Далекобійні системи Заходу дають Україні певну перевагу і шанс досягти прориву. Україна випробувала різні підходи у контрнаступі, який вона розпочала 4 червня, але вона тільки зараз починає розуміти, що працює.
«Протягом останніх двох тижнів ми бачили, що ситуація поступово змінюється на користь України», — сказав The Economist експерт з питань України на Мюнхенській конференції з безпеки Ніко Ланге.
Супутникові знімки і (переважно російські) військові блогери говорять про повільний прогрес. Сер Лоуренс Фрідман, британський військовий стратег, погоджується: «Українці щось роблять і розтягують сили росіян».
За словами Бена Баррі, експерта з сухопутних війн Міжнародного інституту стратегічних досліджень, успішна стратегія полягає в поєднанні «битви в глибині і ближнього бою». Україна використовує свою дедалі більшу якісну перевагу в високоточних артилерійських снарядах для знищення російських батарей. Далекобійні засоби, такі як системи HIMARS і ракети Storm Shadow, вражають логістичні вузли і командні центри. Модернізовані ракети С-200, які зазвичай використовуються для протиповітряної оборони, були застосовані 12 серпня для атаки на Керченський міст, який з’єднує окупований Крим з Росією.
Ланге вказує на частковий успіх України в районі села Урожайне в Донецькій області, де за допомогою нещодавно придбаних касетних боєприпасів основний російський маршрут відступу був перетворений на смертельно небезпечний зашморг. Командир російського батальйону в Урожайному Алєксандр Ходаковський поскаржився цього тижня в Telegram, що він не отримує підкріплення з резервів, щоб зупинити наростаючу катастрофу. «Це свідчить про те, що російські війська в деяких районах зараз занадто розбиті, щоб забезпечити підкріплення», — пише The Economist.
Коли російські війська відповідають контратаками, каже Лоуренс, вони часто виснажуються. Російський наступ під Куп’янськом, в якому основний удар припадає на солдатів, завербованих у в’язнцях, поки що залишається винятком. Сили України, схоже, тримають позиції. Але російські бомбардування спричинили значні руйнування і призвели до евакуації цивільного населення 10 серпня.
Тим часом, на двох південних напрямках, у напрямку Мелітополя і Бердянська, триває поступовий прогрес. Великим викликом залишається прорив через одні з найбільш замінованих районів в історії війни. Цього тижня міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що на деяких ділянках фронту на квадратний метр припадає 5 мін. Це головна причина, за словами Ланге, чому Україна була змушена сконцентруватися на вузькому фронті: у неї немає достатньо кількості саперів або машин для розмінування, щоб атакувати кілька точок уздовж лінії фронту. За даними британської газети The Guardian, 200 українських інженерних бригад на початку контрнаступу мали по 30 військовослужбовців кожна. Але сапери, які розміновують міни вручну, часто отримують поранення або гинуть. В одному з нещодавно звільнених сіл в інженерній бригаді залишилося лише 5 саперів.
Резніков просить союзників надати техніку для розмінування і провести навчання, але жодна армія не стикалася з таким викликом з часів Другої світової війни. Запаси потрібного обладнання і наявний досвід мізерні.
Українські удари з великої відстані все ще можуть прокласти шлях до серйозного прориву. Німеччина може незабаром надати допомогу у вигляді близько 400 крилатих ракет Taurus, які загрожуватимуть більшій частині окупованого Росією Криму. Ланге каже, що російські активи, такі як самохідні гаубиці і ударні вертольоти Ка-52, винищуються «крок за кроком». На початку війни Росія мала близько 100 Ка-52, але зараз у неї, вірогідно, залишається лише 25. Схоже, що Росія робить ставку на утримання першої лінії оборони. Якщо друга і третя виявляться крихкими, як підозрюють деякі експерти, прорив може стати вирішальним.