Наземні дрони — це досить дорогі вироби, а в нас не безкінечні бюджети, виробників наземних роботизованих платформ в Україні понад 50, з них відповідають вимогам НАТО – близько 20. Але розвивається галузь стримано. Про це зазначив в інтерв’ю Укрінформу військовий фахівець із систем РЕБ та зв’язку, голова «Центру радіотехнологій» Сергій Бескрестнов, позивний Флеш.
Наземні роботизовані платформи дорогі порівняно з FPV. Держава може закуповувати лише те, що пройшло кодифікацію в МО, сертифікацію безпосередньо у військових. Лише тоді на виробництво можуть витрачати державні кошти. А таких моделей не так багато, мабуть, з десяток, з них кілька – дійсно хороших, перевірених і задіяних у ЗСУ. Бригади можуть, наприклад, за власні кошти або за рахунок субвенцій купувати напряму роботів у виробників, але ціна надто висока. На додачу військові наразі не зовсім розуміють, як оптимально використовувати ці платформи. Зокрема, потрібно щоб хтось навчився ними ефективно користуватися. Тому запит від військових в першу чергу йде на літаючі дрони, а роботизовані платформи – на другому місці. Закуповують спочатку те, на що є попит, бо бюджет державний не безмежний.
Водночас роботи мали б розв’язувати цілий спектр завдань. Взимку, щоправда, дещо складніше – багнюка, сніг, сльота, ями, баюри. Спектр задач для них досить великий. На них можна ставити кулемети, вони здатні мінувати, розміновувати, самі бути бомбами, евакуювати поранених. Але найперше пріоритетне завдання – це логістика. Доставка боєприпасів, продуктів у ті точки, тим підрозділам, які під постійним вогнем, щоб мінімізувати людські жертви. І наступна партія наземних роботів, яка буде закуповуватися державою, призначатиметься для логістики, в першу чергу. Бо, наприклад, платформа з кулеметом – це не для будь-якої ситуації, тільки на певні ділянки.
Роботи також можуть нести РЕБ. Це продемонстрували, пояснили, як працює, всі сказали – класно, і на тому справа заглохла. А це насправді ефективне рішення, просто треба вміти застосовувати правильно.
Тобто є нюанси, які гальмують розвиток цього сегмента. Але я вважаю, що за ним майбутнє. І виробників в Україні досить багато. Та щоб утримати команду довгий час, потрібні замовлення, інакше вона просто розійдеться. У нас дуже багато команд, які презентували Мінцифрі свої розробки, пройшли полігонні випробування, але так і не отримали замовлення, фінансування. Тож наразі є буквально кілька виробників, що мають замовлення для фронту…