ДОПОМОГУ ОПК УКРАЇНИ У ВИРІШЕННІ ПОТОЧНИХ ЗАВДАНЬ МОЖЕ НАДАТИ ПРИВАТНИЙ БІЗНЕС — ЕКСПЕРТИ

Таку тезу навели у своїй статті «ЩОДО АКТИВІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ» професор Національного інституту стратегічних досліджень Віталій Бегма та директор Корпорації «Клівер», к.ек.н. Оксана Врублевська. Стаття підготовлена у збірці доповідей до ІX міжнародної науково-практичної конференції та виданої у червні ц.р. Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України. Редакція інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» публікує найбільш цікаві доповіді.

Збереження спроможностей та подальший розвиток національного ОПК вимагає впровадження низки організаційних, технологічних, інвестиційних та інших заходів. Мова не йде про створення у найближчій перспективі національної оборонної промисловості, яка самостійно зможе задовольнити вимоги ЗС України щодо забезпечення усіма видами та типами сучасного ОВТ. Сьогодні зусилля держави мають бути зосередженні на визначені ключових напрямів розвитку відповідних локальних кластерів і центрів компетенцій зі створення ОВТ для ЗСУ та інших легітимних військових формувань.

Найважливішим завданням для вітчизняного ОПК у сфері ВТС є імпорт товарів військового призначення, сировини та матеріалів на заміну російським, широке залучення українських оборонних підприємств до міжнародної науково-виробничої кооперації, трансфер та опанування сучасних технологій виробництва ОВТ, досягнення максимально можливої локалізації збирання, виготовлення окремих складових, ремонту та сервісного обслуговування зарубіжного ОВТ, що буде придбане, запровадження технічних стандартів НАТО та ЄС. Помітну допомогу ОПК України у вирішенні поточних завдань і супутніх проблем може надати приватний бізнес через активну реалізацію різноманітних проєктів в оборонно-промисловій сфері в рамках державно-приватного партнерства (ДПП). Існує велика кількість трактувань і визначень ДПП, що відображають багатогранну суть цього процесу. У широкому розумінні ДПП — інституційний і організаційний альянс між державою та бізнесом з метою реалізації національних і міжнародних, масштабних і локальних, але завжди суспільно значущих проєктів в широкому спектрі сфер діяльності: від розвитку стратегічно важливих галузей промисловості і науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт до забезпечення громадських послуг.

У Законі Україні «Про державно-приватне партнерство» ДПП визначене як співробітництво між державними та приватними партнерами, що здійснюється на основі договору Галузь розробки, виробництва та продажу озброєння і військової техніки в будь-якій державі тривалий час традиційно була досить закритою, строго обмежувалася лише визначеними учасниками, з чіткою регламентацією їхніх обов’язків, з нормованими процедурами взаємодії.

Проте за останнє десятиліття в цій специфічній сфері все більше розповсюдження отримує державно-приватне партнерство. Залучення приватних інвестицій, продаж або передача держвласності в концесію, підприємницька ініціатива широко використо[1]вуються у сфері виробництва озброєнь і військової техніки багатьма країнами світу. Аналіз ролі ДПП в ОПК провідних країн приводити до висновку, що, як правило, ініціатором співробітництва з приватним партнером є держава. Гарантоване чимале фінансування військово-технічних програм робить сферу оборонно-промислового виробництва привабливою для приватного бізнесу, причому не тільки для малого та середнього. Не останню роль у поширенні ДПП в ОПК, зокрема, в країнах НАТО та ЄС, займає і інформованість про потреби оборонного відомства у виконані військово-технічних проєктів, а також перехід на контракти життєвого циклу ОВТ, що дозволяє приватному бізнесу бачити перспективи і організувати планування на довготривалий термін. Розвинута законодавча база та ефективна судова система надають приватному бізнесу впевненість, що його права та інтереси будуть захищені. Для України, в умовах сьогодення, актуальним є широке залучення приватного сектору у статусі рівноправного партнера держави для вирішення військово-технічних та оборонно-промислових завдань щодо забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань України озброєнням, військовою та спеціальною технікою. При цьому, формування відносин за принципами державно-приватного партнерства в оборонній сфері не обмежується прагненням держави залучити лише фінансові ресурси приватного сектору до виконання програм розвитку ОВТ і ОПК, а й необхідністю впровадження ефективних організаційних, управлінських та виробничих технологій. ДПП передбачає співпрацю держави і бізнесу впродовж достатнього тривалого періоду часу, а з погляду приватного підприємця, ризики інвестування в капіталомісткі оборонно-промислові програми через економічну нестабільність в країні дуже значні.

За попередні роки у бізнесменів ІX міжнародна науково-практична конференція 23 сформувалася недовіра до влади і пам’ятні випадки повсюдного невиконання державних програм, відміни новим урядом рішень попереднього, безсилля перед рейдерськими захопленнями, складність залучення банківських кредитів, непрості умови провадження підприємницької діяльності, забюрократизованість і довготривалість переговорних та узгоджувальних процедур, ліцензування та дозвільної системи, корупція і т. ін. Відсутність можливостей отримання фінансової вигоди в короткостроковий період є одним з головних стримуючих чинників для українського приватного бізнесу. У свою чергу і державні партнери стримано відносяться до приватного бізнесу. Численні приклади доведення до занепаду орендованих та до ліквідації приватизованих оборонних підприємств (обладнання – на металобрухт, території – під забудову торгівельно-офісними та житловими центрами, робітників — на вулицю). Приватний бізнес, як правило, асоціюється із ланцюгом посередників, непомірно завищеною ціною на товари та послуги, контрафактними поставками та невиконанням зобов’язань тощо.

Серед найближчих чергових заходів, що мають сприяти розвитку ДПП в ОПК України, доцільні наступні: — запровадження механізмів, що передбачають страхування ризиків приватних інвесторів; — оптимізація процедур реалізації проєктів ДПП, спрямованих на створення нових виробництв продукції військового призначення; — спрощення порядку прийняття на озброєння державними замовниками ініціативних розробок ОВТ; — удосконалення механізму фінансування проєктів державно-приватного партнерства; — запровадження більш спрощеного доступу приватних партнерів до зовнішньоекономічної діяльності з товарами подвійного використання; — прискорення переходу від дозвільної системи до повідомної; — удосконалення системи захисту прав на результати інтелектуальної діяльності; — застосування виплат роялті при серійному виробництві ОВТ, розробленої приватним партнером; — пільгове кредитування виконавців військово-технічних проєктів та державні гарантії під банківські кредити; — послаблення податкового навантаження. Отже, стратегічною метою формування і застосування механізмів державно-приватного партнерства в ОПК України має бути залучення в дану сферу компетенцій, кадрів, інновацій, технологій, капіталу і досвіду управління приватних підприємств і організацій для спільного вирішення завдань забезпечення національної безпеки, підвищення ефективності використання коштів державного бюджету і активів підприємств, організацій і установ ОПК, спільної розробки і реалізації інвестиційних і інноваційних проєктів, вдосконалення управління і інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері ОПК, налагодження трансферу технологій і комплексного розвитку військового і цивільного секторів української промисловості.

 

Віталій Бегма,

професор Національного інституту стратегічних досліджень,

Оксана Врублевська,

директор Корпорації «Клівер», к.ек.н.

Поделиться публикацией