Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак наполягає на залученні приватних підприємств для досягнення технологічного зростання в оборонці.
Про це він написав у свої статті 25 квітня ц.р. для DT,UA.
Зокрема, він вважає, що повноваження центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ) мають поширюватися на всі підприємства країни, незалежно від форми власності, які бажають узяти участь у ДОЗ або займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Рівень керівництва ЦОВВ — перший віце-прем’єр-міністр або профільний віце-прем’єр-міністр. ЦОВВ формується шляхом створення міністерства (умовно його можна назвати Міністерством промислової політики — МПП) у кілька етапів. Основною метою вдосконалення системи формування та виконання ДОЗ має стати забезпечення належного трирічного планування потреб і перспектив закупівлі на прозорих конкурентних принципах.
«Формування ЦОВВ може розпочатися з посилення повноважень профільного департаменту Мінекономрозвитку і у реалізації державної оборонно-промислової політики. Після отримання статусу міністерства реалізується заплановане реформування ДК «Укроборонпром», у процесі якого концерн позбувається адміністративних регуляторних функцій і завершує формування спеціалізованих оборонних холдингів», — додав експерт.
В. Бадрак наголосив, що з метою роз’єднання ВТС і ОПК ДК «Укрспецекспорт» та інші спеціальні експортери мають бути виведені з ДК «Укроборонпром» і підпорядковані безпосередньо віце-прем’єр-міністру — міністру МПП. Однак рішення щодо експорту завершених систем ОВТ, а також реалізації міжнародних проектів або створення міжнародних структур реалізуються в рамках указів президента України після опрацювання рішень і рекомендацій Міжвідомчої комісії з питань політики ВТС та експортного контролю при президентові України (у складі РНБОУ).
«Але й це ще не все. З метою гармонізації системи є сенс «брендові підприємства» також вивести з ДК «Укроборонпром». Це насамперед ДП «Антонов». Але, ймовірно, варто детальніше вивчити питання щодо й таких підприємств як «Зоря-Машпроект» і ДККБ «Луч», бренди яких яскравіші, ніж самого концерну», — заявив директор ЦДАКР.
Експерт поінформував, що для ухвалення ключових рішень, які потребують усебічного дослідження, обґрунтування й авторитетної аргументації незайвим було б створити всередині МПП Науково-технічний комітет (НТК) — структуру, яка б замінила ідею відновлення інституту генеральних конструкторів, що важко приживається. До НТК МПП мають входити провідні вчені — керівники проектів фундаментальних досліджень, відомі конструктори ОВТ, а також керівники профільних інститутів Міноборони та Генштабу ЗСУ і уповноважені (тобто керівники головних підприємств, відповідальні за розробку й серійне виробництво конкретних нових ОВТ). Перехід від генеральних конструкторів до уповноважених пов’язаний не тільки з відсутністю в країні конструкторів за всім спектром розроблюваних ОВТ, а й у зв’язку з різким зростанням ролі інтеграції комплектуючих, систем і модулів для ОВТ, ролі менеджменту загалом.
На думку В. Бадрака, залучення приватного капіталу (приватних оборонних підприємств) у мережу холдингів або для самостійного виконання ДОЗ може бути забезпечене такими адміністративними рішеннями.
Перше. Удосконалення механізмів ціноутворення на продукцію оборонного призначення, у рамках яких підприємство зможе реалізувати реалістичну стратегію розвитку. Сьогодні, у рамках наявної постанови КМУ №464 від 27.04.2011 року, це 5% прибутку на придбані комплектуючі й 30% на виконані роботи.
Друге. Удосконалення механізмів надання державних гарантій суб’єктам господарювання ОПК усіх форм власності.
Третє. Фінансування державою підготовки виробництв на підприємствах усіх форм власності, що беруть участь у ДОЗ (приватним підприємствам — у формі закупівель і передачі в лізинг обладнання для виробничих ліній).
Четверте. Лібералізація правил життя ОПК. Наприклад, відмова від розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) при включенні робіт до ДОЗ (однак залишивши процедуру підготовки РКМ для підприємств-монополістів). Наявність РКМ ставить будь-якого іноземного постачальника вище за вітчизняного — адже йому не треба погоджувати томи розрахунків. Прямо з РКМ пов’язана необхідність удосконалити діяльність військових представництв із концентрацією їхніх зусиль на контролі якості продукції оборонного призначення замість зосереджуватися на контролі вартості ОВТ. А ще до цього пункту належить створення «спрощених умов» для отримання підприємствами ОПК України всіх форм власності права зовнішньоекономічної діяльності на світовому ринку озброєнь. Формально цей пункт реалізується, але вкрай повільно.
П’яте. Сприяння майбутнього МПП, Міноборони й Генштабу ЗСУ в проведенні випробувань нових ОВТ, наданні полігонів і фахівців, якщо на старті зроблено висновок про доцільність для вітчизняних замовників мати на озброєнні подібні ОВТ.