з’явилася минулого тижня: Індія придбала 56 військово-транспортних літаків Airbus C295.
Про це написав директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак в статті для LB, аналізуючи контракти миколаївського ДП «Зоря»-«Машпроект» на постачання газотурбінних агрегатів для потреб Військово-морського флоту Індії, модернізації військово-транспортних літаків Ан-32 та поставку Індії авіаційних ракет сімейства Р-27 класу «повітря-повітря» середньої дальності.
У висновках експерт вказав наступне:
«Завдяки традиційним поставкам ракет «повітря-повітря» Індія може звернути увагу й на нові високоточні засоби ураження – ракетний комплекс «Нептун», РСЗВ «Вільха-М» та українські ПТРК «Скіф» та «Корсар». Тим більше, що можливість їх закупівлі прискіпливо розглядає сусід Індії – Пакистан. Це підтвердив минулого тижня генеральний конструктор – генеральний директор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов. «Я вважаю, що рухатися треба поетапно, від контракту до контракту, створюючи взаємну довіру. Ми маємо великий шанс отримати замовлення», — додав він, говорячи передусім про РСЗВ «Вільха-М», що матиме дальність ураження понад 100 км, та про маловисотну протикорабельну ракету «Нептун», призначену для знищення кораблів водотоннажністю до 5000 тонн на дальності до 280 км.
Так само і виконання контракту з модернізації Ан-32 може дозволити започаткувати низку інших авіапромислових проєктів – одне стає запорукою іншого.
Здається, саме для таких складних умов роботи і мав би працювати – для координації та повного супроводження проєктів – такий державний орган як Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Щонайменше задля того, щоб був єдиний державний, повністю обґрунтований, погляд на забезпечення виконання проєктів, де держава справді має і перспективи, і інтереси.»