Усе пізнається в порівнянні. У 2019 році українці проголосували за недосвідченого у справах державного управління Володимира Зеленського, щоб не допустити другого президентського терміну Петра Порошенка. Виборці першого сподівалися на нову якість політики, електорат другого очікував катастрофічних наслідків, насамперед у сфері оборони.
Чи може президент Зеленський через два з половиною роки похвалитися успіхами, зокрема, у сфері безпеки й організації оборони? Питання резонне, бо половини президентського строку мало б вистачити, щоб президент і верховний головнокомандувач міг не тільки розібратися у справах війни та миру, але й продемонструвати результати.
Про це написав у статті для LB.UA директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Експерт, зокрема, оглянув документи оборонного планування часів президента Зеленського, можливості розвитку Військ територіальної оборони (ВТрО), реформування ЗСУ та переозброєння армії, а також питання реформи оборонної промисловості.
«Так само непокоїть стан реформування Служби безпеки України і створення на її фундаменті дієвого контррозвідувального органу. Та й законодавче закріплення цього. Зволікання з прийняттям закону про СБУ та продовження суміщення Службою правоохоронних функцій і контррозвідувальної діяльності суттєво підриває ідею превентивних заходів і створює перешкоди реалізації висунутої ідеї всеосяжної оборони. Але головне – урівнює Зеленського в цьому питанні з його попередником.
Кадрова політика президента Зеленського у сфері безпеки також інколи виглядає дивною. Президент України є вдалим артистом великої політичної сцени, проте чи варто оточувати себе колом інших артистів? А їх на найвищих щаблях переважна більшість. Усі вони потребують аплодисментів, і тому нерідко переграють самі себе, створюючи негативне обрамлення для свого шефа. До того ж Зеленський не спромігся відійти від призначення за принципом особистої дружби та кумівства, що також уже стало негативним шлейфом його каденції.
Ще одне питання, яке начебто стоїть осторонь. Але його ніяк не хочеться випускати з фокусу уваги. Оскільки саме це питання людського сприйняття глави держави, і воно може виявитися вирішальним для колективної пам’яті, коли йтиметься про зарахування чи відмову в зарахуванні місії Зеленського. А отже, важливо звернути увагу на те, що помічають усі: Зеленський-президент став більш цинічним стосовно всього, що відбувається навколо.
«Той, хто має найвищу владу, є ворогом для всіх інших», – попереджав свого друга, римського імператора Октавіана Августа його видатний полководець Марк Агріппа. Це те, що завжди ігнорував Порошенко, і те, що стає спокусою для Зеленського. Провалу Зеленського поки що не відбулося, хоч і до історичної місії він точно недотягує. Наразі немає підстав дорівнювати одного очільника держави до іншого, але саме наступні два – два з половиною роки визначать, куди рухатиметься «образ президента Зеленського» – вверх чи вниз.» — написав Бадрак, підсумовуючи огляд.