Критерії результатів реформи (ОПК) усім відомі: поява в ЗСУ потужної зброї стримування; поява холдингів без надбудов, які вони мусять фінансувати; створення спільних підприємств з іноземними компаніями – чого ще немає; припинення втрати ринків (в тому числі, через корупційну складову, як, наприклад, намагання за президентської каденції Петра Порошенка реалізувати ліцензії та технічну документацію на виробництво літаків за готівку), що вже стало трендом для України в 2015-2021 роках.
Про це написав у статті для LB.UA директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Експерт, зокрема, звернув увагу на ключові проблеми ОПК держави — виведення підприємств авіаційної промисловості, і передусім, ДП «Антонов» з-під «Укроборонпрому» та виведення підприємств-спецекспортерів з-під «Укроборонпрому» , щоб надати їм можливість самостійно трансформуватися. Та, крім того, на необхідність наповнення змістом ракетної програми.
«Окрім ключових питань, через які відбувалися зіткнення керівників профільного міністерства та державного концерну, є ще одне, яке начебто стоїть осторонь. Йдеться про державно-приватне партнерство, якого в Україні практично не існує. Приватні підприємства досі не мають різних прав із державними. Наприклад, одне приватне підприємство, яке бере участь у виробництві ракетних комплексів «Нептун», мало б для підготовки виробництва отримати від держави у лізинг обладнання (державним воно надається безкоштовно), але далі розмов справа не пішла. У підсумку підприємство витратило майже 100 мільйонів власних обігових коштів, щоб ВМСУ таки отримали свою зброю вчасно. Так само відверто піднімає це питання й АТ «Мотор Січ» – саме двигуни цього підприємства використовуються для ракетних комплексів «Нептун», але коштів на підготовку виробництва не було виділено. Але питання непросте: хто в державі має опікуватися такими питаннями?
Або інший приклад із сфери державно-приватного партнерства: при виконанні замовлення з постачання високоточних засобів ураження одній дуже вагомій для нас країні Південно-Східної Азії державне підприємство – виконавець контракту самочинно переглянуло затвердженою міжнародним договором схему кооперації та замінило приватного співвиконавця та іншого. Начебто, нічого страшного. Але фахівці кажуть, в результаті замовник (який, до речі ще не знає про такі ротації) просто отримає не модернізовані вироби, а наближені до радянських, хоч і добре перевірені. Чому? Тому що так дешевше, і прибуток від такого контракту суттєво зросте. То ж, людський фактор, виходить, має велике значення». – написав Бадрак.