Днями у Миколаєві відбулася науково-практична конференція  «Державна морська політика. Через проєктність до системності».

Фахівці, дотичні до кораблебудування, почали дискурс щодо реалізації проєкту створення науково-експертної групи при Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки – для розробки проєкту Закону України «Про державну морську політику». Це має бути генеруючий документ, переконані учасники заходу.

Редакція інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» вирішила надати найбільш знакові виступи фахівців та експертів у галузі кораблебудування та суднобудування України.

Нижче надається виступ командувача Військово-морськими силами України у 2014-2016 рр. Сергія Гайдука.

Я вважаю, що підняте питання напрочуд важливе. Наразі в медійному середовищу держави створено дуже серйозний  інформаційний бум. Суть питання полягає в тому, що нас – промисловців та експертів, — втягнули у дискурс щодо визначення майбутнього для Військово-морських сил України. Вибір став між москітним флотом та збалансованим розвитком ВМСУ. Крім того, усі вільно дискутують на цю тему при відсутності державної морської політики та при відсутності архітектури системи управління морською галуззю. Варто сказати, що вона фактично відсутня в Україні. Крім того, рішення щодо існування флоту в Україні також відсутнє. До речі, мова йде і про військовий флот і про торгівельний флот.

Проєкт українського корвету, розробка ДПЦК

Інше питання — це стратегія побудови оборони з морського напрямку. Фактично всі реально розуміють ситуацію на Азовському та на Чорному морях. У нас з цього приводу є питання: як будувати оборону з морського напрямку та яким саме чином це робити?

І тут є дві позиції. Одна – це побудова оборони від своїх берегів. Скажу, що вона десь прив’язується до москітного флоту. А друга позиція – це побудова оборони від берегів противника. Тобто, маючи довгу руку у вигляді ракетної крилатої зброї та інших спроможностей.

Паралелі в тому, що перше — побудова оборони з морського напрямку від своїх берегів, — означає: «запроси ворога до себе в гості, а потім думай, що з ним робити».

Друге – це, на мій погляд, те застереження, яке призупинить зухвалу агресію, що здійснюється в українських акваторіях з боку Російської Федерації.

Ракетний комплекс «Нептун»

Третє питання, яке втягнуло нас в дискурс: яка ж все таки повинна бути наша стратегія? Які повинні бути ці дії? Вони повинні бути активні? Чи вони повинні бути пасивні? Ми повинні пасивно спостерігати, як Росія продовжує окуповувати наші акваторії. Яка повинна бути стратегія? Тому, що кінцева мета цієї стратегії це зменшення рівня загроз з морського напрямку.

Крім того, я гадаю, що, коли ми будемо говорити про систему управління, то знайдемо відповідь на питання щодо появи генератора. Але, в принципі, відповідь є, і є розуміння цього питання. До речі, показово, що 14 вересня 2020 вийшла нова Стратегія національної безпеки. Вивчаючи цю стратегію, я звернув увагу на пункт №55, де вперше в історії України було зафіксовано, що Україна – це морська і річкова держава. Була проведена дуже велика робота з Національним інститутом стратегічних досліджень, щоб включити цей пункт. Але, коли читаєш виконавчу частини цієї Стратегії, то, на жаль, в переліку немає Національної стратегії морської безпеки. Є Стратегія продовольчої безпеки, є Стратегія енергетичної безпеки, є багато  різних стратегій, але Стратегії морської безпеки,  на жаль, в цьому документі немає.

Нова система електронно-оптичного спостереження розроблена для ВМСУ НВК «Клівер»

Досліджуючи цю тему, я дійшов висновку, що за часів незалежної України ми двічі робили спроби сформулювати і видати закон про державну морську політику. Крім того, вже написали навіть концепцію, але далі питання не пішло.

Ми повинні говорити про воєнно-морську доктрину, це, європейський і міжнародний стандарт – як складову воєнної доктрини. Після Закону України «Про державну морську політику». Або ми повинні говорити про Стратегію морської безпеки, про яку говорять наші шановні військові як складову національної безпеки. Можливо, це буде та нормативно правова послідовність.

Ймовірно, задля розв’язання цих вузлових питань варто більш тісно співпрацювати із виконавою владою, зокрема з Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України. Можливі варіанти й формування Громадської ради при згаданому Мінстратпромі — до створення фахової «морської» групи під існуючі задачі, що визначені у Положенні про Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України.

Проєкт ракетного катеру «Гроза»

Також я можу навести приклади морської доктрини, розробка якої була визначена указом Президента, та яку двічі переносили. Можна згадати і про Державну програму, і про створення Єдиної державної системи висвітлення надводної і підводної обстановки, яка у потрапила у План у 2018 році. Наразі ж, ні державної цільової програми, ні відповідальних не має. Також можна говорити і про Державну цільову програму «Національний корвет», яка з 2014 року не фінансується. Виходить парадокс: приймається документ, який просто не виконується на державному рівні. Як ми хочемо говорити про результат, якщо ці документи просто не виконуються, а відповідальних нема?

Підсумовуючи, я хотів би сказати одну банальну річ про Конституцію. Вивчаючи Конституцію, мені хотілось би відмітити дуже просту річ. В ній записано, що земля є головним багатством українського народу, але моря і річки вони у нас не є багатством, тобто конституційно їх не задекларовано, їх не існує в Україні…