В оборонно-промисловому середовищі та в експертних колах тривалий час дискутується тема надання прав оборонним підприємствам усіх форм власності щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) під наглядом держави, але без спеціальних експортерів — посередників. Зокрема, такі намагання пов’язані із підтримкою розвитку національного виробника озброєнь і військової техніки (ОВТ) та створення належних умов для розширення присутності на українському ринку іноземних оборонних компаній і, відповідно, залучення новітніх оборонних технологій.

Проблема була декілька разів обговорена у форматі «закритого клубу» за участю представників різних гілок влади України, керівників промислових оборонних підприємств (об’єднань), експертів – в межах роботи Експертної ради у галузі безпеки (створеної ініціативою ЦДАКР в 2014 р., нині у складі ЕР понад 30 неурядових фахівців у галузі безпеки та оборони).

Учасники декількох експертних засідань дійшли висновків, що надання прав оборонним підприємствам усіх форм власності щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності під наглядом держави є вимогою часу та світова практика (на цьому наполягає переважна більшість учасників засідання). При цьому експерти погоджуються з необхідністю врахування, що такі права можуть надаватися власне виробникам оборонної продукції чи послуг, для чого може бути запроваджена державна сертифікація виробництв. Крім того, незважаючи на неготовність у цей час державних замовників самостійно здійснювати імпорт ОВТ, держава має надати таке право, що передусім покращить імідж України при здійсненні закупівель та зменшить фактичні витрати (орієнтовно на 5 — 7%, які відраховуються як комісійні спецекспортеру). При цьому, фахівцями вказується на наступне.

1. Система організації військово-технічного співробітництва, сформована в 1996 р. (в тому числі, в умовах дії неоголошених обмежень для України з боку країн-партнерів), є застарілою та стримує розвиток національних підприємств ОПК. За умов, коли чинне законодавство України дозволяє підприємствам ОПК усіх форм власності отримати ліцензію на експорт власної продукції, штучне утворення перешкод створює низку додаткових ризиків. Зокрема, винос виробництв за кордон та втрату технологій (зафіксовано низку підприємств, які свідомо розвивають виробництва в іноземних державах, бо з України не можливо вести адекватну зовнішньоекономічну діяльність), штучне гальмування зростання обсягів експорту українських ОВТ (послуг) на світовому ринку, відмова іноземних компаній від інвестування (створення СП) в Україні (внаслідок неможливості бути власником на території України, де участь у ДОЗ надає не більше 6-7% прибутку, а здійснення ЗЕД передбачає не менше 15% втрат у вигляді комісійних).
2. Контроль з боку держави за експортом ОВТ та продукції подвійного використання не погіршиться в разі часткової відмови від послуг ДК «Укрспецекспорт». Керівники підприємств наполягають на праві вибору (якщо вигідні умови пропонує спецекспортер — вони приймаються, якщо підприємство саме знаходить покупця — обходиться без посередника).
3. Розв’язати проблему надання прав підприємствам ОПК щодо здійснення ЗЕД можна шляхом внесення змін до відповідних постанов Уряду або шляхом прийняття відповідного Закону України. Перший варіант коротший і вбачається більш простим у досягненні результату, однак у подальшому прийняття Закону України є доцільним та важливим елементом формування нормативно-правової бази, гармонійної для співробітництва із іноземними оборонними компаніями.

Довідково. Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (№ 549-IV) реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Як вбачається з пункту 6 Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року № 838 (далі – Положення…), для одержання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять  відомості,  що  становлять державну таємницю суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності надсилає до Держекспортконтролю лист із стислим викладом мети звернення, до якого додає, серед іншого, висновок міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, а також висновки Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Міністерства оборони в межах їх компетенції щодо можливості надання такому суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності повноважень. Зазначимо при цьому, що Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Мінекономрозвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. Тобто, в даному конкретному випадку, відбувається просте дублювання функцій у сфері експортного контролю. Однак це вимагає від  суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності отримання додаткових висновків. Крім цього, серед основних завдань Міноборони відсутні повноваження  щодо формування і реалізації державної політики у сфері державного експортного контролю. Цим самим закладено певні корупційні ризики.

Відповідно до положень статті 11 Закону 549-IV експертами не можуть призначатися представники підприємств чи організацій, зацікавлених у висновках експертизи. При цьому Положенням… передбачено залучення до такої експертизи на різних її стадіях представників Державного концерну «Укробронпром» та Державної компанії «Укрспецекспорт». Ці об’єднання зацікавлені у висновках експертизи, як суб’єкти господарювання та суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів.

З огляду на наведене вбачається необхідність вилучення з Положення… норм щодо отримання висновків Мінекономрозвитку і Міноборони та участі Державного концерну «Укробронпром» і Державної компанії «Укрспецекспорт» у проведенні експертиз.

Експерти зосереджують увагу і на наступному аспекті правовідносин державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання. Положеннями чинних нормативно-правових актів з питань експортного контролю встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно надати суб’єктом господарювання для отримання повноваження чи дозволу. Однак цими актами передбачено і отримання додаткових матеріалів та інформації. Така суперечність однозначно призводить до виникнення потенційного конфлікту інтересів, що впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

4. Застереження також було висловлено окремими учасниками засідання (представниками влади). Зокрема, щодо необхідності відновлення ліцензування за умов надання прав оборонним підприємствам усіх форм власності щодо здійснення ВЕД – задля «захисту іміджу держави як виробника ОВТ». Слід також удосконалити процедуру проведення Україною тендерів у частині імпорту ОВТ або технологій, оскільки непрофесійність (упередженість) представників замовника призводить до негативних наслідків для іміджу Української держави як учасника міжнародного ринку ОВТ.

             Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)